Постанова № 48004179, 04.08.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"04" серпня 2015 р. Справа № 903/966/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Карпович О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Маринчук В.І. (довіреність №01/05 від 05.01.2015р.);

відповідача - Мартинюк С.В. (довіреність від 08.06.2015р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» на рішення господарського суду Волинської області від 02.06. 2015р. у справі №903/966/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» м.Луцьк

про стягнення 120 304 грн. 36 коп. штрафу, інфляційних втрат, річних, неотримаих

прибутків та компенсації за моральну шкоду,-

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Украї-ни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 02.06.2015р. у справі №903/966/14 (суддя Пахолюк В.А.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» (надалі в тексті - ТзОВ «УТФ Зерно») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-техніка» (надалі в тексті - ТзОВ «Агротехніка») про стягнення 120 304 грн. 36 коп. штрафу, інфля-ційних втрат, річних, неотриманих прибутків та компенсації за моральну шкоду.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 85 800 грн. штрафу, 2 887 грн. 11 коп. -3% річ-них, 13 468 грн. 07 коп. втрат від інфляції та 2 042 грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору. Від-мовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення 14 232 грн. 73 коп. неотриманого прибутку та 3 916 грн. 44 коп. компенсації за моральну шкоду.(т.2, арк.справи 43-45).

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що Позивач здійснив поставку товару за договором та специфікацією, однак Відповідач не оплатив вартості товару у визначений строк, чим порушив зобов'язання, а тому штраф 20% від загальної вартості специфікації в сумі 85 800 грн. підлягає стягненню з Відповідача на користь Позивача. Крім того, до стягнення з Відповідача підлягає 2 887 грн. 11 коп. -3% річних. Разом з тим, Позивач не довів належними та допустимими доказами під ставність стягнення 14 232 грн. 73 коп. неотриманого прибутку та 3 916 грн. 44 коп. моральної шкоди.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 02.06.2015р. у даній справі та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.(т.2, арк.справи 55-56).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.06.2015р. прийнято до про-вадження апеляційну скаргу Відповідача, справу призначено до слухання на 04.08.2015р.(т.2, арк. справи 52).

Напередодні судового засідання 03.08.2015р. Позивач подав через канцелярію суду клопо-тання, в якому просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.(т.2, арк.справи 62).

У судовому засіданні апеляційної інстанції 04.08.2015р. представник Скаржника підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представник Позивача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та надав свої пояс-нення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інс-танції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «УТФ Зерно»-постачальник та ТзОВ «Агротехні-ка» уклали договір поставки від 31.03.2014р. №31 (надалі в тексті - Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник передає, а покупець приймає та сплачує на умовах, що вказуються в специфі-каціях (додатках) до даного договору сільськогосподарську продукцію (товар).(т.1, арк.справи 10-11). Загальна вартість Договору становить суму загальної вартості специфікацій, підписаних сто-ронами, поставка здійснюється на умовах, вказаних в специфікаціях.(п.п.2.4, 3.3 Договору). Поку-пець здійснює оплату за фактично поставлену кількість товару.(п.3.6 Договору).

Документи, що надаються на товар до оплати: специфікація (додаток); рахунок-фактура. Документи, що надаються на товар після оплати: товарна накладна, податкова накладна.(п.п. 3.7, 3.8 Договору).

Пунктами 4.1-4.3 Договору сторони погодили умови та строки оплати. Так, передоплата за товар здійснюється шляхом переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачаль-ника, що визначений у Договорі. Передплата здійснюється покупцем на умовах та строках вказа-них у специфікаціях до Договору, підписаних сторонами. Платіж за даним Договором вважається здійсненим належним чином у дату відправлення покупцем коштів на банківських рахунок, що визначений у Договорі. На прохання постачальника покупець надає йому копію банківського до-кумента про перерахування коштів.

У разі неоплати партії товару, або за порушення строків оплати, покупець сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікацій до даного Договору.

Сторона, яка порушила Договір зобов'язана відшкодувати збитки, завдані таким порушен-ням. Незалежно від вжиття іншою стороною будь-яких заходів щодо запобігання збиткам або зме-ншення збитків, окрім випадків, коли інша сторона своїм винним (умисним або необережним) дія-нням (дією чи бездіяльністю) сприяла настанню або збільшенню збитків.(п.п. 5.4, 5.5 Договору).

