Рішення № 48014992, 20.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/1354/14ц Головуючий у І інстанції Малишенко Т.О.Провадження № 22-ц/780/3323/15 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 26 20.07.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

20 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Гуля В.В., Приходька К.П.

при секретарі Ромашині І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про захист прав споживача та зобов»язання вчинити дію,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з названим позовом, посилаючись на те, що 21.10.2013 року ним було укладено договір банківського вкладу («Пенсійний) № 43-в17/09/1530/980 з ПАТ КБ «Фанансова ініціатива» до 26.10.2014 року.

По закінченню терміну дії даного договору сума вкладу відповідно до умов договору з депозитного рахунку НОМЕР_1 через касу банку, одноразовою операцією була перерахована на відкритий на його ім.»я в банку поточний рахунок НОМЕР_2.

27.10.2014 року він звернувся до Чернігівського відділення №1 ПАТ КБ «ФІНАНСОВА ІНІЦІАТИВА» із заявою про повернення грошових коштів, шляхом зняття їх з банківського поточного рахунку НОМЕР_2 у розмірі 180000 гривен. На дану вимогу отримав усну відповідь про відмову у видачі грошових коштів з посиланням на відсутність готівкових коштів. Також йому було відмовлено у прийнятті платіжного доручення на вказану суму для перерахування коштів в безготівковому вигляді на його поточний рахунок, відкритий в ПАТ «Промінвестбанк».

У зв»язку з чим, він вимушений був звернутися до начальника Чернігівського відділення №1 Банку, яка заявила, що керівництвом банку їй заборонено приймати платіжні доручення на перерахування грошових коштів більше 30000 грн.

З врахуванням вказаних роз»ясень, платіжне доручення було переоформлено на 30000 грн., зареєстрована відповідно до вимог та прийняте банком для виконання. При цьому, він погодився на переоформлення платіжного доручення, оскільки вважав, що буде здійснено повернення йому коштів за декількома платежами по 30000 грн. кожний. Але належні йому кошти так і не були виплачені.

Тому, 05 листопада 2014 року він звернувся з відповідною заявою до Голови Правління ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» з проханням перерахувати залишок грошових коштів, які знаходилися на його поточному рахунку на його картковий рахунок в іншому банку - ПАТ «Промінвестбанк» ; до заяви надав платіжне доручення з заповненими реквізитами, на що отримав формальну відповідь-відписку, яку він одержав 24.12.2014 року. В листі повідомлялося, що банк вживає усіх необхідних заходів щодо невідкладного вирішення ситуації, викладеній у зверненні. Вимогу про перехування коштів з банківського поточного рахунку на картковий рахунок , відкритий в іншому банку, залишено без реагування.

30.01.2015 року, він повторно звертався з заявою та платіжним дорученням до відповідача, в якому просив порахувати грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на його картковий рахунок в ПАТ «Промінвестбанк.»

Його звернення залишено без задоволення. У березні 2015 року він намагався скористатися банківською карткою та отримати через термінал грошові кошти, але його заявка була відхилена з пропозицією звернутися до банку клієнта. У зв»язку з зазначеними вище обставинами, вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач вважав, що відповідач, без будь-яких законних підстав, позбавив його права вільно володіти, користуватися і розпоряджатися належними йому грошовими коштами, які знаходяться на його поточному рахунку. Невиконання банком його вимог порушує норми закону України «Про банки та банківську діяльність», норми ЦК України, положення Закону « Про захист прав споживачів».

Оскільки відповідач не виконав його вимогу щодо перерахування грошових коштів з поточного рахунку на картковий рахунок позивача, відкритий в іншому банку, позивач, уточнивши вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь суму грошових коштів в розмірі 74192 грн., які знаходяться на його поточному рахунку НОМЕР_2 в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» (а.с.73-74, 80- 82).

Рішенням Славутицького міського суду від 12 березня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного Акціонерного Товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_2 грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку НОМЕР_2 у розмірі 74192 тисячі гривень. Стягнуто з Приватного Акціонерного Товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива»» судовий збір у розмірі 741,92 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги, зокрема, посилався на те, що банком у повному обсязі виконано умови договору № 43-в17/09/1530/980 від 21 жовтня 2010 року. По закінченню терміну дії даного договору сума вкладу відповідно до умов договору (п.4.2) з депозитного рахунку НОМЕР_1 через касу банку, одноразовою операцією була перерахована на поточний рахунок НОМЕР_2, відкритий на ім.»я ОСОБА_2 згідно договору про відкриття та обслуговування поточного рахунку. Доказів щодо відсутності реальної можливості розпоряджатися коштами на вказаному поточному рахунку за допомогою електронного платіжного засобу (картки) не надав. Станом на 26 березня 2015 року залишок коштів на поточному рахунку позивача становить 74169,67 грн.

