Рішення № 48001533, 30.07.2015, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2015 р. Справа № 921/590/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

розглянув матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна", вул. Димитрова, 5, корпус 2, м. Київ, 03680

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр", вул. Стара Максимівка, 29, с. Максимівка, Збаразький район, Тернопільська область, 47372

про cтягнення заборгованості в сумі 9,24 грн.

за участю представників:

позивача: Дерлюк В.Д. - представник (довіреність № 1629 від 22.12.2014 р.)

відповідача: Містерман В.М. - представник (довіреність № 03 від 13.09.2014 р.)

В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася. В судовому засіданні 30.07.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Дочірнє підприємство "Трансгарант - Україна" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр" про cтягнення заборгованості в сумі 315 588,24 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.07.2015 року.

Позивачем 30.07.2015 року через канцелярію суду подано заяву № 822 від 29.07.2015 року про зменшення позовних вимог, згідно якої, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, просить стягнути з останнього 9,24 грн. боргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру (п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Передбачені частиною 4 статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством (п. 3.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи вищевикладене, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд приймає їх до розгляду, як таку, що подана в порядку ст. 22 ГПК України.

Таким чином, суд розглядає справу, предметом розгляду якої в частині майнового спору є: стягнення 9,24 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором транспортно-експедиторського обслуговування № 1-158/08-14 від 14.08.2014 року в частині повної та вчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Позивачем 30.07.2015 року через канцелярію суду подано заяву № 821 від 29.07.2015 року про повернення судового збору в сумі 4 484,76 грн. у зв'язку із зменшенням позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання призначене на 30.07.2015 року з'явився, вимоги ухвали суду від 15.06.2015 року виконав повністю, позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 30.07.2015 року з'явився, подав підписаний обома сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 року по 27.07.2015 року, в усній формі зазначив, що позовні вимоги з врахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог визнає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

14.08.2014 року між Дочірнім підприємством "Трансгарант - Україна" (далі по тексту - Експедитор або позивач) та Публічним акціонерним товариством "Тернопільський кар'єр" (далі по тексту - Клієнт або відповідач) укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування № 1-158/08-14 (далі по тексту - Договір).

Предметом Договору є надання в порядку і на умовах Договору транспортно-експедиторських послуг по організації і оплаті перевезень вантажів Клієнта у власних (орендованих) вагонах чи вагонах, що знаходяться під управлінням Експедитора на інших законних підставах (пункти 1.1, 1.2 Договору). Строк дії договору до 31.12.2015 р., а в частині розрахунків до повного виконання (пункт 8.1 Договору).

Укладений Договір є оплатний, послуги по ньому надавалися на умовах: оплати вартості послуг (пункти 1.1, 1.3, 4.1-4.6 Договору); оплати плати за користування вагонами за час знаходження вагонів на під'їздних коліях навантаження та/або вивантаження починаючи з 25 години як з першої години для рухомого складу парку залізниць України в порядку, передбаченому „Правилами користування вагонами і контейнерами", в розмірах, встановлених „Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом в межах України і пов'язані з цим послуги. Тарифне керівництво № 1" (п. 4.8 Договору, п. 3 Додатків № 01, № 02, № 03 до Договору).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст.ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем надано відповідачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 1 821 588,24 грн., в т.ч.: по акту виконаних робіт № 01/14 від 30.09.2014 р. на суму 296 817,70 грн., по акту виконаних робіт № 03/14 від 31.10.2014 р. на суму 504 018,55 грн., по акту виконаних робіт № 02/14 від 31.10.2014 р. на суму 651 349,94 грн., по акту виконаних робіт № 01/14-П від 31.10.2014 р. на суму 15 410,76 грн., по акту виконаних робіт № 02/14-П від 30.11.2014 р. на суму 1 954,92 грн., по акту виконаних робіт № 05/14 від 30.11.2014 р. на суму 282 929,28 грн., по акту виконаних робіт № 04/14 від 30.11.2014 р. на суму 66 568,49 грн. та по акту виконаних робіт № 03/14-П від 26.12.2014 р. на суму 2 538,60 грн. (копії актів виконаних робіт містяться в матеріалах справи)

Згідно п. 4.3. Договору оплата послуг Експедитора здійснюється клієнтом на протязі 20 банківських днів з дати прибуття завантажених вагонів на станцію призначення, на підставі виставленого Експедитором рахунку. Згідно п. 4.8 Договору плата за користування вагонами оплачується не пізніше 5 (п'яти) банківських днів з дати одержання рахунка.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своїх зобов'язань по Договору щодо оплати наданих позивачем послуг належним чином не виконав.

Станом на дату подачі позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила суму у розмірі 315 588,24 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача надсилав претензію № 165 від 20.02.2015 року, у відповідь на яку останній листом № 265 від 18.03.2015 року повідомив про тяжкий фінансовий стан та прохання надати відстрочку для оплати заборгованості.

30.07.2015 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог з долученням доказів оплати відповідачем заборгованості на суму 315 579,00 грн.

Таким чином, станом на 30.07.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за надані останнім послуги по Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 1-158/08-14 від 14.08.2014 року склала суму у розмірі 9,24 грн. Факт заборгованості відповідача перед позивачем на суму 9,24 грн. підтверджується також підписаним обома сторонами Актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2015 року по 27.07.2015 року (копія Акту міститься в матеріалах справи).

Також, слід зазначити, що представник відповідача в судовому засідання в усній формі визнав заборгованість перед позивачем на суму 9,24 грн.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборгованість за надані позивачем послуги по Договору транспортно-експедиторського обслуговування № 1-158/08-14 від 14.08.2014 року склала суму у розмірі 9,24 грн.

Позивачем 30.07.2015 року через канцелярію суду подано заяву № 821 від 29.07.2015 року про повернення судового збору в сумі 4 484,76 грн. у зв'язку із зменшенням позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60розмірів мінімальних заробітних плат.

Виходячи з ціни позову у розмірі 9,24 грн., ставка судового збору повинна становити 1 827,00 грн.

Позивачем згідно платіжного доручення № 7892 від 08.06.2015 року сплачено судовий збір на суму 6 311,77 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі: зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, позивачу слід повернути з Державного Бюджету України 4 484,76 грн. судового збору у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Щодо решти сплаченого позивачем судового збору на суму 1 827,00 грн., то такий слід покласти на відповідача згідно ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 525, 526, 530, 629, 929 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4, 4-3 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тернопільський кар'єр", вул. Стара Максимівка, 29, с. Максимівка, Збаражський район, Тернопільська область, 47372 (ідентифікаційний код 00292623) на користь Дочірнього підприємства "Трансгарант - Україна", вул. Димитрова, 5, корпус 2, м. Київ, 03680 (ідентифікаційний код 32667198) 9 грн. 24 коп. заборгованості та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4.Повернути Дочірньому підприємству "Трансгарант - Україна", вул. Димитрова, 5, корпус 2, м. Київ, 03680 (ідентифікаційний код 32667198) з Державного Бюджету України 4 484 грн. 76 коп. судового збору сплаченого по платіжному дорученню № 7892 від 08.06.2015 року у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 04.08.2015 року.

Суддя Боровець Я.Я.