Згідно з п.5.6 Договору, сплата стороною, визначених Договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшко-дувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням Договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі, а також оплати штрафних санкцій вказаних у ст.625 Цивільного кодексу України.

Сторони уклали додаток-специфікацію до Договору від 14.05.2014р. (надалі в тексті - Специ-фікація), якою визначили найменування, кількість, якість, ціну товару, умови поставки та розра-хунків. Так, Позивач передає, а Відповідач приймає та сплачує сою у кількості 65 тонн загальною вартістю 429 000 грн. Передоплата в розмірі 50% за товар проводиться покупцем на протязі одного банківського дня, згідно рахунку-фактури на завантажений товар у автотранспорт. Остаточна оп-лата за товар проводиться покупцем на протязі трьох банківських днів, згідно накладної та подат-кової накладної на прийняту партію товару у складі покупця.(т.1, арк.справи 12).

Договір та Специфікація підписано уповноваженими представниками, скріплено відтиска-ми печаток сторін.(т.1, арк.справи 11, 12).

З наявних в матеріалах справи вбачається, що на виконання умов Договору та Специфіка-ції, Позивач виставив Відповідачеві рахунок-фактуру №14 від 14.05.2014р. на передоплату вартос-ті товару відповідно до Договору та Специфікації на суму 429 000 грн. та рахунок-фактуру №16 від 16.05.2014р. на фактично поставлений товар на суму 391 644 грн.(т.1, арк.справи 13, 136).

Як вбачається з матеріалів справи, через представника Любченко В.В., який діяв на підста-ві довіреності №665 від 15.05.2014р., згідно видаткової накладної №16 від 16.05.2014р. ТзОВ «УПФ Зерно» передало, а ТзОВ «Агротехніка» - прийняло 59,340 тонн товару в асортименті на загальну суму 391 644 грн.(т.1, арк.справи 14, 17).

Факт доставки товару Відповідачеві стверджується також належним чином оформленими товарно-транспортними накладними №14, №18 від 15.05.2014р. на загальну суму товару 391 644 грн. та виписаними Відповідачем податковими накладними №17 та №19 від 16.06.2014р. на суму 144 126 грн. 16 коп. та 247 517 грн. 84 коп. відповідно.(т.1, арк.справи 15, 16, 138, 139).

В матеріалах справи міститься копія гарантійного листа ТзОВ «Агротехніка», яким останнє зобов'язався перед ТзОВ «УПФ Зерно» погасити заборгованість за Договором в сумі 975 000 грн. до 08.08.2014р.(т.1, арк.справи 46).

Матеріали справи свідчать, що вартість отриманого товару ТзОВ «Агротехніка» оплатило лише 27.11.2014р. під час провадження у суді першої інстанції, що стверджується виписками обс-луговуючого банку про надходження коштів на рахунок ТзОВ «УПФ Зерно».(т.1, арк.справи 19-38, 217-249).

Виходячи із суми боргу 391 644 грн., з підстав ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526, 599, 611, 625 ЦК України та п.п.5.4-5.6 Договору - Позивач нарахував 85 800 грн. штрафу, 2 887 грн. 11 коп. - 3% річних та 13 468 грн. 08 коп. інфляційних втрат за період з 19.05.2014р. по 20.09.2014р., 14232 грн. 73 коп. неотриманого прибутку за травень-вересень 2014 року та 3 916 грн. 44 коп. компенсації за моральну шкоду.(т.1, арк.справи 18, 39, 45, 61).

Крім того, рішенням господарського суду м.Києва від 05.02.2015р. у справі №910/26027/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р., від-мовлено в задоволенні позову ТзОВ «Агротехніка» до ТзОВ «УТФ Зерно» про визнання недійсни-ми специфікацій до договору поставки №31 від 31.03.2014р.(т.2, арк.справи 12-15, 94-95).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рі-шення місцевого суду - зміні з огляду на наступне:

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - гос-подарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Предметом даного спору є стягнення штрафних санкцій за договором поставки, а також заборгованості, неотриманих прибутків та компенсації за моральну шкоду.

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських дого-ворів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбаче-них цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного вико-нання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногоподарсь-кого інтересу.

