Рішення № 4800990, 24.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/305

24.09.09

За позовом

Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Столиця»

до

Акціонерного комерційного банку „Європейський ”

про

стягнення 106426,57 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Денисенко А.В.

Представники:

від позивача : Гуленко О.М. (довіреність № 1677 від 08.12.2008)

Мельниченко О.Д. (довіреність від 05.12.2008р.)

від відповідача : не з’явились.

В судовому засіданні 24 вересня 2009 року за згоди представників позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Столиця»(надалі –позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного комерційного банку „Європейський” (надалі –відповідач, Банк) про стягнення боргу з повернення депозиту в сумі 99069,63 грн., пені в сумі 6340,46 грн., 3% річних в сумі 521,13 грн., та інфляційних в сумі 495,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконане зобов’язання щодо повернення коштів з депозитного рахунку згідно з умовами договору банківського вкладу.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 24.09.2009р. представник позивача звернувся до суду з клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти відповідача.

Розглянувши подані на розгляд суду позовні матеріали суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову»у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2008 року між позивачем (Вкладник) і відповідачем (Банк) було укладено Генеральний договір банківського вкладу № Д/021/2009 (надалі - Договір), предметом якого є прийняття Банком від Вкладника грошових коштів в гривні на вкладний рахунок, з зобов’язанням їх повернення після закінчення строку та з виплатою процентів на умовах, визначених в окремих додаткових угодах до цього Договору.

У відповідності до укладеної сторонами Додаткової угоди № 1 від 06.10.2008 до Договору (надалі - Додаткова угода) Вкладник перераховує на вкладний рахунок кошти в сумі 100 000,00 грн. Вклад розміщується на строк до 07 жовтня 2009 року (п. 1.1, 1.2 Додаткової угоди №1).

На виконання умов Договору позивачем було перераховано на депозитний рахунок, відкритий відповідачем, 100 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача від 06.10.2008 (копія в матеріалах справи).

Пунктом 2.1 Додаткової угоди визначений розмір процентної ставки за користування вкладом в розмірі 17 % річних.

Як стверджується позивачем, відповідачем за час дії Договору було перераховано на його рахунок всього 5438,37 грн. за період з жовтня 2008 року по січень 2009 року.

У відповідності до п. 3.1.2 Додаткової угоди Вкладник має право достроково припинити дію Договору та отримати суму вкладу і сумі процентів за користування вкладом, в порядку, визначеному п. 3.1.2 Договору.

Згідно із п. 3.1.2 Договору при необхідності дострокового припинення дії цього договору т дострокового повернення всіх вкладів та/або дострокового припинення дії будь-якого додаткового договору та дострокового повернення всієї суми вкладу, розміщеного на підставі такого додаткового договору, письмово листом повідомити про це Банк за 5 робочих днів до запланованої дати розірвання.

Згідно із п. 3.3.4 Договору Банк зобов’язаний перерахувати на рахунок Вкладника по закінченню строку дії відповідного додаткового договору або в день дострокового його розірвання суму вкладу, розміщену на підставі такого додаткового договору та нараховані згідно умов цього договору та відповідного додаткового договору проценти.

07.04.2009 позивачем був направлений відповідачу лист № 256 про дострокове повернення вкладу в сумі 100 000,00 грн., який отриманий відповідачем 14.04.2009, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення поштового відправлення (копія документів знаходяться в матеріалах справи). Таким чином, з урахуванням норм п. 3.1.2, 3.3.4 Договору відповідач був зобов’язаний повернути позивачу суму вкладу у зв’язку з достроковим розірванням Додаткової угоди до 21.04.2009р.

У відповідності до п. 3.1.2 Додаткової угоди при достроковому її розірванні проценти, нараховані за користування вкладом за весь час фактичного зберігання вкладу на вкладному рахунку до моменту розірвання цього додаткового договору за ініціативою вкладника, перераховуються за процентною ставкою, розмір якої складає 50% від розміру процентної ставки, зазначеної у п. 2.1 Додаткової угоди, у разі, якщо час фактичного зберігання вкладу на вкладному рахунку до моменту розірвання цього додаткового договору за ініціативою Вкладника складає менше 366 календарних днів. При цьому різницю між сумою процентів, що була фактично сплачена Вкладнику, та сумою процентів, перерахованих відповідно до умов цього додаткового договору, Вкладник доручає Банку утримати із суми вкладу при її поверненні Вкладнику.

