Постанова № 48004333, 27.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2015 р. Справа№ 910/4875/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 27.07.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року

у справі № 910/4875/15-г (суддя - Лиськов М.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача - ліквідатора приватного акціонерного товариства «Українська екологічна

страхова компанія - арбітражного керуючого Стецину Ігоря Володимировича

про стягнення 20 339,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року по справі № 910/4875/15-г позов товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - МТСБУ) про стягнення 20 339,57 грн. - задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 20.04.2015 року, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року по справі № 910/4875/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 року апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року у справі № 910/4875/15-г прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ухвалою Київського апеляційного господарського суду 15.06.2015 року з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ліквідатора ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» - арбітражного керуючого Стецину Ігоря Володимировича.

У відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях ТОВ «Маркс.Капітал» заперечило проти доводів зазначених у апеляційній скарзі Моторного (транспортного) страхового бюро України. Позивач вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним.

У судовому засіданні 15.06.2015 року представник Моторного (транспортного) страхового бюро України надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким у задоволенні позову відмовити. При цьому, представник скаржника у судове засідання 27.07.2015 року не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про що, в матеріалах справи міститься розписка представника про оголошення по справі перерви. На час розгляду справи судом апеляційної інстанції та прийняття рішення, скаржник не повідомив суд про причини неявки свого представника.

Представник ТОВ «Маркс.Капітал» у судових засіданнях 15.06.2015 року, та 27.07.2015 року також надав суду свої пояснення по справі в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу та письмових поясненнях по справі. Представник позивача вважає рішення суду законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Ліквідатор ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» - арбітражний керуючий Стецина І.В. у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився. Про час та місце розгляду справи третя особа була повідомлена належним чином про що, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомила.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача, який просив суд апеляційної інстанції розглядати справу без участі відповідача та третьої особи, оскільки на думку позивача, відповідач, навмисно затягує розгляд справи та не з'явився на виклик суду, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Моторно (транспортне) страхове бюро України та третя особа про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, участь представників відповідача та третьої особи у судовому засіданні 27.07.2015 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів на час розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття по суті рішення по справі.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та за клопотанням сторін у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду вже продовжувався.

Колегія суддів звертає увагу, що заява в якій скаржник просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з відрядженням та відпусткою його представників, надійшла до Київського апеляційного господарського суду 27.07.2015 року о 14 годині 10 хвилини про що на заяві міститься відповідна відмітка (штамп вхідної кореспонденції суду), тобто після розгляду даної справи по суті та прийняття рішення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

26.09.2012 року Альнечик В.Д. (цедент) уклав з Кругляком О.С. фізичною-особою підприємцем (цесіонарій) договір про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, відповідно до п. 1.1.-1.3. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, на підставі ст. 512-519 Цивільного кодексу України, цедент відступає, цесіонарію усі права вимоги, що виникли у цедента, у зв'язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля КАМАЗ 4310, державний номер ВН8497ВС, під керуванням Жовнір Ігора Анатолійовича відповідальність якого застрахована згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 08.12.2010 року, номер полісу ВЕ 8505287, в страховій компанії ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія». Внаслідок укладення цього договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеної ДТП, у тому числі права одержання грошового відшкодування, нанесеного шкоди майну цедента, від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ, в передбачених законом випадках. Характеристика права вимоги, що передається цесіонарію цедентом за цим договором: загальна сума боргу (страхове відшкодування), право вимоги сплати якого передається цедентом, складає 20338,00 грн.

Розмір страхового відшкодування підтверджується страховим актом № 171 та розрахунком розміру страхового відшкодування по пошкодженому ТЗ на суму 35339,57 грн. копії яких міститься в матеріалах справи.

26.09.2012 року Кругляк О.С. (надалі - клієнт) уклав з товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал», в особі представника за довіреністю Процика С.М. (далі - фактор) договір факторингу № 3/26-09/2012, відповідно до п. 1.1, в порядку та на умовах, визначених цим договором, клієнт передав фактору, а фактор прийняв і зобов'язався оплатити клієнтові усі права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування від 26 вересня 2012 року (надалі - договір факторингу).

Згідно з п. 1.2 договору факторингу, в силу цього договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов'язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі.

У відповідності до п. 1.3 договору, загальна сума боргу переданого фактору клієнтом за цим договором становить 20339,57 грн.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за передані права вимоги до боржника за договором факторингу фактор сплачує Клієнтові 9969,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року по справі № 5011-46/12625-2012 приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Стецину І.В.

Як зазначає позивач, у зв'язку із визнанням банкрутом ПрАТ «Українська Екологічна страхова компанія», відповідач на підставі ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 20 339,57 грн. за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, право вимоги якої у останнього виникла на підставі укладення договору факторингу № 3/26-09/2012.

Так, у березні 2015 року 02.03.2015 ТОВ «Маркс.Капітал» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України грошових коштів в розмірі 20339,57 грн. за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, право вимоги якої у останнього виникла на підставі укладення договору факторингу № 3/26-09/2012.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та в межах провадження у справі про банкрутство. Крім того, Відповідач заперечує той факт, що відомості про відсутність майна або інших активів ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія», за рахунок яких можливо задовольнити грошові вимоги, відповідають дійсності.

