Рішення № 4800596, 24.06.2009, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" червня 2009 р.

Справа № 16/55

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Мохонько К.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства „Теплоенергоцентраль” ТОВ „Високі енергетичні технології” м. Кіровоград

до відповідача: ТОВ „Водне господарство” м. Кіровоград

про стягнення 18992 грн. 69 коп.

Представники сторін:

від позивача – Пастух В.В. довіреність № 1 від 06.01.09р.

від відповідача – Протосовицька Н.В. довіреність № 6421/21 від 01.12.08р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 14233 грн. 71 коп. боргу, 4525 грн. інфляційних втрат, 233 грн. 98 коп. 3 % річних. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав, представник відповідача позов заперечив, надав відзив.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд з’ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.01.09р. по справі № 12/118 в задоволенні позовних вимог ДП „Теплоенергоцентраль” ТОВ „Високі енергетичні технології” до ТОВ „Водне господарство” про стягнення 18152 грн. 72 коп. відмовлено з посиланням на відсутність підстав для стягнення цієї суми згідно договору № 240 від 2 грудня 2004 року та додаткової угоди від 23 березня 2006 року. Цим же рішенням суду встановлено: „... позивач у період з жовтня 2006 року по квітень 2008 року дійсно поставляв відповідачу теплову енергію, у свою чергу відповідач проводив оплату за використану теплову енергію не в повному обсязі... Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2006 року по квітень 2008 року становила 14233,71 грн.”.

Як передбачено ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори за винятком встановлених рішенням третейського суду) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наявність боргу відповідача перед позивачем за період з жовтня 2006 року по квітень 2008 року також підтверджується копіями рахунків на оплату за спожиту теплову енергію наданих позивачем і відміткою відповідача про їх отримання.

Конкретний строк оплати відповідачем отриманих від позивача послуг з теплопостачання зазначений в кожному рахунку на оплату, наприклад рахунок за жовтень 2006 року відповідач повинен був оплатити до 15 листопада 2006 року і так далі.

Таким чином, борг відповідача перед позивачем в сумі 14233 грн. 71 коп. за спожиту теплову енергію в період з жовтня 2006 року по квітень 2008 року доведений як матеріалами даної справи, так і змістом рішення суду від 12 січня 2009 року по справі № 12/118. Доказів погашення боргу сторони, в тому числі і відповідач, суду не надали.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума інфляційних втрат за період з грудня 2006 року по січень 2009 року нарахованих наростаючим підсумком на зростаючий борг відповідача становить 4525 грн.

Сума 3 % річних за період з 21 серпня 2008 року по 25 березня 2009 року нарахованих на борг відповідача (14233 грн. 71 коп.) становить 233 грн. 98 коп.

Відповідач не надав власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних.

Позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Клопотання відповідача від 27.04.09р. про припинення провадження по справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України задоволенню не підлягає, так як підставою для звернення з позовом по даній справі є фактичні правовідносини сторін, що склались з приводу постачання теплової енергії в період з жовтня 2006 року по квітень 2008 року та її оплати, а не договір № 240 від 2 грудня 2004 року та додаткова угода від 23 березня 2006 року до нього.

Стосовно заперечень відповідача про необхідність застосування ст. 530 ЦК України господарський суд зазначає, що строк оплати відповідачем отриманої теплової енергії визначений в кінці кожного рахунку, що надавався відповідачу для оплати.

На підставі ст. ст. 47-1, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 625 ЦК України, ст. ст. 32 – 35, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82 – 85, 116, 117 ГПК України господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з ТОВ „Водне господарство” м. Кіровоград, вул. Озерна Балка 3-А р/р 26005052901751 в КФ КБ „Приватбанк” м. Кіровоград МФО 323538 код ЄДРПОУ 33142604 на користь дочірнього підприємства „Теплоенергоцентраль” ТОВ „Високі енергетичні технології” м. Кіровоград, вул. Енергетиків 20, р/р 26004060065969 у ЗАТ КФ КБ „Приватбанк” МФО 323583 код ЄДРПОУ 32718692 – 14233 грн. 71 коп. боргу, 4525 грн. інфляційних втрат, 233 грн. 98 коп. 3 % річних, 189 грн. 92 коп. сплаченого державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку визначеному ГПК України.

Суддя К.М. Мохонько