Рішення № 4801466, 24.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/368

24.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П.М.А.»

до Публічного акціонерного товариства «Родовід банк»

про стягнення 8188897,43 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача: Нікітенко В.Г. (довіреність від 08.09.2009р.)

від відповідача: Тищенко О.В. (довіреність від 01.07.2009р.)

В судовому засіданні 24 вересня 2009 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «П.М.А.»(надалі позивач) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (надалі - відповідач) про стягнення суми заборгованості по суборендній платі, оплаті комунальних послуг, електроенергії та відшкодуванню вартості експлуатаційних витрат в загальному розмірі 8188897,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконує свої зобов’язання за договором суборенди №2-3/2870 від 25.05.2007р., укладеного з позивачем.

Позивачем неодноразово змінювались та зменшувались позовні вимоги, 24.09.2009р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про зменшення позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 5840156,55 грн. заборгованості з суборендної плати та за водопостачання, електропостачання і відшкодування вартості експлуатаційних витрат. Крім того, позивач просить суд визнати укладеними акти надання послуг за період січень –травень 2009 року.

Представник відзиву на позову та контррозрахунку суми, заявленої до стягування, всупереч вимогам ухвал суду не надав, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі, яке мотивоване тим, що в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа №51/527 за позовом ПАТ «Родовід банк»до ТОВ «П.М.А.»про дострокове розірвання договору суборенди №2-3/2870 від 25.05.2007р. Клопотання мотивоване тим, що предметом спору в обох справах є вказаний договір суборенди.

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі через наступне:

Відповідно до частини першої статті 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Предметом спору у справі № 51/527 є розірвання договору суборенди. В позовній заяві ПАТ «Родовід банк»від 21.07.2009р. зазначено, що ним було направлено лист ТОВ «П.М.М.»про внесення змін до договору з 01.05.2009р. В резолютивній частині даної позовної заяви міститься вимога –достроково розірвати договір суборенди з 01.06.2009р.

Проте, предметом спору у справі №25/368 є стягнення заборгованості за послуги суборенди, надані позивачем відповідачу протягом періоду січень –травень 2009 року, тобто до моменту, з якого ПАТ «Родовід банк»просить суд розірвати договір суборенди №2-3/2870 від 25.05.2007р.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі через обставини, наведені представником відповідача, оскільки суду не було доведено неможливість вирішення даної справи до вирішення Господарським судом м. Києва справи №51/527.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «П.М.А.»та Відкритим акціонерним товариством «Родовід банк»(назву згодом було змінено на Публічне акціонерне товариство «Родовід банк») було укладено договір суборенди №2-3/2870 (далі по тексту - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов’язується передати відповідачу у тимчасове платне користування на умовах, визначених цим договором, нежилі приміщення загальною площею 2870,00 м2, що розташовані в будівлі Торговельно –офісного комплексу за адресою: м. Київ, вул. Мечникова 2 (Літера а).

У відповідності до умов договору позивач 01.08.2007р. передав відповідачу вказане нежиле приміщення на підставі Акту прийому-передачі приміщення (додаток №2 до договору).

Передане відповідачу нежиле приміщення належить позивачу на підставі договору оренди №1/2-3/2007 від 20 березня 2007 року (надалі –договір оренди), який відповідно до п. 1.5. статті 1 дозволяє позивачу передавати вказане приміщення в суборенду.

Пунктом 17.2 договору на відповідача покладено обов’язок своєчасно і в повному обсязі здійснювати перерахування коштів за суборенду приміщень та інші передбачені цим договором платежі на рахунок позивача відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 15.1 договору відповідач зобов’язаний щомісячно відшкодовувати і сплачувати позивачу вартість використаної електроенергії в розмірі, визначеному згідно показників лічильника.

Згідно з положеннями статті 16 договору відповідач відшкодовує позивачу плату за надані експлуатаційні послуги (експлуатаційні витрати).

