Ухвала суду № 48010985, 05.08.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2640/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1705/2015

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції П'ятковський В. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Горейко М.Д.

суддів: Бойчука І.В., Проскурніцького П.І.

секретаря Капущак С.В.,

з участю апелянта ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ДП Коломийський експериментальний завод програмованих радіоелектронних учбових терміналів «Прут» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації у звязку із порушенням строків її виплати та компенсації за невикористану відпустку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

09.06.2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ДП Коломийський експериментальний завод програмованих радіоелектронних учбових терміналів «Прут», в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі станом на 31.05.2015 року в сумі 31 720,54 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 5 047,95 грн., компенсацію за невиплачену заробітну плату в сумі 16 160,61 грн. та моральну шкоду в сумі 17 630 грн.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2015 року задоволено частково позов ОСОБА_2. Стягнуто з ДП Коломийський експериментальний завод програмованих радіоелектронних учбових терміналів «Прут» на користь ОСОБА_2 31 720,54 грн. заборгованості по заробітній платі, 16 160,61 грн. компенсації за невиплачену заробітну плату, 5 047,95 грн. компенсації за невикористану відпустку, а всього 52 929,10 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує, що ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позову в наведеній частині суд не врахував та не дав жодної належної оцінки тій обставині, що протиправною поведінкою відповідача їй завдано значної моральної шкоди, та не застосував положення ст. 237-1 КЗпП України.

Судом, на думку апелянта, не взято до уваги її доводи про те, що не отримуючи належний їй заробіток протягом двох років, вона змушена була докладати додаткові зусилля для існування в скрутний в державі час. У відповідача вона працювала в шкідливих умовах, робота електрозварювальника негативно позначилася на її здоровї, а тому вона потребує постійних додаткових затрат на його відновлення, посилене харчування та санаторно-курортне лікування. Однак вона була позбавлена такої можливості.

Також зауважує, що за період невиплати їй заробітної плати відповідач не сплачував і єдиний соціальний внесок до пенсійного фонду, внаслідок чого позбавив її можливості зробити перерахунок пенсії.

З наведених підстав апелянт просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з ДП Коломийський експериментальний завод програмованих радіоелектронних учбових терміналів «Прут» моральної шкоди змінити та стягнути з відповідача на її користь 17 630 грн. моральної шкоди.

В засіданні апеляційного суду апелянт доводи апеляційної скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги визнав, просив її задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що документальним підтвердженням боргу перед позивачем є довідка про заборгованість по заробітній платі №20, видана відповідачем 08.06.2015 року, відповідно до якої станом на 31.05.2015 року заборгованість підприємства перед ОСОБА_2 складає: 31 720,54 грн. - заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2013 року по травень 2015 року, 5 047,95 грн. - компенсації за невикористану відпустку, 16 160,61 грн. - компенсації за невиплачену заробітну плату, а тому саме ці суми підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу №195-к від 03.11.2009 року позивач ОСОБА_2 була прийнята на посаду електрозварювальника четвертого розряду до ДП Коломийський експериментальний завод програмованих радіоелектронних учбових терміналів «Прут», що підтверджується відповідними записами в її трудовій книжці (а.с. 4).

З квітня 2013 року позивачу не виплачується заробітна плата.

Згідно довідки про заборгованість по заробітній платі №20 від 08.06.2015 року, виданої ДП Коломийський експериментальний завод програмованих радіоелектронних учбових терміналів «Прут», станом на 31.05.2015 року заборгованість підприємства перед ОСОБА_2 складає: 31 720,54 грн. - заборгованості по заробітній платі за період з квітня 2013 року по травень 2015 року, 5 047,95 грн. - компенсації за невикористану відпустку, 16 160,61 грн. - компенсації за невиплачену заробітну плату (а.с. 3).

У звязку з наведеним суд першої інстанції правильно дійшов висновку про стягнення з відповідача ДП Коломийський експериментальний завод програмованих радіоелектронних учбових терміналів «Прут» на користь ОСОБА_2 вказаних сум заборгованості.

В наведеній частині рішення суду не оскаржується.

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не обґрунтовано та не доведено спричинення їй відповідачем моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Статтею 237-1 КЗпП України встановлено обовязок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати моральну шкоду працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом наведеної статті моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Як розяснив Пленум Верховного Суду України в пункті 13 Постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За змістом позовної заяви позивач взагалі не навела аргументів щодо спричинення їй моральної шкоди, зокрема, в чому виразилась моральна шкода, чим підтверджується факт спричинення такої шкоди і чим обґрунтовується визначений нею розмір моральної шкоди.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію. Продовжує працювати у відповідача охоронцем. Як ствердив в судовому засіданні представник відповідача, завод взагалі не працює з 2011 року і жодного фінансування немає. Фонд державного майна займається питанням ліквідації заводу.

На підставі встановлених обставин справи суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довела спричинення їй відповідачем моральної шкоди, а тому правильно відмовив ОСОБА_2В в задоволенні позову в наведеній частині.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

ОСОБА_4