Рішення № 4801279, 22.09.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р. Справа № 12/270/09

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Локі-МБК”

Юр. адреса: 54003, м. Миколаїв, просп. Леніна, 267, кв. 110.

Поштова адреса: 54030, м. Миколаїв, вул. Шевченко, 20.

до відповідач: приватне підприємство агроторгівельна фірма “Баратівське”,

57370, Миколаївська обл., Снігурівський район, с. Баратівка, вул. Шкільна, 31, код ЄДРПОУ 35424400.

про: стягнення 153365 грн. 76 коп.

Суддя Семенов А.К.

Представники:

Від позивача: Кузовлєва С.М., дов. №3 від 13.01.2009 р.

Від відповідача: Науменко І.В., дов. №10 від 29.07.2009 р.

СУТЬ СПОРУ: ТОВ ВКФ “Локі-МБК” просить стягнути з відповідача боргу в сумі 150000 грн., проценти за користування комерційним кредитом в сумі 3365,76 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань за усною домовленостю в частині передачі товару.

Представник відповідача письмовий відзив по суті спору не надав, в усній формі проти позову заперечує у повному обсязі.

Згідно з вимогами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 22.09.09 року за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд –

встановив:

За попередньою усною домовленістю про майбутню поставку ріпака TOB «ЛОКІ-МБК»перерахувало ПП АТФ «Баратівське»150000,00 грн. як передплату за озимий ріпак, зокрема: 80000,00 грн. - 29.04.2009 року (платіжне доручення №2756); 10000,00 грн. -14.05.2009 року (платіжне доручення №2801); 30000,00 грн. - 24.06.2009 року, (платіжне доручення № 2908); 30000,00 грн. - 24.06.2009 року (платіжне доручення № 2911).

В подальшому відповідач відмовився від досягнутих з позивачем домовленостей що-до істотних умов договору про поставку озимого ріпака, зокрема стосовно ціни та строку поставки, тобто господарський договір купівлі-продажу ріпака між сторонами не відбув-ся.

До матеріалів справи позивачем додані чотири платіжних доручення на перерахуван-ня відповідачеві грошових коштів на загальну суму 150000 грн. 00 коп. в якості передпла-ти за озимий ріпак згідно рахунків № 01/29041, №0124061 і №02/24061. Проте, як пояс-нив в судовому засіданні представник позивача вказаних рахунків не існує.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (то-вар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є товар та ціна.

Із матеріалів справи не вбачається, що сторони домовились про ціну товару –озимо-го ріпака.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи із наведеного, господарський суд дійшов до висновку, що договір купівлі-продажу озимого ріпака між сторонами не укладений.

Отже, грошові кошти в сумі 150000 грн. 00 коп. перераховані позивачем відповідаче-ві без підставно.

Згідно частини 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається

неукладеним (таким, що не відбувся). При цьому, згідно з зазначеною нормою, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 та частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без дос-татньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпіло-му це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повер-нення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

17 липня 2009 року згідно ст. 530 Цивільного кодексу України TOB «ЛОКІ-МБК»направило відповідачу заяву за вихідним №193, яка отримана відповідачем 22 липня 2009 року, що підтверджується відміткою на поштовому зворотньому повідомленні №10096352 до рекомендованого листа, з вимогою повернути протягом семиденного строку грошові кошти.

Проте, відповідач грошові кошти в сумі 150000 грн. 00 коп. позивачеві не повернув,

протиправно їх утримує.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 150000 грн. 00 коп. підля-гають задоволенню

Що стосується позовних вимог в частині стягнення процентів в сумі 3365,76 грн. за користування грошовими коштами, на підставі ст. 1057 ЦК України, то суд відмовляє в їх задоволенні з огляду на таке.

Згідно ч. 2 ст. 1057 ЦК України до комерційного кредиту застосовуються положен-ня статей 1054-1056 цього кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фі-нансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'я-зується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно викладеного, сторонами у договорі кредитного договору, а отже, і щодо на-дання комерційного кредиту є банк або інша фінансова установа (кредитодавець) та пози-чальник.

Позичальником по справі є відповідач.

Проте, позивач (кредитодавець) не є ані банком, ані іншою фінансовою установою, про що повідомив у судовому засіданні його представник.

Отже, на взаємовідносини сторін правові норми ст. 1057 ЦК України не розповсюд-жуються.

За таких обставин, позивачем, всупереч ст. 33 ГПК України, не доведено право стяг-нення з відповідача грошових коштів в сумі 3365,76 за користування комерційним креди-том.

Враховуючи викладене, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства агроторгівельної фірми “Баратівське” (57370, Миколаївська обл., Снігурівський район, с. Баратівка, вул. Шкільна, 31, код ЄДРПОУ 35424400) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Локі-МБК” (54003, м. Миколаїв, просп. Леніна, 267, кв. 110, код ЄДРПОУ 20860609) 150000 грн.00 коп., а також 1500 грн.00 коп. - держмита та 118 грн. 00 коп. ви-трат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десяти ден-ного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено ли-ше вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цьо-го Кодексу.

Суддя