Пунктом 16.5 договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно відшкодовувати і сплачувати позивачу вартість експлуатаційних витрат.

Відповідно до змісту додатку №3 до договору до експлуатаційних витрат належать і витрати пов’язані з водопостачанням.

Протягом періоду січень –травень 2009 року розмір суборендної плати за місяць становив 1126497,96 грн. (формула розрахунку встановлена пунктом 14.1 договору).

Пунктом 14.2 договору встановлено, що плата сплачується відповідачем щомісячно, авансом, не пізніше 30-го числа місяця, який передує звітному місяцю.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статей 283 та 286 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона передає другій стороні за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Проте, відповідач свої зобов’язання за договором не виконував належним чином.

Так, відповідно до розрахунку позивача , заборгованість відповідача за період січень - травень 2009 року та за водо -, електропостачання за жовтень 2007 року складає 5840156,55 грн., а саме:

- за січень 2009 року у розмірі 1 126 497,96 грн.;

- за лютий 2009 року у розмірі 1 126 497,96 грн.;

- за березень 2009 року у розмірі 1 126 497,96 грн.;

- за квітень 2009 року у розмірі 1 126 497,96 грн.;

- за травень 2009 року у розмірі 1 126 497,96 грн.;

- водопостачання за жовтень 2007 року у розмірі 1 195,25 грн.;

- водопостачання за березень 2009 року у розмірі 1 100,31 грн.;

- водопостачання за квітень 2009 року у розмірі 334,84 грн.;

- водопостачання за травень 2009 року у розмірі 325,16 грн.;

- електропостачання за жовтень 2007 року у розмірі 8 474,11 грн.;

- електропостачання за березень 2009 року у розмірі 11 898,55 грн.;

- електропостачання за квітень 2009 року у розмірі 6 454,55 грн.;

- електропостачання за травень 2009 року у розмірі 4 283,98 грн.;

- по відшкодуванню вартості експлуатаційних витрат за лютий 2009 року у розмірі 29 400,00 грн.;

- по відшкодуванню вартості експлуатаційних витрат за березень 2009 року у розмірі 29 400,00 грн.;

- по відшкодуванню вартості експлуатаційних витрат за квітень 2009 року у розмірі 57 400,00 грн.;

- по відшкодуванню вартості експлуатаційних витрат за травень 2009 року у розмірі 57 400,00 грн.

Відповідно до п.14.5.1. статті 14 договору у випадку неотримання відповідачем від позивача відповідного рахунку на оплату, відповідач зобов’язаний звернутися до позивача за таким рахунком на оплату за три дні до дати оплати відповідного платежу, а у випадку неотримання від позивача відповідного рахунку до дати оплати за договором, відповідач зобов’язався здійснити відповідний платіж у розмірі, зазначеному у відповідному попередньому платежі, з послідуючим правом позивача на коригування цього платежу у наступному місяці у відповідності з умовами договору. У відповідності до п.14.6 статті 14 договору відповідач не звільняється від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язань по сплаті суборендної плати, у випадку прострочення позивачем строку надання відповідного рахунку на сплату суборендної плати. Позивач направляв відповідачу рахунки на сплату суборендної плати за відповідний період, які станом на день звернення позивача до суду отримані відповідачем та залишаються не сплаченими ним (в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії відповідних рахунків та повідомлень про вручення).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, та те що відповідачем всупереч вимогам ухвал суду не було надано контррозрахунок суми заявленої до стягування, станом на день розгляду спору заборгованість відповідача перед ТОВ «П.М.А.»за договором суборенди №2-3/2870 від 25.05.2007р. за жовтень 2007 року та період січень –травень 2009 року становить 5840156,55 грн.

