Рішення № 4800844, 21.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/232

21.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

до Приватного підприємства "ІНАП і К"

про стягнення 231691,81 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: не зЧявились

Від відповідача: Черниченко К.О. (довіреність № б/н від 13.07.2009 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ІНАП і К" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов’язань за Договором фінансового лізингу № 081006-205/ФЛ-Ю-С від 06.10.2008 р. у загальному розмірі 231691,81 грн., з яких: 203285,97 грн. основного боргу, 8892,33 грн. пені, 15300,00 грн. штрафу, 1111,61 грн. 3% річних та 3101,90 грн. індексу інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2009 р. порушено провадження у справі № 39/232 та призначено справу до розгляду на 13.07.2009 р. о 12:20 год.

Відповідач через відділ діловодства суду 10.07.2009 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2009 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 11.06.2009 р.

Представник відповідача в судовому засіданні подав клопотання про продовження термінів розгляду справи. Представник позивача клопотання підтримав. Судом клопотання задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2009 р., на підставі ст.ст. 69, 77 ГПК України, продовжено строк вирішення спору по справі № 39/232 та відкладено її розгляд на 07.09.2009 р. о 14:20 год.

Відповідач через відділ діловодства суду 21.07.2009 р. подав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Судом клопотання задоволено.

В судовому засіданні 07.09.2009 р. у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 21.09.2009 р. о 09:50 год.

Представник позивача в судове засідання 21.09.2009 р. не зЧявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача в судовому засіданні 21.09.2009 р. від останнього до суду не надходило. Таке свідчить, що позивач не відмовився від позову, т.т. підтримує позов у тому вигляді, в якому останній був поданий до Господарського суду міста Києва.

Представник відповідача відзив на позовну заяву з підтверджуючим документами на виконання вимог ухвал суду від 11.06.2009 р. та від 13.07.2009 р. не подав і не надіслав, проти заявлених позовних вимог усно заперечував. Крім того, в судовому засіданні 21.09.2009 р. представник відповідача подав письмові дані по спірному договору щодо загальної суми виставлених позивачем рахунків та здійснених відповідачем платежів з платіжними дорученнями на підтвердження цих платежів. Зокрема, відповідно до платіжного доручення № 1634 від 04.09.2009 р. відповідач повідомив суд про сплату 8000,00 грн. за спірним договором після подання позову до суду.

В судовому засіданні, призначеному на 21.09.2009 р., за згодою представника відповідача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

06.10.2008 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (надалі - лізингодавець) та відповідачем - Приватним підприємством "ІНАП і К" (надалі - лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 081006-205/ФЛ-Ю-С (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору його предметом є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації (додаток № 2 до Договору) (надалі –Майно) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. Предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору строк користування відповідачем Майном становить 37 місяців з моменту підписання сторонами Акту приймання –передачі майна згідно п. 4.3 Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування Майном за Договором.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що приймання лізингоодержувачем Майна в лізинг оформлюється шляхом складання Акту приймання –передачі Майна, що підтверджує якість, комплектність, справність Майна і відповідність Майна техніко –економічним показникам та умовам Договору. Акт приймання –передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін.

На виконання приписів вищезазначеного пункту 4.3 Договору сторони підписали та скріпили печатками Акт прийому –передачі Майна в користування за договором № 081006-205/ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 06 жовтня 2008 р., відповідно до якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Майно, а саме: гусеничний екскаватор, JS220 серійний номер JCBJS22DE81612232.

Згідно п. 3.1 Договору відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1 –3.4.5 Договору. Лізингові платежі включають:

- платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна (п. 3.1.1);

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг Майно, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 3.4.1 –3.4.5 Договору (п. 3.1.2).

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Договору загальна вартість Майна на момент укладення Договору становить 765000,00 грн. (з ПДВ), а загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг Майно складає суму без ПДВ –269220,85 грн., при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого Договором Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), вказана остання сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.4.1 – 3.4.5 Договору.

Пунктом 3.4 Договору сторони визначили, що платежі за Договором здійснюються в національній валюті України (гривнях). Всі платежі здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у наступному порядку:

Лізингоодержувач здійснює платежі за Договором відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) з наступним коригуванням на зміну курсу гривні до долару США (крім авансового лізингового платежу).

