Ухвала суду № 48006034, 04.08.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 154/858/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Лященко О.В. Провадження № 22-ц/773/1214/15 Категорія: 47 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Антонюк К.І.,

суддів Веремчук Л.М., Лівндовської-Кочури Т.В.,

при секретарі Кирилюку О.О.,

з участю: прокурора Ревухи І.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом позовом Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави, третя особа на стороні позивача - Державна інспекція сільського господарства у Волинській області, до Головного управління ОСОБА_3 у Волинській області, ОСОБА_1, реєстраційної служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - фермерське господарство «Романова Валерія Івановича», про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління ОСОБА_3 у Волинській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та її затвердження, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок у користування держави, за апеляційною скаргою заступника прокурора Волинської області на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 червня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

23 червня 2015 року рішенням Володимир-Волинського міського суду в позові Володимир-Волинського міжрайонного прокурора про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління ОСОБА_3 у Волинській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та її затвердження, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок у користування держави відмовлено.

В поданій на рішення суду першої інстанції апеляційній скарзі прокурор Волинської області через неповноту зясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін з наступних мотивів.

У відповідності до вимогст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимогицивільного судочинства, вирішивсправу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повноі всебічно зясованих обставин, на якісторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам закону.

Ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та Положенням про Держсільгоспінспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 459/2011, державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі Державна інспекція сільського господарства України, а згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель належить здійснення державного контролю за охороною та використанням земель в частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації прав на землю, додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.

Згідно із ч.ч. 1-5 ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений ст. 124 Земельного кодексу України. Ч. 3 даної статті передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленою статтею 123 цього Кодексу.

За змістом ч.ч.2,3 ст. 123 Земельного Кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності поза межами населених пунктів звертається з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначається орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Підставою відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом першої інстанції встановлено і ці обставини підтверджені матеріалами справи, що 23.01.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ОСОБА_3 у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до ст. 25 Закону України «Про землеустрій» щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості в оренду для створення та ведення фермерського господарства, які знаходяться на територіях Володимир-Волинського району Волинської області за рахунок проінвентаризованих земель сільськогосподарського призначення державної власності. До заяви додано: викопіювання з кадастрової картки (плану); довідку форми 6-зем; копію паспорту; копію диплому про с/г освіту; копію трудової книжки (а.с. 23).

Наказами Головного управління Держземагентства у Волинській області від 27.03.2014 року, від 05.05.2014 року ОСОБА_1 надано дозволи на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 73,66 га та 44,84 га, розташованих на території Зарічанської та Ласківської сільських рад Володимир-Волинського району за межами населених пунктів (землі державної власності сільськогосподарського призначення (рілля)) з метою надання їх в оренду для створення та ведення фермерського господарства.

На підставі зазначених наказів Головного управління ОСОБА_3 за замовленнями ОСОБА_1 ТзОВ «Центр кадастру» виготовлена технічна документація із землеустрою.

У подальшому, наказами Головного управління Держземагентства у Волинській області від 18.08.2014 року, 21.08.2014 року затверджені документації із землеустрою та передано ОСОБА_1 в оренду строком на 7 років земельні ділянки площею 14,3876 га, 19,7077 га, 12 га, 14,25 га, 8,5438 га, 22,2076 га, 16,6703 га та 9,8462 га (всього - 117,6132 га) для створення та ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів Зарічанської та Ласківської сільських рад Володимир-Волинського району Волинської області.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між Головним управлінням ОСОБА_3 у Волинській області та ОСОБА_1 16.08.2014 року, 20.08.2014 року, 22.08.2014 року, 26.08.2014 року укладено вісім договорів оренди землі, які 28-29.08.2014 року зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Згідно п.4.1. Договорів оренди загальна сума щомісячної орендної плати складає 5230,18 грн., в рік 62762,16 грн. (а.с. 51-74, 100-104).

В державному реєстрі 30.09.2014 року здійснено реєстрацію за №11961020000001243 фермерського господарства «Романова Валерія Івановича».

Дані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи належними доказами та не оспорюються сторонами.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 створював фермерське господарство особисто, ставив питання про надання земельних ділянок у володіння та користування на правах оренди, тому в заяві не мали бути зазначені дані щодо інших членів фермерського господарства та їх права на безоплатне одержання земельних ділянок. В справі відсутні докази того, що розміри земельних ділянок зазначені заявником з урахуванням перспектив діяльності майбутнього фермерського господарства є необгрунтованими, додані до заяви документи підтверджують про достатній досвід роботи позивача у сільському господарстві та наявність відповідної аграрної освіти.

Окрім того, відсутність у ОСОБА_1 на праві власності сільськогосподарської техніки, на момент подачі заяви про надання дозволу на розробку документації із землеустрою для створення та ведення фермерського господарства, не позбавляють останнього можливості її використання на інших, передбачених законом підставах.

Не ґрунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги і в частині визнання недійсними та скасування наказів Головного управління ОСОБА_3 у Волинській області з підстав ненадання земельних ділянок єдиним масивом, так як надання земельних ділянок в оренду з метою ведення фермерського господарства окремо розміщених не заборонено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створення юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Ч. 7 ст. 7 Закону, земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Відсутні також правові підстави, передбачені законом, для визнання договорів оренди недійсними.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відсутність у договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди землі, а також для визнання його недійсним, відповідно до вимог Закону.

Як вбачається зі змісту укладених договорів оренди, договори містять всі істотні умови, які є необхідними для договорів даного виду, зокрема, зазначено обєкт оренди, термін дії договору, орендна плата, цільове призначення, умови використання і зберігання якості землі, умови повернення орендодавцеві, відповідальність сторін та інші умови, які передбачені Законом України «Про оренду землі».

Крім того, з пояснень представників відповідача вбачається, що земельні ділянки, які були надані в користування фермерському господарству тривалий час не використовувались, інші особи про отримання спірних земельних ділянок в оренду в ОСОБА_3 не звертались, на даний час земельні ділянки використовуються за призначенням. Ці обставини не заперечуються прокурором.

Так як договори оренди землі за своїм змістом відповідають вимогам Закону, зареєстровані у встановленому порядку, підстав для визнання їх недійсними не вбачається, як і підстав для скасування їх державної реєстрації. Будь-якої неправомірності при передачі фермерському господарству земельних ділянок в оренду матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 отримав спірні земельні ділянки на законних підставах.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області відхилити.

Рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 червня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: