Рішення № 4801081, 23.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/404

23.09.09

За позовом: Приватного підприємства «ІГНАРТ»

До: Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»

Про розірвання договору

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

Від позивача: Стадник С.В., Ігнатович І.Й.

Від відповідача: Христич О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»про зобов’язання укласти з Приватним підприємством «ІГНАРТ»договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 24.12.2007 р.

Ухвалою суду від 10.07.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/404 та призначено її розгляд на 07.08.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. На виконання вимог ухвали суду від 10.07.2009 р. надав витребувані документи.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснив суду, що 23.10.2008 р. АТ «Індустріально-експортний банк»повідомило позивачу про розірвання договору оренди, на що 28.10.2008 р. отримало відповідь, в якій ПП «ІГНАРТ»проти розірвання договору оренди не заперечувало. Вважає, що сторонами було досягнуто згоди щодо розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 24.12.2007 р. Зазначив, що ПП «ІГНАРТ»не направляло відповідачу пропозицій про розірвання договору оренди, тому у нього не виникло право на звернення до суду з даним позовом, у зв’язку з чим просив у задоволенні позовних вимог відмовити. Пояснив, що на даний час приміщення відповідачем звільнено.

У судовому засіданні 07.08.2009 р. на підставі ст. 77 ГПК України судом була оголошена перерва до 02.09.2009 р. о 14:00, відповідача зобов’язано надати докази того, що при звільненні відповідачем приміщення воно перебувало у належному стані, а також докази вчинення відповідачем дій щодо оформлення повернення приміщення.

У судовому засіданні 02.09.2009 р. представник відповідача витребуваних доказів не надав.

Відповідно до ст. 77 ГПК України судом була оголошена перерва до 09.09.2009 о 9:00, а у судовому засіданні 09.09.2009 р. –перерва до 23.09.2009 р. у зв’язку з необхідністю уточнення позовних вимог.

У судовому засіданні 23.09.2009 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить Господарський суд міста Києва розірвати укладений між сторонами договір оренди нежитлового приміщення від 24.12.2007 р. та зобов’язати відповідача передати орендоване ним у ПП «ІГНАРТ»нежитлове приміщення в стані, в якому воно було ним отримано.

Таким чином, позивач, користуючись наданими йому правами, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, до прийняття рішення у даній справі додатково заявив вимогу про зобов’язання відповідача передати орендоване ним у ПП «ІГНАРТ» нежитлове приміщення в стані, в якому воно було ним отримано, у зв’язку з чим об’єднав в одній позовній заяві дві різні вимоги.

Приймаючи до уваги, що таке об’єднання позовних вимог відповідає приписам частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України, то за таких обставин Господарський суд міста Києва приймає до розгляду подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду пояснення про те, що зазначене нежитлове приміщення перебуває у стані, в якому воно було отримано відповідачем в користування.

Відповідно дно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд за згодою сторін оголосив вступну та резолютивну рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «ІГНАРТ»(орендодавець) та Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк»(орендар) 04.12.2007 р. був укладений договір оренди нежитлового приміщення.

Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 24.12.2007 р. та зареєстрований в реєстрі № 6068.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1.1. цього договору, відповідач прийняв від позивача в платне, тимчасове користування на умовах оренди нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення на першому поверсі, зокрема: приміщення № 8, площею 17,9 кв.м., приміщення № 9, площею –17,1 кв.м., приміщення № 10, площею –28,5 кв.м., приміщення № 23, площею –55, 2 кв.м. адмінкорпусу, позначеного на плані під літерою «А-9». Площа приміщень, переданих в оренду, склала 118,7 кв.м., що відповідає всім протипожежним та санітарним нормам. Дані приміщення знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, буд. 238.

Згідно з пунктом 2.1. зазначеного договору, майно передавалось орендарю в оренду для розташування офісних та виробничих приміщень з метою здійснення статутної діяльності орендаря.

Строк оренди, у відповідності до пункту 3.1. договору, встановлено у 5 (п’ять) років, з 24 грудня 2007 року до 24 грудня 2012 року та обчислюється з моменту передачі майна в оренду, яким є дата підписання сторонами «Акта приймання-передачі майна в оренду».

Акт прийому-передачі нежилого приміщення в орендне користування був підписаний комісією у складі представників сторін 24.12.2007 р. та скріплений печатками позивача та відповідача (копія в матеріалах справи).

Порядок розірвання даного договору сторони узгодили у його статті 9.

Зокрема, пунктом 9.1. договору від 24.12.2007 р. визначено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін, про що укладається договір про внесення змін та доповнень або договір про розірвання договору.

Згідно з пунктом 9.3. договору, він може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за письмовим попередженням не пізніше, ніж за один місяць, або за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством України.

23.10.2007 р. відповідач направив позивачу лист, яким повідомив про розірвання договору оренди № 6068 від 24.12.2007 р. у зв’язку зі зміною юридичної адреси другого відділення ФЛРУ АТ «ІНДЕКС-БАНК».

23.01.2009 р. Приватне підприємством «ІГНАРТ»направило відповідачу лист № 1, яким повідомило, що категорично не згодне з одностороннім розірванням договору оренди нежитлового приміщення.

04.03.2009 р. відповідач надіслав позивачу відповідь, згідно з якою, серед іншого, повідомив, що розірвання договору оренди в односторонньому порядку є допустимим, питання перенесення структурного підрозділу банку не входить у компетенцію ПП «ІГНАРТ»та не може погоджуватися чи не погоджуватися з позивачем, приміщення відповідачем звільнено.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про зобов’язання укласти з Приватним підприємством «ІГНАРТ»договір про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 24.12.2007 р. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач належним чином не оформив розірвання зазначеного договору та повернення орендованого приміщення, у зв’язку з чим ПП «ІГНАРТ»об’єктивно не може володіти, користуватися та розпоряджатися цим приміщенням.