З урахуванням умов п.3.1.2 Додаткової угоди щодо розміру процентів у разі дострокового розірвання додаткової угоди, сума процентів, що підлягала сплаті позивачу за весь час користування вкладом складає 4508,00 грн., в тому числі за жовтень 2008 року –575,00 грн., за листопад 2008 року –690,00 грн., за грудень 2008 року –713,00 грн., за січень 2009 року –713,00 грн., за лютий 2009 року –644,00 грн., за березень2009 року –713,00 грн., за квітень 2009 року (по 20 квітня) –460,00 грн.

Зважаючи на той факт, що сума фактично перерахованих позивачу процентів за користування вкладом перевищує розмір процентів, розрахованих за правилами п. 3.1.2 Додаткової угоди на 930,37 грн. (5438,37 грн. –4508,00 грн. = 930,37 грн.), відповідач мав право утримати вказану суму із суми вкладу. З урахуванням викладеного, сума вкладу, яка мала бути повернута відповідачем позивачу у день дострокового розірвання Додаткової угоди складає 99069,63 грн. (100000,00 грн. –930,37 грн.).

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи у строк, визначений у п. 3.3.4 Договору відповідач не повернув позивачу суму вкладу.

Враховуючи закінчення терміну виконання зобов’язання по поверненню суми вкладу у зв’язку з достроковим розірванням Вкладником дії Додаткової, а також той факт, що в порядку, визначеними п.п. 3.3.4 Договору, сума вкладу позивача в розмірі 99069,63 грн. не була повернута позивачу, а саме не зарахована на його рахунок, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі суми вкладу, а саме в сумі 99069,63 грн.

Згідно із ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно з п.2.4 глави 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Згідно з п.3.3 глави 3 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами»№ 516 від 03.12.2003 року банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ № 293 від 14.03.2009 року в Акціонерному комерційному банку «Європейський»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 15.05.2009 до 14.05.2010 та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 15.05.2009 року до 14.11.2009 року.

У відповідності до ст. 2 Закону про банки мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з ч.2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Частиною другою ст. 85 Закону про банки визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Відповідачем не спростовано, що суму вкладу він повинен був перерахувати позивачу до введення мораторію, тобто до 15.05.2009, але порушив договірні зобов’язання, а після введення мораторію перерахування стало неможливим, оскільки мораторій поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасового адміністратора. Таким чином, зобов’язання за договорами було порушене відповідачем до введення мораторію.

Однак дана обставина не впливає негативно на права позивача щодо судового захисту своїх прав. Так, згідно із частиною третьою ст. 85 Закону України про банки протягом дії мораторію: 1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Отже, мораторій не впливає на право кредитора (позивача) звернутися до суду із позовними вимогами та на право суду розглянути та задовольнити їх, оскільки стадія судового розгляду не є стягненням за виконавчими документами, позовні вимоги не стосуються стягнення неустойки чи фінансових санкцій.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене та беручи до уваги те, що термін дії Додаткового договору від 06.10.2008 року достроково припинено за ініціативою позивача, тобто строк повернення вкладу настав, а банком сума депозитного вкладу не повернута, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства, тому позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми вкладу в розмірі 99069,63 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 85 Закону України про банки протягом дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення пені у сумі 6340,46 грн. не підлягають задоволенню.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що законодавство України не відносить стягнення суми інфляційних та 3% річних до фінансових санкцій, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 521,13 грн. та інфляційних втрат в розмірі 495,35 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 100 086,11 грн., в тому числі суми депозиту в розмірі 99069,63 грн., інфляційних в сумі 495,35 грн. та 3% річних в сумі 521,13 грн.

Судові витрати позивача у сумі 1294,61 грн. (1000,86 грн. державного мита та 293,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Акціонерний комерційний банк „Європейський” (ідентифікаційний код: 19359904, адреса: 04070, м. Київ, вул. Почайнинська. 38/44) на користь Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Столиця” (ідентифікаційний код 32593598, адреса: 04205, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка 29-Б, р/р 26509301010004 в ТОВ «КБ «Столиця», МФО 380623) 100 086,11 грн. (сто тисяч вісімдесят шість гривень 11 копійок) та 1294,61 (одна тисяча двісті дев’яносто чотири гривні 61 копійки) грн. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

С.М. Морозов

Дата підписання повного тексту рішення 02.10.2009р.