Сума Sn , що підлягає сплаті на користь Лізингодавця на дату фактичного виконання платежу (крім авансового лізингового платежу), визначається наступним чином:

So * Kn

Sn = ______

Ko

де Кn - курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), збільшений на 1,5%. Лізингодавець має право самостійно прийняти рішення про використання в якості Кn курсу гривні до долару США (кількість гривень, що сплачувалась за одиницю долару США), за яким ВАТ «ВіЕйБі Банк»(далі - «Банк Лізингодавця») здійснював купівлю (конвертування гривні у долари США) долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб, станом на робочій день, що передує даті сплати лізингового платежу відповідно до умов цього Договору. Сторони досягай згоди про те, що про розмір Кn щомісячно не пізніше дня настання кожного чергового лізингового платежу, Лізингодавець інформує Лізингоодержувача. Таке інформування здійснюється шляхом зазначення розміру Кn у відповідному рахунку на сплату чергових лізингових платежів або направленням Лізингоодержувачу листа (рахунки або листи направляються факсом або електронною поштою) або в інший спосіб за вибором Лізингодавця. Достатнім доказом належного інформування Лізингоодержувача про розмір Кn є витяг з реєстру вихідної кореспонденції або реєстру рахунків Лізингоодержувача. Лізингоодержувач, не частіше одного разу на три місяці, має право звернутися до Лізингодавця з проханням надати копію документу, завіреного Банком Лізингодавця, завірену печаткою Лізингодавця, який підтверджує розмір Кn.

Ко - курс гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким банківська установа фактично здійснила продаж (конвертування у гривню) кредиту у іноземній валюті, отриманого під заставу Майна (надалі - «Банківська Установа»). Сторони погодились, що вказаний курс гривні до долару США (кількість гривень, отримана від продажу одного долару США) визначається за даними Банківської Установи, оформленими нею відповідною довідкою (далі - «Довідка Банківської Установи»), Лізингодавець письмово інформує Лізингоодержувача про такий курс протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту фактичного проведення Банківською Установою продажу (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту) та отримання довідки Банківської Установи. До моменту отримання Довідки Банківської Установи, розмір Ко прирівнюється до курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США(кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього Договору. У випадках коли за даними Довідки Банківської Установи, розмір Ко (кількість гривень отримана від продажу одного долару США) буде меншим за курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентну одному долару США) встановлений Національним Банком України на дату укладання цього Договору, здійснюється перерахунок лізингових платежів сплачених із розрахунку, що Ко дорівнює курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількості гривень еквівалентній одному долару США), встановленого Національним Банком України на дату укладання цього Договору. У цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний доплатити суму збільшення таких лізингових платежів протягом 2 (двох) робочих днів з дати отримання Довідки Банківської Установи та виставлення Лізингодавцем відповідного рахунку. Лізингодавець має право самостійно прийняти рішення про використання в якості Ко курсу гривні до долару США (кількість гривень отримана від продажу одного долару США), за яким Банк Лізингодавця здійснював продаж (конвертування у гривню) доларів США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб на дату фактичної сплати вартості Майна Продавцю, підтвердженого довідкою(ами) Банку Лізингодавця. Якщо сплата загальної вартості Предмету лізингу Продавцю здійснювалась в декілька етапів, розраховується середньозважений курс. При розрахунку середньозваженого курсу не враховується сплата частини вартості Майна, яка сплачена Продавцю за рахунок авансового лізингового платежу Лізингоодержувача в частині відшкодування вартості Предмета лізингу.

* - знак множення;

__ - знак ділення;

Sо - сума платежу у відповідності з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).

Якщо Кn є меншим за Ко, Sn дорівнює So.

У випадку, якщо на дату фактичної сплати лізингового платежу курс гривні до долару США (кількість гривень, що сплачувалась за одиницю долару США), за яким Банк Лізингодавця здійснював купівлю (конвертування гривні у долару США) долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб, перевищуватиме такий курс станом на робочій день, що передує даті сплати лізингового платежу відповідно до умов цього, Лізингодавець здійснює перерахунок суми лізингового платежу за вищенаведеною формулою, використавши в якості Кn курс гривні до долару США (кількість гривень, що сплачувалась за одиницю долару США), за яким Банк Лізингодавця здійснював купівлю (конвертування гривні у долару США) долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб на дату фактичної сплати лізингового платежу. Лізингоодержувач зобов'язаний на вимогу Лізингодавця сплатити суму збільшення відповідного лізингового платежу протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виставлення Лізингодавцем відповідного рахунку.