Матеріалами справи стверджено, що 31.03.2014р. з моменту укладення Договору - між сто-ронами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здій-нює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не по-в'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'-язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як правомірно встановлено судом першої інстанції і стверджується матеріалами справи (Договором, Специфікацією, видатковою накладною, товарно-транспортними накладними, довіре-ністю, податковими накладними, гарантійним листом, виписками банку про рух коштів на рахун-ку, рахунками-фактурами) - Позивач поставив товар на суму 391 644 грн., однак Відповідач опла-тив його вартість з порушенням, строків встановлених у Договорі, внаслідок чого в Позивач нара-хував 85 800 грн. штрафу, 2 887 грн. 11 коп. -3% річних за користування коштами у травні-вересні 2014р. та 13 468 грн. 08 коп. інфляційних втрат за травень-вересень 2014р.(т.1, арк.справи 10-17, 19-38, 46, 138, 139, 136, 217-249).

Відповідно до ч.1 ст.546, ч.1 ст.549 ЦК України та ст.230 ГК України, виконання зобов'язан-ня може забезпечуватися неустойкою, якою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як зазначалось вище, пунктами 5.4 Договору за неоплату або несвоєчасну оплату товару по-купець сплачує штраф у розмірі 20% від загальної вартості специфікації.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи Скаржника щодо невірного обчислення суми штрафу та недобросовісності правовідносин, що виникли між сторонами відповідно до Договору, враховуючи, що відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, вибо-рі контрагента та визначенні умов договору. При цьому, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під час провадження в суді першої інстанції Відповідач обрав заперечення як спосіб захис-ту, зустрічного позову не подавав. На момент апеляційного провадження спірний Договір не виз-нано недійсним ні в частині, ні вцілому (т.2, арк.справи 12-15), тому нарахування штрафу в розмірі 20% від загальної вартості специфікації (а не фактично поставленого товару) вбачається обґрунто-ваним.

Чинне законодавство, зокрема п.3 ст.83 ГПК України, передбачає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пе-ні), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Пунктом 1 ст.233 ГК України ус-тановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: сту-пінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналогічно врегульоване таке право суду частиною третьою статті 551 ЦK України - роз- мір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Скаржник вважає, що суд міг зменшити або повністю відмовити з підстав ст.233 ГК України у стягненні штрафних санкцій, але не зробив цього.(т.2, арк.справи 56, 80).

З огляду на зазначені обставини, колегія суддів зауважує, що статтею 33 ГПК України уста-новлено обов'язок Відповідача довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх за-перечень. При цьому, визначальним є наявність обставин, які стверджують виключність даного ви-падку, а зменшення розміру належних до стягнення штрафних санкцій є правом, а не обов'язком господарського суду. Вбачається, що заборгованість погашено Відповідачем лише під час вирі-шення даного спору судом першої інстанції; у відзиві на позов, який наданий суду першої інстанції 17.11.2014р. клопотання про відмову у стягненні штрафних санкцій не вмотивоване; відсутні пок-ликання на докази повної оплати та докази в обґрунтування виключності обставин, які дають підс-тави для зменшення належного до стягнення штрафу з підстав ч.3 ст.551, ст.614 ЦК України, ст.ст. 218, 233 ГК України та п.3 ст.83 ГПК України.(т.1, арк.справи 89-99).

Перевіривши розрахунок Позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підставності нарахування Позивачем штрафу через порушення строків виконання зобов'язання Відповідачем, передбаченого п.5.4 Договору. А тому штраф в сумі 85 800 грн. підля-гає стягненню з ТзОВ «Агротехніка» на користь ТзОВ «УТФ Зерно».

Дослідивши згідно ст.625 ЦК України суму нарахованих 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що за період з 19.05.2014р. по 20.09.2014р. -3% річних в сумі 2 887 грн. 11 коп. нарахо-вані підставно і обчислені арифметично вірно, тому згідно ст.33 ГПК України підлягають стягнен-ню з Відповідача.

Разом з тим, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з 19.05.2014р. по 20.09.2014р.(т.2, арк.справи 78), колегія суддів звертає увагу на наступне:

Позивачем заявлено до стягнення 13 468 грн. 08 коп. інфляційних втрат, з яких 6 241 грн. 04 коп. за травень 2014 року, 3 790 грн. 10 коп. за червень 2014 року, 1 566 грн. 58 коп. за липень 2014 року, 1 057 грн. 62 коп. за серпень 2014 року та 812 грн. 73 коп. за вересень 2014 року.