Заявлені вимоги про визнання укладеними актів надання послуг № 38 від 31.01.2009р., № 37 від 31.01.2009р., № 147 від 28.02.2009р., № 146 від 28.02.2009р., № 282 від 31.03.2009р., № 283 від 31.03.2009р., № 285 від 31.03.2009р., № 353 від 31.03.2009р., № 354 від 31.03.2009р., № 377 від 31.03.2009р. № 409 від 30.04.2009р., № 410 від 30.04.2009р., № 411 від 30.04.2009р., № 412 від 30.04.2009р., № 511 від 30.04.2009р., № 491 від 30.04.2009р., № 492 від 30.04.2009р. №149 від 28.02.2009р. № 560 від 31.05.2009р., № 561 від 31.05.2009р., № 562 від 31.05.2009р., № 563 від 31.05.2009р., № 638 від 31.05.2009р., № 617 від 31.05.2009р., № 618 від 31.05.2009р. задоволенню не підлягають виходячи з наступного:

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов’язання відповідача за договором сторони визначили статті 17 договору, відповідно до якої відповідач (суборендар) зобов’язаний прийняти та повернути приміщення, здійснювати перерахування коштів за суборенду, використовувати приміщення виключно за цільовим призначенням, не здавати приміщення в суборенду без погодження з позивачем тощо. У зв’язку з чим, виходячи з наведених положень договору, вимога позивача про визнання укладеними актів наданих послуг не ґрунтується на умовах укладеного договору, таких зобов’язань (підписувати акти наданих послуг) для відповідача за договором не виникало.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів виконаних робіт. З ними закон не пов’язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які відносяться до підстав позову. Крім того юридичні факти можуть встановлюватись господарським судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки та обґрунтованості вимог.

Акти надання послуг за даним договором є підтвердженням наявності чи відсутності фактів надання однією стороною та прийняття іншою стороною певних послуг, що є лише доказом, а не окремим обов’язком щодо виконання сторонами договірних зобов’язань за договором.

Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже суд не може примусити суб’єкта господарювання підписати чи надати акт, оскільки це є втручання в його господарську діяльність, і, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення (дана правова позиція також підтверджується постановою ВГСУ по справі № 6/516 від 15.11.2007 року, постановою ВГСУ по справі № 6/517 від 03.10.2007 року та постановами ВСУ від 16.09.2008 року по справі № 6/554-35/357 та від 30.09.2008 року по справі № 42/388).

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов‘язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Заявлені вимоги про визнання укладеними актів надання послуг не підлягають задоволенню, оскільки стаття 16 ЦК України не передбачає такого способу захисту цивільних прав та інтересів.

Позивачем не надано суду доказів того, що договором або законом встановлено такий спосіб захисту інтересів позивача, як обов’язок підписання актів надання послуг. Вимога про визнання укладеними актів надання послуг спрямована на встановленням факту, що має юридичне значення, який може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

У п. 39 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вміщена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом, який не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, відмовляти в задоволенні такого позову або ж припиняти провадження у справі здійснено посилання на постанову Верховного Суду України, зокрема, від 13.07.2004 № 10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Аналогічні питання порушені також і у п. 14 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у І півріччі 2005 року" і п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Відповідачем не було наведено суду жодних обставин та не надано суду будь –яких доказів на підтвердження своїх заперечень до даного позову.

За таких обставин, позовні вимоги, з урахуванням уточнень, наданих представником позивача, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором суборенди в розмірі 5840156,55 грн.

Судові витрати позивача у сумі 25618,00 грн. (25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Родовід банк» (ідентифікаційний код 14349442, адреса: 04136, м. Київ, вул. Північно –Сирецька 1-3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П.М.А.» (ідентифікаційний код 34239254, адреса: 01601, м. Київ, вул. Мечникова 2 (Літ. А)) 5840156,55 грн. (п’ять мільйонів вісімсот сорок тисяч сто п’ятдесят шість гривень 55 копійок) та судові витрати в розмірі 25618,00 грн. (двадцять п’ять тисяч шістсот вісімнадцять гривень). Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 01.10.2009р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя