Рішення № 48008614, 03.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7406/15 Справа № 205/7095/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Залімська Н. В. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, який згодом було уточнено, до відповідачів, посилаючись на те, що 04.07.2007 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №DNU0GA08441348, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 52 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% річних, з кінцевим терміном повернення 04.07.2017 року. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ним та ОСОБА_2 04.07.2007 року було укладено договір іпотеки квартири № DNU0GA08441348, відповідно до умов якого остання надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, що належить останній на праві власності згідно договору купівлі-продажу. ОСОБА_2 належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, допустила прострочення кредитних зобов'язань, внаслідок чого, станом на 07.07.2014 року має заборгованість в сумі 158 434,34 доларів США, що за курсом НБУ складає 1 866 356,53 грн., з якої: 48 200,68 доларів США - заборгованість за кредитом; 41 582,55 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6 453,69 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 62 197,42 доларів США - пеня. Просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № DNU0GA08441348 від 04.07.2007 року в сумі 158 434,34 доларів США, що за курсом 11,78 згідно службового розпорядження НБУ від 07.07.2014року складає 1 866 356,53 грн., звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 43,40 кв.м., загальною площею 59,30 кв.м., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки; виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2; стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з"явилися, про час розгляду справи повідомлені належним чином.

Вислухавши представника позивача Раєвського В.В., розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 60 ЦПК України посилався на те, що позивачем взагалі не надано жодних доказів щодо вартості предмета іпотеки, не надано звіту оцінки вартості майна на момент звернення до суду, клопотань щодо визначення дійсної вартості спірного нерухомого майна позивачем не заявлялось; не доведено факту отримання відповідачем письмової вимоги про звільнення предмета іпотеки у встановлені законом строки.

Погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 липня 2007 року між ПриватБанком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № DNU0GA08441348, відповідно до умов якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 04.07.2007 року по 04.07.2017 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії грошові кошти в сумі 52 000,00 доларів США, зі сплатою відсотків за користування в розмірі 11,04% річних (а.с.12-13).

Згідно ордеру розпорядження про надання кредиту № 1 від 04.07.2007 року банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав кредит ОСОБА_2 (а.с.14 на звороті).

ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості станом на 07.07.2014 року (а.с.5-7) становить 158 434,34 доларів США, що за курсом НБУ складає 1 866 356,53 грн., з якої: 48 200,68 доларів США - заборгованість за кредитом; 41 582,55 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6 453,69 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 62 197,42 доларів США - пеня.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04 липня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки квартири № DNU0GA08441348, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2, яка складається з: 1-коридор, 2-ванна, 3-туалет, 4-кухня, 5,6,7-житлові, 1-лоджія, 11-балкон. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу № б/н від 03.12.1997 року.

У пункті 33.4 договору іпотеки, сторони погодили вартість предмета іпотеки, яка становить 328 250,00 грн.

Відповідно до п.16.7.1. договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Пунктом 22 договору іпотеки встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду.

Підписавши вказаний договір, іпотекодавець погодився з його змістом, в тому числі й зі змістом пункту 16.7.1 щодо права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою ст. 33 та ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданою як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше майно нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці, загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Виходячи з положень ст. 3 вказаного Закону він має тимчасовий характер і втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (пункт 2 частини 1 статті 263 ЦК України).

Встановлений Законом № 1304-УП мораторій на стягнення нерухомого житлового майна громадян України, наданого як забезпечення зобов'язань за кредитами в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року (справа № 6-46цс15).

Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню. Початкову ціну предмета іпотеки слід визначити відповідно до договору іпотеки № DNU0GA08441348 від 04.07.2007 року в розмірі - 328250,00 грн.

Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає відстроченню до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

Щодо позовних вимог банка про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, які зареєстровані та/або проживають у квартирі розташованій за адресою: АДРЕСА_2 слід зазначити наступне.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.109 ЖК України, громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Таким чином, відсутні передбачені законом підстави для виселення мешканців із зазначеної квартири без надання їм іншого постійного житла.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року (справа № 6-39цс15).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі по 1827,00 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNU0GA08441348 від 04.07.2007 року в розмірі 158 434,34 доларів США, що за курсом НБУ станом на 07.07.2014 року складає 1866356,53 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 48200,68 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом - 41482,55 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом - 6453,69 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 62197,42 доларів США, звернути стягнення на квартиру загальною площею 59,30 кв.м., житловою площею 43,40 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки за початковою ціною - 328250,00 грн., зазначеною в договорі іпотеки № DNU0GA08441348 від 04.07.2007 року, Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від свого імені договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі - продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в розмірі по 1827,00 грн. з кожного.

Виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

О.В.Лаченкова