Рішення № 4801302, 23.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/537

23.09.09

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Варус-Логістик»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»

Про

стягнення 6 791,90 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

Представники сторін:

Від позивача : Кайдаш С.І. –дов. № б/н від 22.06.09 р.

Від відповідача : не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Варус-Логістик» до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОГАЗТРАНСКАРТ” про стягнення 6 791,90 грн. боргу у зв’язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем на виконання договору № К 03092 від 28.01.09 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.09 р. було порушено провадження у справі № 37/537, розгляд справи призначено на 31.08.09 р.

Представники позивача та відповідача у призначене судове засідання 31.08.09 р. не з’явились, про причини неявки суду не повідомили, вимоги ухвали суду від 12.08.09 р. у справі № 37/537 не виконали, хоча були належним чином повідомлені про призначене судове засідання.

Приймаючи до уваги вищевикладене, у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез’явлення представників сторін у призначене судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 31.08.09 р. розгляд справи № 37/537 було відкладено та призначено на 23.09.09 р.

У судовому засіданні 23.09.09 р. представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити та надала документи на виконання вимог ухвал суду від 12.08.09 р. та 31.08.09 р.

Представник відповідача у дане судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Варус-Логістик»та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»був укладений договір № К 03092 від 28.01.09 р., відповідно до умов якого відповідач від свого імені, за дорученням та за рахунок позивача, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів позивача згідно з отриманими пластиковими картками.

Умови зазначеного договору № К 03092 від 28.01.09 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором комісії.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

У відповідності до пунктів 3.2., 3.3 договору К 03092 від 28.01.09 р., платіжна картка, видана клієнту, приймається до обслуговування в торгових точках системи «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»наступного дня після її отримання. Платіжна картка видається клієнту в користування, на термін дії договору, після чого має бути повернута відповідачеві

Згідно з пунктом 7.3. зазначеного договору, відповідач несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на рахунок ТОВ “НАФТОГАЗТРАНСКАРТ” і, в разі розірвання цього договору, гарантує повернення суми, яка залишилась після остаточного розрахунку в порядку, передбаченому пунктом 10.2. цього договору.

Пункт 10.2. договору № К 03092 від 28.01.09 р. передбачає, що цей договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, або за ініціативою однієї з сторін в порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством. Маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою, та здати платіжну картку. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення платіжної картки, проводиться звірка взаєморозрахунків, та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № К 03092 від 28.01.09 р. щодо оплати спожитого стисненого газу та послуг відповідача по його доставці шляхом здійснення авансових внесків на рахунок відповідача. Таким чином ТОВ «Варус-Логістик»перерахувало ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»платіжними дорученнями № 838 від 11.02.09 р. –732,62 грн. та № 837 від 11.02.09 р. –10 560,00 грн. Всього позивачем було сплачено –11 292,62 грн. ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»виконало свої зобов’язання за договором № 03092 від 18.01.09 р. на суму 4 559,29 грн.

У зв’язку з припиненням відповідачем виконання взятих на себе зобов’язань, позивач повернув відповідачу пластикові картки у кількості 2 штуки, про що свідчить акт повернення пластикових карток від 26.02.09 р., підписаний та скріплений печатками сторін.

ТОВ «Варус-Логістик»направило ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»претензію (вихідний № 307 від 24.04.09 р.) з проханням повернути залишок грошових коштів у сумі 6 733,33 грн. у семиденний термін.

У відповідь на вищезазначену претензію ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»направило ТОВ «Варус-Логістик»лист (вихідний № 127-в від 28.04.09 р.), яким погоджувалось із заборгованістю в сумі 6 733,33 грн. та запевняло, що сплатить борг.

18.06.09 р. позивач направив відповідачу лист (вихідний № 383 від 16.06.09 р.) з пропозицією достроково розірвати договір № 03092 від 28.01.09 р. та повторним проханням повернути залишок грошових коштів у сумі 6 733,33 грн.

Відповіді на вищезазначений лист ТОВ «Варус-Логістик»не отримало, кошти ТОВ «НАФТОГАГТРАНСКАРТ»повернені не були, у зв’язку з чим позивач просить їх стягнути з відповідача.

Також ТОВ «Варус-Логістик»просить суд стягнути з відповідача 33,67 грн. інфляційних нарахувань та 24,90 грн. трьох процентів річних, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором № 03092 від 28.01.09 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте відповідач взяте на себе зобов’язання за вищевказаним договором не виконав, грошові кошти не повернув.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 6 733,33 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Варус-Логістик»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»боргу визнається судом таким, що підлягає задоволенню у сумі 6 733,33 грн.

ТОВ «Варус-Логістик»просить суд також стягнути з відповідача 33,67 грн. інфляційних нарахувань та 24,90 грн. трьох річних процентів, у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань за договором № 03092 від 28.01.09 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 2 п. 10.2. договору № 03092 від 28.01.09 р., маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою, та здати пластикові картки. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення пластикових карток, проводиться звірка взаєморозрахунків, та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.

З наданих позивачем документів та пояснень вбачається, що акт звірки взаєморозрахунків між сторонами не підписувався.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, оскільки подія, встановлена п. 10.2. договору № 03092 від 28.01.09 р., не настала, то за таких обставин строк виконання відповідачем грошового зобов’язання щодо повернення сплачених грошових коштів не настав, у зв’язку з чим підстави застосовувати до нього відповідальність у вигляді стягнення інфляційних нарахувань та річних процентів відсутні.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ «Варус-Логістик» про стягнення з ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»інфляційних нарахувань та річних процентів.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1011 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»(пл. Святошинська, 1, кв. 272, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Варус-Логістик»(49000, повулок Урицького, 6 А, м. Дніпропетровськ, код ЄДРПОУ 34590599) 6 733 (шість тисяч сімсот тридцять три) грн. 33 коп. боргу, 101 (сто одну) грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита та 309 (триста дев’ять) грн. 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Варус-Логістик»до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»в частині стягнення 33,67 грн. інфляційних нарахувань та 24,90 грн. трьох процентів річних відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.