В ході розгляду даної справи позивач уточнив свої вимоги, просить суд розірвати укладений між сторонами договір оренди нежитлового приміщення від 24.12.2007 р. та зобов’язати відповідача передати орендоване ним у ПП «ІГНАРТ»нежитлове приміщення в стані, в якому воно було ним отримано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до частини 1 ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Частиною 2 ст. 652 Цивільного кодексу України визначено сукупність необхідних умов, за яких договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони у зв’язку з істотною зміною обставин, а саме:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачливості, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто, істотною зміною обставин, яка дає підстави для розірвання договору, може бути лише певна подія чи обставина, яка не залежить від волі заінтересованої сторони.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банком є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 336 ГК України, ст. 6 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банки створюються у формі відкритого акціонерного товариства або кооперативного банку.

З положень ст. 84, § 1 глави 8 Цивільного кодексу України вбачається, що акціонерні товариства належать до підприємницьких товариств, тобто таких, що здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Беручи до уваги, що відповідач, як юридична особа, здійснює свою діяльність на власний ризик, зміна юридичної адреси одного з його відділень, на думку суду, не може розцінюватися як істотна зміна обставин та не може бути підставою для розірвання договору оренди нежилого приміщення від 24.12.07 р. За ініціативою відповідача.

Крім того, варто зазначити, що обставина щодо зміни юридичної адреси відділення банку не належить до підстав, передбачених статтею 784 Цивільного кодексу України, для одностороннього розірвання договору найму на вимогу наймача.

За таких обставин Акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк»не вправі було вимагати у позивача у жовтні 2008 року розірвання договору оренди в односторонньому порядку у зв’язку зі зміною юридичної адреси, і в даному випадку розірвання цього договору могло відбутися лише за взаємною згодою сторін, у порядку, передбаченому пунктом 9.1. договору від 24.12.2007 р.

Проте відповідач не вжив заходів щодо оформлення договору про розірвання договору оренди від 24.12.2007 р. за взаємною згодою сторін та щодо підписання акту про повернення орендованого приміщення, і представник відповідача у судовому засіданні це не спростував.

Враховуючи наведене, договір оренди нежитлового приміщення від 24.12.2007 р. на даний час діє і сторонами у встановленому порядку не розірваний.

Представник позивача пояснив суду, що відповідач у жовтня 2008 року фактично виїхав з орендованого приміщення, хоча у встановленому порядку за відповідним актом об’єкт оренди не повернув, та з того часу не платить орендну плату, і це представник відповідача не заперечив та належними доказами не спростував.

У відповідності до положень 1, 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 4.1. договору оренди від 24.12.2007 р., майно передається орендодавцем і приймається у оренду орендарем на умовах сплати орендодавцю орендарем орендної плати за користування майном шляхом перерахування орендної плати на рахунок орендодавця.

У відповідності до пункту 4.4. договору, орендна плата сплачується не пізніше 5-го числа поточного місяця згідно виставленого орендодавцем рахунку в разі, якщо орендодавець не порушує строку, згідно якого він повинен виставляти такі рахунки.

Таким чином, укладаючи договір оренди від 24.12.2007 р., відповідач взяв на себе зобов’язання вчасно та в повному обсязі виконувати свої зобов’язання щодо сплати орендних платежів, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Проте, всупереч умовам договору та вимогам чинного законодавства України, позивач з жовтня 2008 року не сплачує орендні платежі і самовільно залишив орендоване приміщення. Відповідачем зазначені обставини не спростовані, доказів відсутності заборгованості суду не надано.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері, зокрема, ч.3 ст. 291, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього кодексу.

При цьому суд відзначає, що недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 ГПК України щодо надіслання пропозиції про розірвання договору іншій стороні не позбавляє його права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України №8/32пд від 17.06.08р.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач належного виконання зобов’язань щодо користування об’єктом оренди та сплати орендних платежів за договором після жовтня 2008 року суду не довів.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем істотно порушено умови договору оренди від 24.12.2007 р., а тому зазначений договір підлягає розірванню у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За таких обставин позовні вимоги ПП «ІГНАРТ»про зобов’язання відповідача передати орендоване ним у ПП «ІГНАРТ»нежитлове приміщення в стані, в якому воно було ним отримано, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди, укладений 24 грудня 2007 року між Приватним підприємством «ІГНАРТ»(вул. Тернопільська, 1/27, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 20806060) та Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк»(вул. Пушкінська, 42/4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14361575).

3. Зобов’язати Акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк»(вул. Пушкінська, 42/4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14361575) передати Приватному підприємству «ІГНАРТ»(вул. Тернопільська, 1/27, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 20806060) нежитлове приміщення площею 118, 7 кв.м. за адресою: м. Львів, вул. Зелена, буд 238, а саме: нежитлові приміщення на першому поверсі, зокрема: приміщення № 8, площею 17,9 кв.м., приміщення № 9, площею –17,1 кв.м., приміщення № 10, площею –28,5 кв.м., приміщення № 23, площею –55, 2 кв.м. адмінкорпусу, позначеного на плані під літерою «А-9», в стані, в якому воно було ним отримано.

4. Стягнути з Акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк»(вул. Пушкінська, 42/4, м. Київ, код ЄДРПОУ 14361575) на користь Приватного підприємства «ІГНАРТ»(вул. Тернопільська, 1/27, м. Львів, 79035, код ЄДРПОУ 20806060) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Дата підписання рішення 28.09.2009 р.