Датою фактичної сплати лізингового платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця (п.3.4.1 Договору).

Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержуваx зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день. (п. 3.4.2 Договору).

В разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу (в тому числі додаткової винагороди (комісії) у відповідності до пунктів 7.10 та п.17.3. цього Договору) розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку Національного Банку України, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим Договором, розраховану від загальної вартості Майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ, при цьому Лізингоодержувач повинен самостійно збільшити розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно на суму, яка дорівнює ПДВ, нарахованому на такий об'єкт оподаткування, а Сторони самостійно здійснюють дії, передбачені чинним податковим законодавством України, щодо проведення оподаткування такої операції. В цьому випадку Лізингодавець надає Лізингоодержувачу відповідні податкові накладні (п. 3.4.4 Договору).

Коригування розмірів лізингових платежів згідно пунктів 3.4.1.-3.4,4. цього Договору не призводить до збільшення загальної вартості Майна, відповідно, не збільшується і частина лізингових платежів, які відшкодовують (компенсують) частину вартості Майна. Таке коригування збільшує частину лізингових платежів - комісію (винагороду) Лізингодавцю за отримане в лізинг Майно (п. 3.4.3 Договору).

Відповідно до п. 3.9 Договору датою виконання будь-якого платежу за Договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок Лізингодавця. Лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладання штрафних санкцій, передбачених в пункті 11.2 Договору.

Отже, відповідач повинен був здійснювати лізингові платежі згідно п. 3.1 Договору, Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1 –3.4.5 Договору.

По матеріалам справи встановлено, що позивачем на здійснення лізингових платежів за спірним договором були направлені відповідачу наступні рахунки –фактури: № СФ-009886 від 08.01.2009 р., № СФ -9001172 від 06.02.2009 р., № СФ-902310 від 06.03.2009 р., № СФ 902550 від 06.03.2009 р., № СФ -904870 від 08.04.2009 р., № СФ –905278 від 16.04.2009 р., № СФ –906553 від 08.05.2009 р. (наявні в матеріалах справи). При цьому суд враховує, що вказані рахунки –фактури у відповідності до п. 3.4.1 Договору містять зазначення розміру Кn (курсу гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), збільшений на 1,5%). Крім того, позивачем додані до матеріалів справи довідки про нарахування лізингових платежів відповідачу на 08.01.09 р., на 08.02.09 р., на 08.03.09 р., на 08.04.09 р., на 08.05.09 р.

Отримання вищенаведених рахунків –фактур на сплату лізингових платежів на виконання умов Договору представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось та фактично було підтверджено поданими ним письмовими даними щодо загальної суми виставлених позивачем рахунків та здійснених відповідачем платежів.

Позивач вважає, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів фактично виконував не в повному обсязі. А тому, на думку позивача, станом на день подання позову до суду загальна сума заборгованості відповідача за спірним договором становила 203285,97 грн. (основний борг) за період з січня 2009 р. по травень 2009 р. При цьому позивач зазначає наступне:

з 08.01.2009 р. –заборгованість на суму 16486,60 грн. згідно рахунку - фактури № СФ-009886 від 08.01.2009 р.;

з 06.02.2009 р. заборгованість збільшилась на суму 48013,42 грн. згідно рахунку - фактури № СФ-9001172 від 06.02.2009 р.;

з 06.03.2009 р. заборгованість збільшилась на суму 45289,25 грн. згідно рахунку - фактури № СФ-902310 від 06.03.2009 р.;

з 13.03.2009 р. заборгованість збільшилась на суму 3283,00 грн. згідно рахунку - фактури № СФ-902550 від 06.03.2009 р.;

з 08.04.2009 р. заборгованість збільшилась на суму 46964,71 грн. згідно рахунку - фактури № СФ-904870 від 08.04.2009 р.;

з 16.04.2009 р. заборгованість збільшилась на суму 761,78 грн. згідно рахунку - фактури № СФ-905278 від 16.04.2009 р.;

з 08.05..2009 р. заборгованість збільшилась на суму 44010,77 грн., згідно рахунку - фактури № СФ-906553 від 08.05.2009 р.

