Рішення № 48006060, 04.08.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/14568/13-ц Провадження № 22-ц/773/1225/15 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С.С. Категорія: 25 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Веремчук Л.М.

суддів - Антонюк К. І., Овсієнка А.А.,

при секретарі Кирилюку О.О.

з участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ПАТ "Страхова компанія "Провідна" в режимі відеоконференції - Головенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення страхового відшкодування та зустрічним позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до ОСОБА_3 про повернення безпідставно отриманих коштів за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Провідна" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

19 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 01 вересня 2007 року він застрахував свій автомобіль "Ssangyong Kyron M200XDI", випуск 2007 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 в ПрАТ СК "Провідна" за договором добровільного страхування транспортного засобу № 06/0009309/0302/07.

Згідно додаткової угоди № 1 до договору страхування від 06 вересня 2007 року, укладеної між сторонами, вигодонабувачем за вищевказаним договором страхування є відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі ПАТ «ВТБ Банк»).

29 листопада 2007 року позивач передав застрахований автомобіль в оренду приватному підприємству «Даніела-Тур» (далі ПП «Даніела-Тур»), яке здійснює діяльність з прокату транспортних засобів. В подальшому вказаний автомобіль був зданий у прокат громадянину ОСОБА_4

В січні 2008 року стався страховий випадок - громадянин ОСОБА_4 вчинив викрадення вказаного автомобіля. 29.01.2008 року за фактом викрадення автомобіля було порушено кримінальну справу.

07 березня 2008 року ОСОБА_3 було подано заяву про виплату страхового відшкодування.

15 липня 2008 року ПрАТ «СК «Провідна» складено страховий акт № 3883, згідно якого дану подію визнано страховим випадком та 21 липня 2008 року виплачено вигодонабувачу страхове відшкодування в розмірі 72678,48 грн.

Вироком Луцького міськрайонного суду від 10 листопада 2008 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та стягнуто з останнього на користь позивача вартість викраденого автомобіля. Вказаний вирок суду в частині стягнення майнової шкоди ОСОБА_4 не виконано.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 04 лютого 2010 року стягнуто з позивача на користь ПАТ «ВТБ Банк», який є вигодонабувачем у даній справі, заборгованість за кредитним договором. Банк не звертався до страхової компанії з заявою про виплату страхового відшкодування як вигодонабувач, оскільки відшкодування збитків здійснив позивач про, що свідчить лист від 11 березня 2013 року №454/1900-2 ПАТ «ВТБ Банк» (а.с. 87).

В зв'язку з настанням вказаного страхового випадку, при наявності передбаченої договором страхової суми в розмірі 171 700 грн. та франшизи 17 170 грн., ОСОБА_3 було частково виплачено страхове відшкодування лише в розмірі 72 678,46 грн.

13 червня 2012 року листом ПрАТ «СК «Провідна» повідомило позивача, що відповідно до положень п. 28.3.8, 30.7, 32.3.1 договору страхування відсутні підстави для виплати страхового відшкодування в повному розмірі, у зв'язку з тим, що страховику не було передано повний комплект оригінальних ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, крім того, вироком суду на користь позивача з винної особи вже стягнуто повну вартість викраденого транспортного засобу.

Зазначав, що перший ключ від автомобіля та технічний паспорт було викрадено разом з транспортним засобом, а інший ключ він передав страховій компанії, тому, враховуючи викладене, просив стягнути з страхової компанії 81851,54 грн. страхового відшкодування та судових витрат по справі.

21 січня 2014 року ПрАТ «Провідна» пред'явило зустрічний позов, у якому просило стягнути з ОСОБА_3 отримане страхове відшкодування в розмірі 72678,46 грн. як безпідставно набуте.

Позов мотивовано тим, що згідно із п. 32.3.1 укладеного договору добровільного страхування не вважається страховим випадком подія, внаслідок якої заподіяно шкоду застрахованому транспортному засобу та нанесено збитки страхувальнику у результаті умисних дій страхувальника, членів його родини або водія страхувальника та відповідно п. 32.3 втрати застрахованого транспортного засобу внаслідок незаконного заволодіння шляхом обману або зловживання довірою. Оскільки даний випадок не є страховою подією виплачену суму відшкодування вважає безпідставно набутою позивачем.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 08 квітня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 81851 грн.

У зустрічному позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року ухвалу апеляційного суду Волинської області від 8 квітня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді рішенням апеляційного суду Волинської області від 20 січня 2015 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні заявленого позову.

