Рішення № 4801073, 21.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/236

21.09.09

За позовом Іноземного підприємства «Кока –Кола Беверіджиз Україна Лімітед»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»

про стягнення 192911,67 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача:. Лиходольська В.Б. (довіреність № 263-L від 08.09.2008 року)

Від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кока –Кола Беверіджиз Україна Лімітед»(позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(відповідача) про стягнення 192911,67 грн. заборгованості за Господарським договором поставки № 724/07 від 28.11.2007 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків, встановлених Господарським договором поставки № 724/07 від 28.11.2007 р., не оплатив вартість поставленого товару, заборгувавши позивачу 192911,67 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 192911,67 грн. боргу, а також понесені ним витрати по сплаті державного мита та за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2009 р. порушено провадження у справі № 39/239 та призначено справу до розгляду на 07.09.2009 р. о 10:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 07.09.2009 р., подав документи на виконання вимог ухвали суду від 14.07.2009 р.

Представник відповідача в судове засідання 07.09.2009 р. не з’явився, вимоги ухвали суду від 07.09.2009 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку за адресою, вказаною у позовній заяві (04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А) та яка відповідає адресі відповідача згідно витягу з ЄДРПОУ № 21-10/6010-3 від 01.09.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 р., відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 21.09.2009 р. о 11:20 год.

Ухвалою Заступника голови Господарського суду міста Києва від 07.09.2009 р., відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору у справі № 39/236 продовжено на один місяць.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 21.09.2009 р., повторно не зЧявився, відзив на позов на виконання вимог ухвал суду від 14.07.2009 р. та від 21.09.2009 р. не подав і не надіслав.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

З огляду на вищенаведене, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 39/236. Причини неявки відповідача в судові засідання 07.09.2009 р. та 21.09.2009 р. суду не відомі.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 07.09.2009 р. та 21.09.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі незЧявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 21.09.2009 р. позовні вимоги підтримав повністю та пояснив з яких підстав заявлено позов.

Представник позивача в судовому засіданні 21.09.2009 р. залучив до матеріалів справи копію «Звірки взаєморозрахунків з замовником станом на 16.01.2009 р. За період з 01.08.2008 по 31.12.2008», відповідно до якої Філія у місті Хмельницькому Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»визнала заборгованість перед позивачем у сумі 82952,88 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 21.09.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.11.2007 року між Іноземним підприємством «Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед», визначеним як Постачальник (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна», визначеним як Покупець (відповідач) був укладений Господарський договір поставки № 724/07 (далі - Договір), згідно умов якого (п. 1.1) сторони погодили, що Постачальник зобов'язується зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні - Покупцю товар (товари), а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього визначену грошову суму (надалі –товар).

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що предметом поставки є товари, вказані у специфікації.

Відповідно до п. 2.1 Договору в редакції Протоколу розбіжностей до Господарського договору поставки № 724/07 від 28.11.2007 р. поставка товарів здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000 р.) на рампу Покупця в магазини, вказані Покупцем у замовленні.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що в момент поставки товару Покупець здійснює перевірку відповідної кількості та якості (комплектності) товару за правилами Інструкції П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р., та Інструкцією П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 25.04.66 р.

Відповідно до пункту 7.1 Договору приймання товару за кількістю, асортиментом здійснюється Покупцем в момент отримання товару від Постачальника. Товар вважається прийнятим Покупцем за кількістю, асортиментом, товар, що поступив в тарі - за кількістю місць, і якістю, з моменту підписання уповноваженим представником Покупця товарно-транспортної накладної або товарної накладної.

Згідно п. 8.2 Договору право власності на товар та ризик втрати товару переходить до Покупця з моменту фактичного отримання їм товару –підписання уповноваженим представником Покупця товарно-транспортної накладної або товарної накладної.

Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії Договору (п. 9.4 Договору).

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що ціни встановлюються у національній валюті України.

Відповідно до п. 9.7 Договору в редакції Протоколу розбіжностей до Господарського договору поставки № 724/07 від 28.11.2007 р. сторони домовились про те, що оплата товару здійснюється шляхом безготівкового розрахунку протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з дня отримання товару Покупцем (відповідачем). Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Покупця.

Судом встановлено, що позивач у відповідності до умов розділу 4 Договору («Строки та порядок поставки») здійснив поставку товару до трьох філій відповідача:

- Філіі у місті Хмельницькому на суму 40613,64 грн.;

- Філії у місті Сімферополі на суму 51640,13 грн.;

- Філії у місті Тернополі на суму 100657,90 грн.

Отже, позивач здійснив поставку товару до трьох філій відповідача на загальну суму 192 911,67 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, перелік яких наведений у Додатку № 1 до позовної заяви стосовно кожної із вищенаведених філій відповідача.

Факт прийняття товару відповідачем у відповідності до пункту 1.2 Договору та абзацу 3 пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (надалі –Інструкція) підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача, завірених відбитком печатки (штампу) філій у місті Хмельницькому, у місті Сімферополі та у місті Тернополі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна» на спірних товарно – транспортних накладних.

Так, згідно абз. 3 п. 13 Інструкції, при централізовано –кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

З огляду на вищенаведені приписи Інструкції, позивачем до матеріалів справи залучені копії доручень Філії у місті Сімферополі та Філії у місті Тернополі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна» за підписом осіб, уповноважених підписувати доручення, якими відповідач повідомив позивача про зразки підписів, печаток (штампів), якими його матеріально відповідальні особи будуть завіряти отримання товару.

Повідомлення Філії у місті Хмельницькому Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»про зразок печатки (штампу), якими його матеріально відповідальна особа буде завіряти отримання товару згідно абз. 3 п. 13 Інструкції, позивачем до матеріалів справи не залучено. Проте, факт отримання спірного товару на суму 40613,64 грн. Філією у місті Хмельницькому Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»підтверджується поданою позивачем у судовому засіданні 21.09.2009 р. копією «Звірки взаєморозрахунків з замовником станом на 16.01.2009 р. За період з 01.08.2008 по 31.12.2008». Вказана звірка підписана уповноваженими представниками сторін та містить в собі дані щодо заборгованості Філії у місті Хмельницькому по товарно-транспортними накладними, зазначеним у Додатку № 1 до позовної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення п. 1.1 Договору та п. 9.7 Договору (в редакції Протоколу розбіжностей до Господарського договору поставки № 724/07 від 28.11.2007 р.), відповідач не виконав свої зобов’язання щодо оплати товару на загальну суму 192 911,67 грн., поставленого до трьох філій відповідача (філій у місті Хмельницькому, у місті Сімферополі та у місті Тернополі ) згідно товарно –транспортних накладних (Додаток № 1 до позовної заяви).

У зв’язку з вищенаведеним, станом на дату подання позовної заяви до суду за відповідачем обраховується заборгованість у розмірі 192 911,67 грн. за Господарським договором поставки № 724/07 від 28.11.2007 р.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (Договір постачання № 6026934 від 01.06.2008 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не зЧявився, в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 192911,67 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. а ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Позивачем у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 54, ч.ч. 1, 3 ст. 55 ГПК України визначена ціна позову у розмірі 192911,67 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 1929,12 грн. Платіжним дорученням № 44006 від 20.03.2009 р. позивач перерахував державне мито у розмірі 2210,53 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 281,41 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 1929,12 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 599, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 265 ГК України, п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99, ст.ст. 22, 33, 34, 47, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А; ідентифікаційний код 35073676; рахунок № 26005074011501 в ВАТ «Сведбанк», МФО 300164), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Іноземного підприємства «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед»(07442, Київська область, Броварський р-н, с.м.т. Велика Димерка, 51 км Санкт-Петербурзького шосе, ідентифікаційний код 21651322; рахунок № 26009200027019 в АКБ «Сіті банк (Україна)», МФО 300584) 192911,67 грн. (сто дев’яносто дві тисячі дев’ятсот одинадцять гривень 67 коп.) боргу, 1929,12 грн. (одну тисячу дев’ятсот двадцять дев’ять гривень 12 коп.) держмита та 315,00 грн. (триста пЧятнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Повернути Іноземному підприємству «Кока-Кола Беверіджис Україна Лімітед»(07442, Київська область, Броварський р-н, с.м.т. Велика Димерка, 51 км Санкт-Петербурзького шосе, ідентифікаційний код 21651322; рахунок № 26009200027019 в АКБ «Сіті банк (Україна)», МФО 300584) з Доходу державного бюджету 281,41 грн. (двісті вісімдесят одну гривню 41 коп.) державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 44006 від 20.03.2009 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/236.

3. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.09.2009 р.