Проте, суд звертає увагу, що обрахунок вищезазначених сум заборгованості фактично свідчить про загальну суму заборгованості відповідача за спірним договором станом на день подання позову до суду у розмірі 204809,53 грн. (основний борг) за період з січня 2009 р. по травень 2009 р., т.т. у більшому розмірі, ніж її визначив позивач.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 203285,97 грн., а клопотання в порядку п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині стягнення основного боргу. Тому судом розглядається вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у визначеному позивачем розмірі - 203285,97 грн.

Після звернення позивача до суду відповідач здійснив лізинговий платіж у сумі 8000,00 грн. згідно Договору фінансового лізингу № 081006-206/ФЛ-Ю-С від 06.10.2008 р., що підтверджується платіжним дорученням № 1634 від 04.09.2009 р. (наявне в матеріалах справи).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, а також те, що залучені до справи докази (письмові дані щодо загальної суми виставлених позивачем рахунків та здійснених відповідачем платежів, платіжне доручення № 1634 від 04.09.2009 р.) свідчать про сплату відповідачем заборгованості у сумі 8000,00 грн. після подання позову до Господарського суду міста Києва (після 09.06.2009 р.), провадження у справі в частині основного боргу у сумі 8000,00 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 174 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) також передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та в результаті дій суб’єктів, з якими закон пов’язує настання правових наслідків.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів цього виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї сторони повинно бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі укладено договір фінансового лізингу, а, отже, саме він та відповідні положення статей параграфа 6 глави 58 (лізинг), глави 58 (найм (оренда)), глави 52 (купівля –продаж), параграфа 3 глави 54 (поставка) ЦК України, параграфа 5 глави 30 ГК України з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг»(надалі –Закон України «Про фінансовий лізинг»), визначають права та обовЧязки сторін, зокрема зі здійснення передбаченого Договором 081006-205/ФЛ-Ю-С від 06.10.2008 р., фінансового лізингу.

При цьому, підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін Договору фінансового лізингу № 01-182/07-обл від 15.11.2007 р. свідчить про досягнення згоди сторін з усіх істотних умов цього договору, включаючи і строки та порядок розрахунків, сплату лізингових платежів за цим договором.

Відповідно до ч.1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ч.1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на докази по справі, а саме: Акт прийому –передачі Майна в користування за договором № 081006-205ФЛ-Ю-С фінансового лізингу від 06 жовтня 2008 р., відповідно до якого позивач передав відповідачу у фінансовий лізинг Майно, а саме: гусеничний екскаватор, JS220 серійний номер JCBJS22DE81612232, суд прийшов до висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості Майна (т.т. предмету лізингу) від відповідача не надходило.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач в порушення п. 3.1 Договору, Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1 –3.4.5 Договору свої зобов’язання по оплаті щомісячних лізингових платежів виконав не в повному обсязі.

Отже, враховуючи вищевказані норми Цивільного та Господарського кодексів України, умови спірного договору та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу з урахуванням приписів п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 195285,97 грн. (203285,97,00 грн., сума основного боргу станом на час звернення позивача з позовом до суду –8000,00 грн., сума часткової оплати відповідачем основного боргу після звернення позивача з позовом до суду = 195285,97 грн.) обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 8892,33 грн. пені, 15300,00 грн. штрафу, 1111,61 грн. 3% річних та 3101,90 грн. індексу інфляції.

Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовЧязання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовЧязань», розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно п. 3.9 Договору сторони передбачили, що лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою накладання штрафних санкцій, передбачених в пункті 11.2 Договору, а саме:

За порушення обовЧязку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших, передбачених пунктом 3.1 Договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором –пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню (п. 11.2.1 Договору).

За використання Майна не за призначенням, невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна, неподання інформації про стан та місцезнаходження Майна згідно пункту 8.2.1. цього Договору, порушення умов пункту 14.7., 18.3. цього Договору - штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості Майна на момент укладення цього Договору за кожен випадок такого порушення (п. 11.2.3 Договору). Так, відповідно до п. 8.2.1 Договору лізингоодержувач (відповідач) зобов’язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця (позивача) про стан та місцезнаходження Майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі, встановленій сторонами (додаток № 3 до Договору).

