Рішення № 4801260, 29.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.09 Справа№ 10/195

За позовом: Дочірнього підприємства „Мукачівська кераміка” ЗАТ „Львівський керамічний завод”, с.Павшино Мукачівський район

до відповідача: ТзОВ „Опрон Україна”, смт. Жвирка Сокальський район

про стягнення 6 937 грн. 60 коп.

Суддя Довга О. І.

Секретар Яремчук С.

Представники:

Від позивача : не з”явився;

Від відповідача: не з”явився;

На розгляді в господарському суді Львівської області знаходиться справа за позовом Дочірнього підприємства „Мукачівська кераміка” ЗАТ „Львівський керамічний завод”, с.Павшино Мукачівський район до ТзОВ „Опрон Україна”, смт. Жвирка Сокальський район про стягнення 6 937 грн. 60 коп.

Ухвалою суду від 03.08.2009р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 29.09.2009р.

Позивач в судове засідання не з”явився.

Відповідач в засідання суду не з”явився, відзиву на позов не представив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи , про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого відправлення за № 4597607.

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено:

30 травня 2008року між Дочірним підприємством „Мукачівська кераміка” ЗАТ „Львівський керамічний завод”, с.Павшино Мукачівський район ( надалі - Позивач ) та ТзОВ „Опрон Україна”, смт. Жвирка Сокальський район (надалі - Відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №13.

За даним договором, Продавець передає у власність Покупця , а Покупець приймає і оплачує згідно умов цього договору Товар, зазначений у Специфікації , що є невід”ємною частиною цього Договору. (п.1.1).

Як вбачається із матеріалів справи , на виконання своїх договірних зобов”язань Позивач передав, а Відповідач прийняв на підставі Акту приймання-передачі металів чорних №3 від 15.01.2009р. та №2 від 15.01.2009р. брухт сталевий . Загальна сума переданого товару становить 35 007грн. 30 коп.

Згідно з п. 4.1 Договору, Покупець вправі проводити оплату Товару на умовах попередньої оплати та післяоплати, але не пізніше 5 днів з моменту поставки Товару на склад Покупця, згідно виставлених рахунків Продавця.

Як вбачається із змісту позовної заяви та стверджується представником позивача в засіданні суду, за поставлений товар Відповідач розрахувався частково , сплативши 30000 грн. 00 коп. , у зв”язку з чим у останнього перед Позивачем виникла заборгованість на суму 5007 грн.30 коп. , що стало підставою для звернення до суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача , розглянувши та дослідивши докази по справі, прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з наступних підстав.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 ГК України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов”язків (господарських зобов”язань) .

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов”язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону , інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів , необхідних для належного виконання нею зобов”язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні положення містить ст.526 ЦК України.

Судом встановлено, що між Позивачем та Відповідачем на підставі договору купівлі-продажу №13 від 30.05.2008р. виникли господарські зобов”язання . У зв”язку з цим Позивач передав відповідачу товар –брухт сталевий на загальну суму 35 007 грн. 30 коп. Проте, Відповідач не виконав свого зобов’язання щодо оплати товару, не розрахувався за отриманий товар повністю протягом 5 дня як це передбачено умовами Договору(п.4.1) . Відповідачем провів частковий розрахунок на загальну суму 30 000 грн. 00 коп., а решта 5 007 грн. 30 коп. залишилась неоплаченою. Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов”язання припиняється виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Правова норма ст. 625 Цивільного кодексу України визначає , що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати.

На підставі вищенаведеної норми закону Позивачем нараховано грошову суму за незаконне користування коштами за період з січня по травень 2009р. , яка відповідно до розрахунку Позивача становить 370 грн. 20 коп. –інфляційні втрати та 60 грн. 10 коп. –3%річних.

Окрім цього, Позивач просить стягнути 1 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката . На підтвердження понесених витрат Позивачем подано суду Договір юридичного обслуговування від 01.06.2009р, видатковий касовий ордер від 22 липня 2009 року, Копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №21/363 та Акт прийому передачі виконаних робіт від 22.07.2009р.

Позовні вимог в частині стягнення витрат на адвокатські послуги підлягають до задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджено отримання Позивачем юридичних послуг адвоката, пов’язаних з веденням даної справи, та відповідно до ст.. 44 ГПК України вони відносяться до судових витрат , є доведеними в порядку ст.33ГПК України та співрозмірними до ціни позову.

Таким чином, до стягнення з Відповідача правомірно підлягає 5 007 грн. 30 коп. основного боргу , 370 грн. 20 коп. інфляційних втрат та 60 грн. 10 коп. –3%річних за незаконне користування чужими коштами , нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, та 1500 грн. витрат на правову допомогу.

Доказів сплати боргу відповідач суду не представив, проти позову не заперечив.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 193 ГК України, ст. ст. 546,625 ЦК України, ст. ст. 33, 43,44,49,75, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ТзОВ „Опрон Україна”(80400, Львівська область , Сокальський район , смт. Жвирка, вул. 1 Травня, 7 код 34105438) на користь Дочірнього підприємства „Мукачівська кераміка” ЗАТ „Львівський керамічний завод”(80627, Закарпатська область, Мукачівський район, с.Павшино , вул. Волошина ,б/н і.к. 31586988) 5 007 грн. 30 коп. основного боргу , 370 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 60 грн. 10 коп. –3%річних , 1 500 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, 102 грн. 00 коп. сплаченого державного мита та 118грн.00 коп. витрат по оплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Суддя