Враховуючи рекомендації Верховного суду України щодо порядку застосування індексів ін-фляції при розгляді судових справ, відображені у листі від 03.04.1997р. №62-98р, колегія суддів зазначає, що в разі виникнення заборгованості з 16 по 31 число відповідного місяця, то розрахунок інфляційних починається з наступного місяця. Як вбачається з матеріалів справ, заборгованість ви-никла 19 травня 2014 року, таким чином інфляційні втрати розраховуються починаючи з червня 2014 року, а тому для нарахування інфляційних втрат за травень 2014 року правові підстави від-сутні.

При цьому, згідно розрахунку, здійсненого апеляційним судом - за червень 2014р. втрати від інфляції складають 3 916 грн. 44 коп., за липень - 1 566 грн. 58 коп., за серпень - 1 216 грн. 01 коп., за вересень - 1 824 грн. 80 коп., що в сумі становить 8 568 грн. 83 коп.

Як вже зазначалося, Позивач заявив до стягнення 13 468 грн. 08 коп. інфляційних втрат (т.1 арк.справи 39), проте, обґрунтованими і такими що підлягають до стягнення з Відповідача за спір-ний період є 8 658 грн. 83 коп., що не було враховано судом першої інстанції. З урахуванням заз-начених вище обставин - з підстав ст.33 ГПК України, в стягненні 4 899 грн. 24 коп. належить від-мовити за безпідставністю.

Стосовно решти заявлених вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої ін-станції щодо безпідставності вимоги про стягнення 14 232 грн. 73 коп. неотриманого прибутку з огляду на те, що за спірним Договором Відповідач перераховував кошти на рахунок, який відкри-то у філії АТ «Укрексімбанк», однак обґрунтовуючи неотримання прибутку, Позивач посилається на договір банківського рахунку, який відкрито у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива».

Крім того, Позивач заявив 3 916 грн. 44 коп. компенсації моральної шкоди, мотивуючи це тим, що неналежне виконання умов Договору, яке полягало у порушенні строків розрахунку підри-ває ділову репутацію ТзОВ «УТФ Зерно». Колегія суддів також вважає безпідставними такі поси-лання Позивача виходячи з наступного:

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізик-них осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних від-носин. Такої ж думки дотримується Верховний суд України, що знайшло відображення у п.4. ч.2 Постанови пленуму №1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

Разом з тим, Позивач не довів, а матеріали справи не містять належних та допустимих дока-зів яким чином порушення строків оплати поставленого товару Відповідачем погіршує оцінку дія-льності ТзОВ «УТФ Зерно», про що вірно зазначено господарським судом першої інстанції.

З огляду на виявлені апеляційним судом підстави для зміни рішення через невірне обчис-лення суми інфляційних втрат перерахунку, відповідно до ст.49 ГПК України, підлягають судові витрати у даній справі. Тому, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 1 945 грн. 12 коп. судового збору за подання позову.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, що зумовлюють зміну оскаржуваного рішення з підстав п.п.2, 3 ч.1 ст.104 ГПК України, через визнання судом першої інстанції встановленими обставин, що мають значення для справи, які не були дове-деними та неправильного застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення част-ково неправильного судового рішення.

Крім того, часткове задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України зу-мовлює покладення на Позивача 230 грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеля-ційної скарги, які підлягають стягненню з Позивача на користь Відповідача.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 91, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» на рішення господарського суду Волинської області від 02.06.2015р. у справі №903/966/14 задоволити част-ково.

Рішення суду першої інстанції змінити, виклавши частини 2 та 3 резолютивної частини в наступній редакції:

«2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» (м.Луцьк, вул. Єршова, 11, код ЄДРПОУ 21750952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» (м.Київ, пр.Оболонський, 30, офіс 287, код ЄДРПОУ 38615496) 85 800 грн. 00 коп. штра-фу, 2 887 грн. 11 коп. -3% річних, 8 568 грн. 83 коп. інфляційних втрат та 1 945 грн. 12 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У стягненні 23 048 грн. 41 коп., а саме: 14 232 грн. 73 коп. неотриманого прибутку, 3 916 грн. 44 коп. моральної шкоди та 4 899 грн. 24 коп. інфляційних втрат - в задоволенні позову відмовити.».

2. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УТФ Зерно» на користь Това-риства з обмеженою відповідальністю «Агротехніка» 230 грн. 51 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Надати місцевому господарському суду доручення про видачу відповідних наказів.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу №903/966/14 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Мельник О.В.