Зустрічний позов ПрАТ «СК «Провідна» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ «СК «Провідна» отримане страхове відшкодування у розмірі 72678,46 грн. та судові витрати у сумі 1 499,44 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року ухвалу апеляційного суду Волинської області від 20 січня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід частково скасувати з наступних підстав.

Згідно ст. 8 Закону України "Про страхування "страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч.1 ст. 25 Закону України " Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Положенням ст. 26 Закону "Про страхування" передбачено , що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальник або особи на користь, якої укладено договір, спрямовані на настання страхового випадку.

Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації.

Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою на користь, якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону дозволяє дійти висновку про те , що обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.

Якщо ж подія, що настала не може бути кваліфікована як страховий випадок відповідно до вимог договору страхування або закону, обов'язок у страховика здійснювати страхову виплату не виникає.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Провідна» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, за умовами якого ОСОБА_3 застрахував належний йому автомобіль марки «Ssangyong Kyron M200XDI», держаний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску.

Відповідно до п. п. 6, 7 договору страхування страхова сума становить 171 700 грн, франшиза 17 170 грн.

06 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Провідна» було укладено додаткову угоду № 1 до договору страхування, відповідно до умов якої вигодонабувачем за вищевказаним договором страхування є ПАТ «ВТБ Банк».

29 листопада 2007 року ОСОБА_3 передав застрахований автомобіль в оренду ПП «Даніела-Тур», яке здійснює діяльність з прокату транспортних засобів, що не суперечить вимогам п.3.16.3 договору добровільного страхування.

25 грудня 2008 року на підставі договору оренди ПП «Даніела-Тур» вказаний автомобіль передало в оренду ОСОБА_4

В січні 2008 року вказаний автомобіль був викрадений ОСОБА_4

Пунктом 23.2.5 договору страхування передбачено, що одним із страхових випадків являється незаконне заволодіння застрахованим транспортним засобом з будь-якою метою (викрадення).

15 липня 2008 року ПрАТ «СК «Провідна» складено страховий акт, згідно якого дану подію визнано страховим випадком та 21 липня 2008 року виплачено вигодонабувачу ПАТ «ВТБ Банк» страхове відшкодування в розмірі 72678,46 грн.

Вироком Луцького міськрайонного суду від 10 листопада 2008 року ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України та задоволено цивільний позов ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_4 177 750 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди

Згідно зі ст. 990 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника та страхового акта.

Відповідно до п. 9.1.1.Договору страхування страхувальник в межах цього договору має право одержати страхове відшкодування при настанні страхового випадку в порядку та на умовах передбачених цим договором .

Пунктом 32.3.18 Договору страхування встановлено, що страховим випадком не визнається подія, при втраті застрахованого транспортного засобу внаслідок незаконного заволодіння (набуття права на майно) шляхом обману або зловживанням довір»ям (шахрайство), шляхом вимагання.

Позивач не порушив умов договору страхування, як про це зазначає апелянт, оскільки втрата транспортного засобу відбулась при інших обставинах, не у спосіб, що перешкоджає позивачеві отримати страхове відшкодування. Винного у викрадені транспортного засобу ОСОБА_4 засуджено за ч.3 ст. 289 КК України (незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинення організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди). Тобто вирок суду не містить вказівок на обман чи зловживання довірою, на що посилається апелянт. Ці його твердження не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються вищенаведеним.

Крім того, складаючи страховий акт і виплачуючи страхове відшкодування у липні 2008 року страховик виходив з того, що транспортний засіб був втрачений не у спосіб, передбачений п.32.3.18 Договору добровільного страхування транспортного засобу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для відмови страховика у здійсненні виплат страхового відшкодування, передбачених чинним законодавством та цим договором, а також невиконання страхувальником обов'язків, передбачених цим договором та відповідними правилами страхування не було.

За таких обставин, дії позивача не свідчать про те, що він порушив умови Договору страхування, а тому даний випадок є страховим випадком і відповідно у відповідача наявний обов'язок у виплаті страхового відшкодування, що він і вчинив 07 березня 2008 року.

Пред'явлена апелянтом 04.08.2015 року в суді апеляційної інстанції копія розпорядження № 10 від 14 лютого 2013 року про скасування страхового акту № 0301/06/0040/3883 від 15 липня 2008 року не може бути прийнята судом до уваги, оскільки її не можливо перевірити із-за відсутності оригіналу цього документу. Із змісту щодо розпорядження не можливо встановити підстави, з яких акт було скасовано, не вказано чи вважає страховик цей випадок страховим. Отже, посилання представника відповідача про скасування страхового акту як на підставу повернення позивачем ОСОБА_3 отриманої страхової суми не може бути прийняте судом.