Як зазначалося раніше, рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року по справі № 910/4875/15-г позов товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 20 339,57 грн. - задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами статті 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відтак, до позивача у межах суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке Кругляк О.С. мав до ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія».

У випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», господарський суд у судовому засіданні за участю сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом (ст. 37 Закону).

У п. 20.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зазначено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, Моторно (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Основними завданнями МТСБУ, серед іншого, є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом. (п. 39.1. та п. 39.2.1. ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»).

Відповідно до п.п. «ґ» п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до п. 3.2 статуту МТСБУ від 24 січня 2005 року одним із основних завдань МТСБУ є виконання страхових зобов'язань з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у тому числі за договорами міжнародного страхування) за страховиків-членів бюро у разі недостатності коштів та майна цих страховиків, що визнані банкрутом та/або ліквідовані.

Як вірно вказав суд першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції в постанові господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року по справі № 5011-46/12625-2012 встановлено, прийняття комітетом кредиторів рішення про необхідність визнання боржника банкрутом стало наслідком заслуховування інформації розпорядника майна щодо проведеної роботи та його звіту, в результаті якої, зокрема, за наслідками подання запитів до державних реєстраційних та інших органів зі спеціальною компетенцією, не було виявлено активів підприємства. Станом на 11.11.2013 року, повідомлень про виконання боржником (ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія») грошових зобов'язань не поступало, не надходило заяв від потенційних інвесторів щодо оздоровлення фінансового становища боржника, а також письмових вимог від комітету кредиторів боржника щодо санації ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» чи припинення провадження у справі № 5011-46/12625-2012.

Таким чином судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведені всі необхідні умови для відшкодування МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, а саме: визнання страховика-учасника МТСБУ банкрутом та недостатність коштів і майна страховика-учасника МТСБУ.

Доводи скаржника щодо відсутності підстав виплати позивачу страхового відшкодування (набуте за договором факторингу) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки, як судом першої інстанції, так, і судом апеляційної інстанції встановлена сукупність об'єктивних обставин, що дають підстави вважати виникнення вказаного зобов'язання у відповідача. Тобто, сам факт визнання ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» банкрутом та відсутність майна або інших активів ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія», за рахунок яких можливо задовольнити грошові вимоги.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що процедура банкрутства ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» не завершена і вказана вище страхова компанія не ліквідована, а відтак, у МТСБУ відсутні правові підстави для проведення виплат за невиконаними зобов'язаннями щодо договорів цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Проте, апеляційний суд не приймає до уваги ці доводи відповідача, оскільки відсутність ліквідаційного балансу ліквідатора ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» не є перешкодою для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати позивачу спричинену шкоду згідно з вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ухвалою Київського апеляційного господарського суду 15.06.2015 року з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ліквідатора ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» - арбітражного керуючого Стецину Ігоря Володимировича.

Колегія суддів зазначає, що ні ліквідатором ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» - арбітражним керуючим Стециною І.В., ні Моторно (транспортним) страховим бюро України не було надано суду апеляційної інстанції затверджений ухвалою господарського суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, складені за результатами проведення комплексу дій щодо пошуку, інвентаризації, оцінки майна боржника та задоволення вимог кредиторів в порядку черговості, визначеної ст. 45 Закону.

Не подання учасниками судового процесу звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу на вимогу суду, дає підстави вважати про недостатність коштів та майна боржника для здійснення розрахунку за його зобов'язаннями. Колегія вважає, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс повинен бути і у відповідача - Моторно (транспортного) страхового бюро України. Як встановлено судом апеляційної інстанції в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи (а.с. 61-65 постанова господарського суду міста Києва від 11.11.2013 року про визнання боржника банкрутом) Моторно (транспортне) страхове бюро України приймає участь в процесі ліквідації боржника та входить в комітет кредиторів. У разі наявності у боржника достатньо коштів для задоволення вимог кредиторів то відповідач як зацікавлена сторона повинен був надати суду такі докази. Тому подання звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу залежало не тільки від волі залученої третьої особи, а й відповідача по справі - Моторно (транспортного) страхового бюро України.

Таким чином, оскільки, судом апеляційної інстанції вказані докази витребовувалися, а сторонами не надано, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що у ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» відсутні майнові активи у зв'язку з чим, боржник не може здійснити розрахунок за його зобов'язаннями.

До того ж, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи у суді першої інстанції представник відповідача погодився, що з боку позивача надано відповідні підтвердження щодо: 1) наявності факту недостатності коштів та майна страховика ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» для погашення заборгованості за відповідними договорами цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; 2) визнання ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» банкрутом; 3) існування заборгованості ПрАТ «Українська екологічна страхова компанія» за відповідними договорами цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 20339,57 грн.

Такої ж правової позиції дотримується Київський апеляційний господарський суд зокрема у своїх постановах від 03.06.2015 року по справі № 910/5931/15-г, від 04.06.2015 року по справі № 910/5936/15-г, від 09.06.2015 року по справі № 910/5930/15-г, від 16.06.2015 року по справі № 910/5938/15-г, від 22.06.2015 року по справі № 910/5933/15-г, від 24.06.2015 року по справі №910/5932/15-г, від 24.06.2015 року по справі №910/4868/15-г.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року у справі № 910/4875/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року у справі № 910/4875/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4875/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 03.08.2015 року