Ухвала суду № 48003958, 06.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

06.08.2015 Справа № 904/4555/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача,

суддів: Верхогляд Т.А., Величко Н.Л.

при секретарі судового засідання: Малику С.О.

За участю представників:

арбітражний керуючий: Саланська І.Л., посвідчення НОМЕР_1 від 29.01.15;

від ПП "Промтехкомплект-2005": Алієв Є.Н., довіреність б/н від 13.01.15;

від ДПІ у Бабушкінському р-н. м. Дніпропетровська: Никитенко Є.В., довіреність №1959/04-62-10-026 від 08.07.15;

інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2015 року у справі №904/4555/15

за заявою приватного підприємства "ПРОМТЕХКОМПЛЕКТ 2005", м. Дніпропетровськ

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙГЕР-ГК", м. Дніпропетровськ,

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2015 року у даній справі (суддя Полєв Д.М.) порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙГЕР-ГК". Визнані грошові вимоги приватного підприємства "ПРОМТЕХКОМПЛЕКТ 2005" в загальній сумі 474 810,00 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Саланську Ілону Любомирівну, свідоцтво НОМЕР_1 від 17.07.2013 року та зобов'язано вчинити певні дії.

Ухвала обґрунтована посиланням на приписи статей 16,17,18,19,22,114 та 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Не погодившись з ухвалою господарського суду, до апеляційної інстанції звернулась Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - Податкова інспекція) із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Так, на думку представника скаржника, висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, також не з'ясовано всіх обставини, що мають значення для даної справи, зокрема:

- неможливо встановити стан підприємства боржника та його платоспроможності, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази (постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання, у зв'язку з відсутністю майна та коштів у боржника);

- щодо ознак неплатоспроможності, то зі звіту підприємства про його фінансовий стан за 2014 рік вбачається, що довгострокова дебіторська заборгованість становить понад 300 000,00 грн. та основні засоби понад 20 000,00 грн.;

- за результатами здійсненого працівниками Податкової інспекції виходу для вручення боржнику наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 19.06.2015 року №31 за його місцем державної реєстрації встановлено відсутність підприємства, про що складений акт від 19.06.2015 року №10/04-62-22-3;

- забезпечення проведення позапланової документальної перевірки боржника з питань дотримання податкового законодавства є по-перше, економічними інтересами держави, по-друге виключає здійснення боржником фіктивної підприємницької діяльності (ст.205 КК України).

06.08.2015 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

Присутні представники сторін надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства. Інші учасники провадження у справі не забезпечили явку повноважених представників в засідання апеляційного господарського суд. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для їх повідомлення про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції (див. п.3.9.2 постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши наявні в них докази, апеляційний господарський суд встановив, що в травні 2015 року до господарського суду Дніпропетровської області звернулось приватне підприємство «ПРОМТЕХКОМПЛЕКТ 2005» із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙГЕР-ГК" (а.с.4-5). В обґрунтування підстав звернення із заявою підприємство посилався на ч.1 ст.1 та ч.3 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», сума безопірних кредиторських вимог боржника перед кредитором становить 474 810,00 грн. (465 500,00 грн. - вартість постановленої та неоплаченої продукції за договором поставки від 01.08.2012 року №010812, стягненої за рішенням суду від 03.02.2015 року по справі №904/10027/14 (а.с.21-24), постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.02.2015 року ВП №46655913(а.с.27); 913,00грн. - сума судового збору).

Ухвалою господарського суду першої інстанції від 23.06.2015 року прийнято рішення про доцільність порушення провадження у даній справі (а.с.69-70), та яка наразі оскаржується Податковою інспекцією.

На підставі ч.2 ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.2 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Як правильно встановлено господарським судом Дніпропетровської області, ПП «ПРОМТЕХКОМПЛЕКТ 2005» звернулось з заявою про визнання боржника банкрутом в загальному порядку.

Ухвалою господарського суду 29.05.2015 року заяву прийнято до розгляду (а.с.1).

Згідно з приписами ст.16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, а також ознак неплатоспроможності боржника або її загрози та вирішення інших питань, пов'язаних з розглядом справи, здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч.6 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

Матеріалами справи підтверджується, що в обґрунтування наявності безспірної кредиторської заборгованості на загальну суму 474 810,00 грн., ПП «ПРОМТЕХКОМПЛЕКТ 2005» до заяви про порушення справи про банкрутство боржника додано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 року по справі №904/10027/14 про стягнення з ТОВ «ТАЙГЕР-ГК» заборгованості в сумі 465 500,00 грн. та судового збору - 913,50 грн., на підставі якого видано наказ від 20.05.2015 року (а.с.25) та відкрито виконавче провадження 24.02.2015 року ВП №46655913 (а.с.27).

Згідно п.12 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №01-06/606/2013 від 28.03.2013 року порушення справи про банкрутство за заявою боржника здійснюється за наявності однієї з таких умов: неплатоспроможності; загрози неплатоспроможності; неможливості боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» неплатоспроможністю визнається неспроможність боржника задовольнити безспірні вимоги кредитора (кредиторів) у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з аналізу ч.3 ст. 10, ч. 5 ст. 11 та ч. 1 ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» загрозою неплатоспроможності є виникнення конкуренції грошових вимог кредиторів у виконавчому провадженні, внаслідок якої задоволення вимог одного або кількох кредиторів у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. При цьому дотримання заявником відповідного тримісячного строку не вимагається.

Відповідно до п.3 Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України №14 від 19.01.2006 року, аналіз наявності (відсутності) ознак дій з приховування чи доведення до банкрутства або фіктивного банкрутства підприємства та визначення ознак втрати або відновлення платоспроможності; ознаками стійкої фінансової неспроможності можуть уважатися: збитковість діяльності протягом двох років; відхилення показників ліквідності від граничного значення; зупинення платежів, що триває понад три місяці, за наявності боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали; наявність значної (понад триста мінімальних розмірів заробітної плати) суми непогашених боргових зобов'язань, строки платежів за якими настали більше як три місяці тому; наявність значної суми непогашених боргових зобов'язань, визнаних юридичною особою - боржником або підтверджені виконавчими документами; наявність у підприємства значної суми непогашених штрафів, пені, неустойки, визнаних у судовому порядку, за невиконання умов договорів та недотримання вимог законодавства; наявність заяви про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, прийнятої до розгляду господарським судом, або провадження у справі про банкрутство цієї юридичної особи.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання вимог статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в матеріалах справи містяться достатні/належні докази неплатоспроможності підприємства боржника.

Враховуючи викладені обставини, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог заявника та наявності підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство.

Згідно з ч.7 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника; вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч.3 ст.10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.

Матеріали справи не місять доказів наявності підстав для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство ТОВ "ТАЙГЕР-ГК". Не надано зазначених доказів і апеляційній інстанції.

Доводи щодо неподання боржником низки документів, передбачених ч.3 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спростовуються викладеним вище обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.

Проте, перевіривши доводи апеляційної скарги і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції Бабушкінського району м. Дніпропетровська слід припинити, так як податковий орган не є стороною у справі про банкрутство боржника, в розумінні статті 91 ГПК України та статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Нормами статті 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, стаття 1 якого визначає сторін та учасників провадження у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів).

Також, ст.1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон) передбачає, що учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до статті 23 Закону особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

В матеріалах справи відсутні докази звернення Податкової інспекції до боржника/арбітражного керуючого/суду із заявою про визнання грошових вимог або їх визнання в судовому порядку.

Щодо посилань Податкової інспекції на перешкоджання оскаржуваною ухвалою виконанню покладених на неї державою обов'язків контролю дотримання вимог податкового законодавства, то відповідно до п.11.3 наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року №1588 "Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів" у разі отримання документів згідно з пунктом 11.2, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі. Призначається та розпочинається перевірка у такі строки: протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим.

Згідно з п.82.2 ст.82 Податкового кодексу тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів.

Підпункт 78.1.7 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу визначає, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом (п.78.4. ст.78 Податкового Кодексу).

Скаржником не надано доказів отримання ліквідатором боржника розписки про отримання копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки, оскільки після прийняття відповідного наказу керівником і вручення його боржнику починається документальна позапланова перевірка та з цього моменту податкова має право витребувати з посадових осіб (ліквідатора) боржника документи фінансово - господарської діяльності та бухгалтерського обліку за період його діяльності.

Щодо посилань на фіктивну підприємницьку діяльність або ознак ухилення від оподаткування боржником, то в матеріалах справи відсутні докази вчинення скаржником відповідних дій, спрямованих на виявлення таких порушень (надання скаржником відповідних заяв органам досудового розслідування, даних про їх розгляд, внесення/невнесення даних щодо порушених кримінальних проваджень за цими фактами до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відносно посадових осіб підприємства боржника, що передбачено вимогами п.1 ч.5 ст.214 КПК України).

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що ні положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ні положення Податкового кодексу України не виключають можливості визнання підприємства банкрутом господарським судом або його ліквідації за рішенням суду, у зв'язку з необхідністю проведення позапланової документальної перевірки підприємства банкрута податковим органом.

Постановою пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 року №7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до абз.1,3 п.4.1. постанови пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно з п.5 постанови пленуму ВГС України від 17.05.2011 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України», якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 Господарського процесуального кодексу України. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80, 106 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційне провадження слід припинити з посиланням на п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, так як Державна податкова інспекція Бабушкінського району м. Дніпропетровська на час винесення оскаржуваної ухвали не набула статусу кредитора боржника, у зв'язку з чим вона, відповідно, не є стороною у справі про банкрутство боржника, оскаржувана ухвала у справі від 23.06.2015 року не стосується її прав та обов'язків, а тому вона не має права апеляційного оскарження відповідного судового акту в межах положень ст.ст. 91, 106 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 80, 86, 91, 99 ГПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2015 року у справі №904/4555/15 припинити.

Справу №904/4555/15 повернути до господарського суду Дніпропетровської баласті.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Н.Л. Величко