Рішення № 4800888, 03.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 18/333

03.09.09

За позовом ТОВ «Торгово-промислова компанія»;

До ТОВ Фірма «Т.М.М.»;

Про стягнення 32 902,55 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача: Зорич Л.В., представник, довіреність №15 від 10.03.2009 р.;

Від відповідача: Саєнко Ю.М., представник, довіреність б/н від 22.04.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2009 р. порушено провадження у справі №18/333, справа призначена слуханням на 23.07.2009 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням з 23.07.2009 р. до 03.09.2009 р., про що господарським судом винесена відповідна ухвала від 23.07.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 29 774,27 грн. (28 248,83 грн. основного боргу + 1 525,44 грн. інфляційних втрат), 2 824,99 грн. штрафу, 303,39 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 329,03 грн. витрат по сплаті держмита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У поданій до господарського суду позовній заяві позивач також клопоче з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позову.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що згідно з п. 12.2. договору строк його дії закінчується 31.12.2007 р. Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Відповідач стверджує про те, що до 31.12.2007 р. сторони могли здійснювати свої права та виконувати обов’язки; протягом строку дії договору сторонами не було здійснено будь-яких дій; лише 10.07.2008 р. сторони уклали додаткову угоду №1 до вже не чинного договору. Відповідач вважає зазначену угоду недійсною, оскільки вона укладена вже після закінчення строку дії договору, та зазначає про те, що чинним законодавством України не передбачено право внесення змін в договір, строк дії якого вже закінчився.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

15.01.2007 р. між сторонами укладений договір поставки №01 ВіК/07, за умовами якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 7.1. договору відповідач здійснює попередню оплату продукції у розмірі 100% суми, яка вказана в рахунку-фактурі.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що за домовленістю сторін позивачем у специфікації може бути передбачений інший порядок оплати (розстрочка або відстрочка платежу) із зазначенням строку її здійснення.

Згідно з п. 12.2. договору строк дії договору закінчується 31.12.2007 р.

10.07.2008 р. між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору, згідно з якою сторони домовились продовжити дію договору на один рік.

Відповідно до специфікації №08ХА086021 від 03.09.2008 р. на суму 7 409,03 грн. строк оплати визначений до 15.09.2008 р.

Специфікацією №08ХА086019 від 03.09.2008 р. строк оплати продукції у сумі 20 839,80 грн. визначений до 27.09.2008 р.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 28 248,83 грн., що підтверджується видатковими накладними №08ХА091512 від 15.09.2008 р. на суму 7 409,03 грн. та №08ХА092936 від 29.09.2008 р. на суму 20 839,80 грн.

Факт одержання продукції відповідачем підтверджується довіреностями останнього №685 від 12.09.2008 р. та №719 від 22.09.2008 р.

Відповідач не виконав свої зобов’язання за договором, поставлену позивачем продукцію не оплатив. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 28 248,83 грн. Наявна заборгованість підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2008 р., підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим печатками господарюючих суб’єктів підприємницької діяльності.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За прострочку платежу позивачем нарахований штраф у розмірі 2 824,99 грн., передбачений п. 9.4. договору. Розрахунок штрафу відповідає матеріалам справи, умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Позивачем також нарахована сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 29 774,27 грн. (28 248,83 грн. основного боргу + 1 525,44 грн. інфляційних втрат) та 303,39 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, а тому вимоги останнього підлягають задоволенню.

Посилання відповідач на ту обставину, що додаткова угода №1 від 10.07.2008 р. до договору є недійсною, оскільки укладена вже після закінчення дії договору спростовується наступним.

Додаткова угода №1 від 10.07.2008 р. до договору відповідає загальним вимогам до укладання угоди; підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками господарюючих суб’єктів підприємницької діяльності. В зазначеній додатковій угоді сторони шляхом взаємного вільного волевиявлення погодились продовжити строк дії договору поставки №01 ВіК/07 від 15.01.2007 р. на один рік.

Клопотання позивача про накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах суми позову не підлягає задоволенню, оскільки статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У даному випадку це стосувалося позивача, який мав би довести наявність обставин, визначених статтями 66, 67 ГПК України. Такі докази позивачем не доведені та господарському суду не надані, а тому у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення зазначеного клопотання.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.»(юридична адреса: м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-б; поштова адреса: м. Київ, вул. Г.Тимофєєвої, 3; код ЄДРПОУ 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова компанія»(юридична адреса: м. Львів, вул. Коперніка, 39/1; поштова адреса: м. Львів, вул. Литвиненка, 3; код ЄДРПОУ 13816938) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 29 774 (двадцять дев'ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 27 коп., 2 824 (дві тисячі вісімсот двадцять чотири) грн. 99 коп. штрафу, 303 (триста три) грн. 39 коп. трьох процентів річних з простроченої суми, 329 (триста двадцять дев'ять) грн. 03 коп. витрат по сплаті держмита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

О.В. Мандриченко