Крім того, апелянт вказував на те, що судом в резолютивній частині рішення не визначено в чию користь підлягає стягненню судовий збір, що може утруднити або зробити неможливим виконання цього рішення.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В силу ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу, способи захисту яких визначені ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.7.1.2. ст..7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок- це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно ч.1,3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст.1070 цього Кодексу за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Згідно ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, вставлених законом.

Відповідно до ст..1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов»язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому або іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

По справі встановлено, що між сторонами 21.10.2013 року укладено Договір банківського вкладу № 43-в17/09/1530/980 (вклад «Пенсійний +» у гривнях. (а.с.8-10). Згідно умов договору позивачем було внесено на депозит 150000 гривень, строком до 26 жовтня 2014 року. 05.11.2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу банківського вкладу за вказаним договором, п.4.2. сторонами погоджено, що остаточний розрахунок банку з вкладником (повернення суми вкладу) у «Дату повернення» здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування на власний поточний (з використанням платіжної картки) рахунок вкладника відкритий у банку на підставі письмової заяви вкладника.

По закінченню терміну дії даного договору сума вкладу відповідно до умов договору з депозитного рахунку НОМЕР_1 через касу банку, одноразовою операцією була перерахована на відкритий на його ім»я в банку поточний рахунок НОМЕР_2.

Станом на 11 березня 2015 року на поточному рахунку позивача знаходилася сума 74192,07 грн. (а.с.80).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач неодноразово намагався отримати належні йому кошти, які знаходилися на його поточному рахунку, звертався до відповідача з відповідними заявами про видачу йому грошових коштів з його поточного рахунку готівкою, надавав платіжні доручення про перерахування грошових коштів на його картковий рахунок в іншому банку (а.с.11-12,62,63,64,65,67, 75-76).

При цьому, з відповіді від 03 грудня 2014 року на звернення ОСОБА_2 керівником банку-заступником Голови правління А.М.Демченко повідомлялося, ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» вживає всіх необхідних заходів щодо невідкладного вирішення ситуації викладеній у зверненні (а.с.66).

Як встановлено судом, на час вирішення справи в суді, вимоги власника поточного рахунку про перерахування належних йому грошових коштів з його поточного рахунку в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на рахунок в іншому банку - ПАТ «Промінвестбанк» залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходив з вимог закону та встановлених обставин справи та дійшов правильного висновку, що діями відповідач обмежуються права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його поточному рахунку,

Посилання відповідача, на те, що банком виконані у повному обсязі умови депозитного договору від 21 жовтня 2013 року, по закінченню терміну дії даного договору сума вкладу відповідно до умов договору з депозитного рахунку НОМЕР_1 була перерахована на відкритий на ім.»я ОСОБА_2 поточний рахунок НОМЕР_2, не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову у даній справі є порушення прав клієнта за договором банківського рахунку, що полягає у неможливості клієнтом вільно розпоряджатися грошовими коштами, що знаходяться на його поточному рахунку.

Щодо посилання відповідача на ту обставину, умовами договору банківського вкладу обумовлено, що остаточний розрахунок Банку з Вкладником (повернення суми вкладу) у дату повернення здійснюється у безготівковій формі щляхом перерахування на власний поточний ( з використанням платіжної картки) рахунок Вкладника, відкритий у банку на підставі заяви Вкладника і що позивач погодився з такими умовами, на думку колегії є безпідставними.

Проведення остаточного розрахунку з вкладником, з використанням платіжної картки шляхом перерахування грошових коштів з депозитного рахунку вкладника на його особистий поточний рахунок в банку, а також користування вкладником платіжної картки банку не позбавляє власника поточного рахунку права вимагати перерахування належних йому коштів на картковий рахунок , відкритий в іншому банку.

Крім того, посилання відповідача на рішення апеляційного суду м.Києва від 24.12.2014 року та рішення Печерського районного суду м.Києва від 17.10. 2014 року не можна вважати судовою практикою за аналогічними справами, оскільки у даних справах позивачем ставилося питання про стягнення з банку депозитних сум, а позовні вимоги ОСОБА_2 по даній справі стосуються порушення його прав за договором банківського рахунку (обмежуються права клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його поточному рахунку, перерахування грошових коштів з власного поточного рахунку на картковий рахунок, відкритий в іншій банківській установі) (а.с.27-34).

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду в зазначеній частині позову відповідає обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що судом в резолютивній частині рішення не визначено в чию користь підлягає стягненню судовий збір, що може утруднити або зробити неможливим виконання цього рішення.

Колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині необхідно змінити.

Обгрунтовуючи рішення, суд першої інстанції правомірно послався на положення ч.3 ст.88 ЦПК України, згідно яких, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, від стягується з відповідача у дохід держави пропорційно розміру задоволених вимог, але в резолютивній частині про це не зазначив.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.307, 309 ЦПК України, колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» - задовольнити частково.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 12 березня 2015 року змінити в частині стягнення судового збору та викласти в наступній редакції.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на користь держави 741, 92 грн. судових витрат.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: