Постанова № 48010724, 31.07.2015, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1291/15-а

31 липня 2015 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючогосудді:ОСОБА_1

секретаря: Кушнірчук М.Д.

з участю позивач: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача : ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на неправомірні дії управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на неправомірні дії управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області.

В судовому засіданні позивач по справі ОСОБА_2 позов підтримав з мотивів викладених в позовній заяві,яку просить задоволити та визнати дії управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області неправомірними та зобовязати вчинити певні дії.

Представник відповідача-управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області ОСОБА_4 позов не визнала і просить в його задоволенні відмовити, оскільки він безпідставний.

Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.71 КАС України і які сторони вважають достатніми для обгрунтування і заперечення позовних вимог та з»ясувавши фактичні обставини справи,перевіривши матеріали справи приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.2 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому зазначеним кодексом, звернутися до суду для оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Зі змісту ст.71 КАС України випливає, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них та їхніх сімей..

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року № 1058 ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі (далі Указ від 10.02.1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 року N 148 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 року Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

За приписами наведеної норми (в редакції Закону N32-V від 26.07.2006) пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером по віку та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області та отримує пенсію з березня місяця 2003 року, маючи відповідний для цього трудовий стаж, що стверджується копією трудової книжки останнього долученої до матеріалів справи(ас.4-12).

13.03.2015 року позивач по справі ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області із заявою про перерахунок заробітної плати, яку він отримував в період з 01.08.1981 року по 31.11.1986 року та з 01.07.2000 року по 31.12.2004 року за роботу в Західному Сибіру без обмеження коефіцієнту 5.6, так як з усієї заробітної плати були проведені відрахування в Пенсійний фонд(ас.18).

Однак, листом від 01.04.2015 року позивачу по справі ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні заяви(ас.19).

В матеріалах справи наявні довідки №470 ВАТ «Північтрубоводбуд» від 13.04.2005 року та №4-31130 від 19.08.2004 року про заробітну плату позивача по справі за період його роботи в даних підприємствах в районах Західного Сибіру, в яких зазначено, що з усіх сум були сплачені внески до Пенсійного фонду(ас.16-17).

Відповідно до вимог ст. 40 ч.1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»( в редакції закону, яка діяла на момент спірних правовідносин), для обчислення пенсії враховується зарплата(дохід за будь-які 60 місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата(дохід) за фактичний страховий стаж. За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується зарплата(дохід) для обчислення пенсії, включається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що зазначений період становить не більше 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у заробіток для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховується страхові внески.

Зміни до даного Закону були внесені 22.05.2003 року, а законної сили набрали- з 10.06.2003 року.

Відповідно до вказаних змін та доповнень, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці(виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обовязкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподаткованого доходу, з яких справляються страхові внески(збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку(виплат, доходу).

Частинами 1,2 ст.41 цього Закону визначено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат(доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обовязкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати(доходу), з якої сплачувалися зазначені внески(збір),-у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати,з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» і не перевищують 5.6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум(п.2 ст.41 з доповненнями від 13.01.2005 року).

Аналізуючи норму Закону, обчислення пенсії проводиться за правилами відповідно до законодавства, що діяло раніше, а обмеження 5.6 розміру середньої заробітної плати повинно застосовуватися до перерахунку за період починаючи з 13.01.2005 року.

Крім того, на час отримання позивачем заробітної плати в період з 01.08.1981 року по 30.11.1986 року таких обмежень максимальної величини заробітної плати не існувало, вони були встановлені тільки 13.07.1998 року Постановою КМ України «Про встановлення максимальної величини фактичних витрат субєктів господарювання, оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу(прибутку), суми оподаткованого доходу, з яких справляються збори(внески) до соціальних фондів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що страхові внески сплачувалися до Пенсійного фонду з всієї(повної) заробітної плати, яку позивач отримував у період роботи в Західному Сибіру, дії відповідача щодо нарахування пенсії із обмеженого розміру заробітку суми, що не перевищують 5.6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання заробітку, є неправомірними, за винятком періоду з 01.07.2000 року по 31.12.2004 року, так як у вказаний період були встановлені обмеження максимальної величини заробітної плати на підставі постанови КМ України №1064 від 13.07.1998 року.

Дані обставини не спростовані та не заперечуються відповідачем по справі.

Постановою Надвірнянського районного суд Івано-Франківської області від 23.10.2012 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо перерахунку пенсії з врахуванням пільгового стажу з 07.03.2012 року, а також постановою Надвірнянського районного суд Івано-Франківської області від 25.06.2014 року задоволено частково позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо перерахунку пенсії з врахуванням обчислення пільгового стажу з 20.11.2013 року, які вступили в законну силу(ас.21-22).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 08.07.2015 року, оскільки отримав 01.04.2015 року відповідь з управління Пенсійного Фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області (ас.13).

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Таким чином, суд вважає, що відповідача необхідно зобовязати зняти ОСОБА_2 обмеження коефіцієнтів 5.6 заробітної плати за період з 01.08.1981року по 30.11.1986 року при обчисленні пенсії та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 починаючи з 01.10.2014 року з врахуванням повного заробітку, а також виплатити недоплачені йому суми, а врешті позову відмовити.

А тому суд, оцінюючи в сукупності здобуті докази по справі прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі ст.ст.18, 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167, 186, 187, 254 КАС України,суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_2 Миколайовичазадоволити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_2 з нарахування пенсії із обмеженням заробітної плати коефіцієнтом 5.6 та зобовязання провести перерахунок пенсії з врахуванням повного заробітку з якого сплачувалися внески до Пенсійного фонду.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Надвірнянському районі Івано-Франківської області зняти обмеження ОСОБА_2 обмеження коефіцієнтів 5.6 заробітної плати за період з 01.08.1981року по 30.11.1986 року при обчисленні пенсії та здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 починаючи з 01.10.2014 року з врахуванням повного заробітку, а також виплатити недоплачені йому суми.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ст.186 КАС України через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Мужик І.І.

Постанова виготовлена в повному обсязі 03.08.2015 року