Крім того, апелянт ні при пред'явленні зустрічного позову, ні при подачі своїх заперечень на позовну заяву ніколи не посилався на розпорядження про скасування страхового акту.

Відповідно до п. 31.16.3 Договору страховик має право зменшити розмір страхового відшкодування до 50% у разі передачі стахувальником транспортного засобу в оренду (прокат) без узгодження із страхувальником. Як вбачається із матеріалів справи ПрАТ «СК «Провідна» такої згоди позивачу ОСОБА_3 не надавала, а тому страхувальником підставно зменшено розмір страхового відшкодування до 50% та виплачено лише 72678,46 грн.

Відповідно до п. 31.10 договору страхування страхове відшкодування виплачено вигодонабувачу ПАТ «ВТБ Банк».

Після отримання вигодонабувачем відшкодування в сумі 72678,46 грн. ОСОБА_3 уклав із страховою компанією договір про передання прав власності від 07 липня 2008 року. Згідно п. 2.1.3 Страхувальник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту надання можливості страхувальнику розпоряджатися віднайденим ТЗ повернути отримане від страховика страхове відшкодування або передати йому ТЗ та всі права на нього, вільні від вимог, заборони, обмеження чи права іншої особи у власність.

Відповідно до змісту положень ст. 985 ЦК України, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи (вигодонабувача), якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України "Про страхування" та п. 2.6 Правил добровільного страхування наземного транспорту, затверджених ЗАТ "СК "Провідна" № 20601 від 20.10.2006 р. страхувальники мають право при укладанні договорів страхування призначити за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінити особу вигодонабувача за договором страхування до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Під час судового розгляду було залучено третю особу ПАТ "ВТБ Банк", який заявив про відмову від свого права вимоги, мотивуючи тим, що між Банком та ОСОБА_3 відсутні будь-які правовідносини, так як право вимоги за кредитним договором № 15/12/11п про 15 грудня 2011 року відступлено ТзОВ "Креденс Фінанс", отже Банк не має наміру заявляти будь-які вимоги до ПрАТ "СК "Провідна" за договором страхування про виплату решти суми страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 4 ст. 636 ЦК України, якщо третя особа відмовилась від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися правом, якщо інше не випливає із суті договору.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ "ВТБ Банк" як вигодонабувач за Договором страхування № 06/0009309/0302/07 від 01.09.2007 р., який був укладений із ОСОБА_3, після отримання 50 % страхового відшкодування не звертався до страхувальника ПрАТ "СК "Провідна" із самостійними вимогами щодо виплати решти страхового відшкодування у зв'язку із настанням страхового випадку. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.02.2010р. було задоволено позовні вимоги Банку щодо стягнення із ОСОБА_3 кредитної заборгованості у розмірі 109 629,11 грн., та згідно Договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань, укладеного між Банком та ТзОВ "Кредекс Фінанс", право на стягнення за кредитним договором перейшло до останнього.

Отже на підставі ст. 636 ЦК України право вимоги щодо виплати страхового відшкодування перейшло до страхувальника ОСОБА_3 у зв'язку з відмовою вигодонабувача від права на отримання страхової виплати.

Посилання апелянта про втрату права на пред'явлення позову ОСОБА_3 до страхової компанії через існування у справі вигодонабувача спростовується вищенаведеним та є вільним трактуванням ним діючого законодавства.

З огляду на викладене колегія судів приходить до висновку, що вимога ОСОБА_3 щодо стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» 81 851 грн. 54 коп. страхового відшкодування безпідставна, оскільки вигодонабувачу ПАТ «ВТБ Банк» страхове відшкодування було виплачено в розмірі який передбачено умовами договору страхування та на підставі страхового акту.

Щодо заявленого зустрічного позову про повернення безпідставно отриманих коштів, то ПрАТ «СК «Провідна» обґрунтовує їх нормами цивільного законодавства з зазначенням, що ОСОБА_3 набув кошти без достатньої правової підстави.

Однією з об'єктивних умов виникнення зобов'язань із набуттям, збереження майна без достатньої правової підстави є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України). В нашій ситуації (договір страхування, акт про визнання страхового випадку) - ці документи наявні в матеріалах справи та ніким не скасовані. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття однією із сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або відсутня взагалі.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відповідач набув майно за існуванням достатньої правової підстави, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству і ця правова підстава не визнана недійсною, договір не розірвано у встановленому законом порядку, станом на 21 липня 2008 року страховик ПрАТ «СК «Провідна» визнав настання страхової події. Вважає страховим випадком дану подію і судова колегія.