Враховуючи вищенаведене, а також, здійснивши перевірку наданого позивачем Розрахунку суми позовної заяви за договором фінансового лізингу № 081006-205ФЛ-Ю-С від 06 жовтня 2008 р. станом на 21.05.2009 року (в частині розрахунку пені) суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 8892,33 грн. за період з 08.12.2008 р. по 20.05.2009 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у вищезазначеному Розрахунку суми позовної заяви в частині штрафу, позивач зазначив, що відповідачем протягом двох кварталів (4 кварталу 2008 р. та 1 кварталу 2009 року) не подавались звіти у відповідності до п. 8.2.1 Договору. А тому він вважає, що відповідно до п. 11.2.3 Договору штраф за неподання звітності за кожен квартал складає 1% від вартості Майна, т.т. за неподання звітності за два квартали штраф буде складати 2% від вартості Майна. Враховуючи загальну вартість Майна на момент на момент укладення Договору - 765000,00 грн., з ПДВ (п. 3.2 Договору), загальна сума штрафу, на думку позивача повинна становити 15300,00 грн. (765000,00 грн.* 2% = 15300,00 грн.).

Суд не погоджується із вищенаведеними доводами позивача з огляду на наступне:

Згідно приписів п. 11.2.3 Договору сторони передбачили, що штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості Майна на момент укладення цього Договору накладається за кожен випадок порушення, т.т. за сам факт такого порушення, передбаченого цим пунктом Договору:

- за використання Майна не за призначенням,

- за невиконання обов'язку з утримуванням його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації та інструкції виробника Майна,

- за неподання інформації про стан та місцезнаходження Майна згідно пункту 8.2.1. цього Договору,

- за порушення умов пункту 14.7., 18.3. цього Договору.

В той же час, приписи п. 11.2.3 Договору не передбачають збільшення штрафу в залежності від повторення в часі тих же самих, зазначених в цьому пункті Договору, випадків порушення.

Фактично представник відповідача не заперечував неподання відповідачем звітності за 4 квартал 2008 р. та 1 квартал 2009 року в порушення вимог п. 8.2.1 Договору.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу відповідно до п.п. 8.2.1, 11.2.3 Договору у розмірі 15300 грн. підлягають лише частковому задоволенню у сумі 7650,00 грн. (1% за неподання звітності за 4 квартал 2008 р. та 1 квартал 2009 року).

В іншій частині вимог позивача щодо сплати штрафу в сумі 7650,00 грн. (15300,00 грн. –7650,00 грн. = 7650,00 грн.) відповідачу належить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, а також, здійснивши перевірку наданого позивачем Розрахунку суми позовної заяви за договором фінансового лізингу № 081006-205ФЛ-Ю-С від 06 жовтня 2008 р. станом на 21.05.2009 року (в частині розрахунку 3% річних та індексу інфляції), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 1111,61 грн. та суми індексу інфляції у розмірі 3101,90 грн. за період з 08.12.2008 р. по 20.05.2009 р. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 551, 611, 625, 626, 638, 806 ЦК України, ст.ст. 174,193, 216, 230, 232, 292 ГК України, та ст.ст. 32 -34, 49, 69, 75, 77, 82-85, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Припинити провадження у справі № 39/232 на суму 8000,00 грн. у зв‘язку із відсутністю предмету спору.

2. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ІНАП і К" (02232, м. Київ, проспект Маяковського, 71, кв. 11; ідентифікаційний код 30312094; п/р 26009301381318 у Ватутінському відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322283) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г; ідентифікаційний код 33880354, п/р 26005300115839 в ПКФ ВАТ "ВіЕйБі Банк" в м. Києві, МФО 321637) суму основного боргу у розмірі 195285,97 грн. (сто дев’яносто пЧять тисяч двісті вісімдесят пЧять гривень 97 коп.), 3% річних у розмірі 1111,61 грн. (одну тисячу сто одинадцять гривень 61 коп.), індекс інфляції у розмірі 3101,90 грн. (три тисячі сто одну гривню 90 коп.), пені у розмірі 8892,33 грн. (вісім тисяч вісімсот дев’яносто дві гривні 33 коп.), штрафу у розмірі 7650,00 грн. (сім тисяч шістсот пЧятдесят гривень 00 коп.), витрати по сплаті державного мита в сумі 2240,42 грн. (дві тисячі двісті сорок гривень 42 коп.) та 302,18 грн. (триста дві гривні 18 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позові відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 25.09.2009 р.