Матеріалами справи встановлено, що страховий випадок стався з вини третьої особи, а саме з вини ОСОБА_4

Страхувальник ОСОБА_3 вправі компенсувати спричинені йому збитки двома шляхами: вимагати відшкодування заподіяних збитків від безпосереднього заподіючача ОСОБА_4 або вимагати виплати страхового відшкодування від страховика - ПрАТ «СК «Провідна».

Право вибору страхувальника є його суб'єктивним правом і не залежить від будь-яких зовнішніх чинників.

Обов'язок обох осіб (заподіювача та страховика) щодо компенсації заподіяних страхувальнику збитків є самостійним.

У разі звернення страхувальника до безпосереднього заподіювача і одержання від нього компенсації припиняється обов'язок страховика щодо виплати страхового відшкодування на підставі відсутності (припинення) у страхувальника страхового інтересу (п.4ч. 1 ст. 991 ЦК України; п.4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про страхування»).

При зверненні страхувальника до страховика останній не вправі відхилити вимогу про виплату страхового відшкодування, посилаючись на можливість страхувальника держати відповідну компенсацію від заподіювача.

Доводи відповідача ПрАТ «СК «Провідна» щодо того, що згідно з вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2008 року позивач скористався своїм правом отримати відшкодування від заподіювача, під час судового розгляду не знайшли підтвердження, оскільки в судовому засіданні не здобуто доказів отримання страхувальником відшкодування збитків від винної особи.

Так на виконання вироку суду щодо стягнення з винної особи ОСОБА_4 збитків на користь ОСОБА_3 Луцький міськрайонний суд 04 листопада 2008 року направив до ДВС м. Сімферополя АРК виконавчий лист (а.с. 40).

Листом від 03 квітня 2013 року Залізничний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського МУЮ АР Крим повідомив, що 26.12.2008 р. державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження по виконавчому листу № 1-779/08, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 180 750 грн. відповідно до п.7 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою), і повторно виконавчий документ не надходив і на виконанні не знаходиться (а.с. 50).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, така відмова була обумовлена бажанням позивача отримати страхове відшкодування від страхової компанії, оскільки вважав,що рішення суду щодо стягнення коштів із ОСОБА_4 ніколи не буде виконане через відсутність коштів та майна у винної особи.

Листом Перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції повідомив, що станом на 20 березня 2013 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 180 750 грн. згідно даних ЄДРВП не надходив та на виконанні не перебуває (а.с. 45).

Управління державної пенітенціарної служби України у Волинській області лисом від 14 червня 2013 року повідомило, що засуджений ОСОБА_4 відбував покарання в Цуманській виправній колонії № 84 з 18 грудня 2008 року по 07 травня 2012 року, але виконавчий лист на вказаного засудженого в колонію не надходив і відповідно стягнень грошових коштів не проводилось (а.с. 58).

Із оглянутої судом апеляційної інстанції кримінальної справи не вбачається, що вирок суду в частині стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 180 750 грн. виконаний, що виконання по стягненню цивільного позову проводиться, а отже реально відшкодування ОСОБА_3 від винної особи отримано.

Тобто доказів виконання вироку суду в частині стягнення коштів на рахунок позивача судом не здобуто.

Також колегія суддів зазначає, що відповідачем ПрАТ «СК «Провідна» також не надано суду, відповідно до положень ст. 10, 60 ЦПК України, жодних доказів на підтвердження своїх припущень, що вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 листопада 2008 року в частині стягнення із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 180 750 грн. виконаний.

За таких обставин, дії позивача свідчать про те, що він не порушив умови Договору страхування, а тому даний випадок є страховим випадком і відповідно у відповідача був обов'язок у виплаті страхового відшкодування, що було ним здійснено. Підстав для стягнення виплачених коштів на користь страхової компанії суд не вбачає.

Разом з тим, ухвалюючи рішення, про задоволення позову та вважаючи наявність у позивача права на повне відшкодування спричинених збитків із страхової компанії, місцевий суд на зазначені вище вимоги закону та обставини справи не звернув увагу, а відтак рішення суду в частині стягнення коштів із страхової компанії на користь ОСОБА_3 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наведених підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "Провідна" задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2014 року в частині стягнення страхового відшкодування скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення страхового відшкодування відмовити.

В решті рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 лютого 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: