Рішення № 48001288, 29.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015Справа №910/5751/15-г

За позовом Військової прокуратури Київського гарнізону в інтересах держави в особі:

1) Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант»,

2) Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каштанове місто»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1 Державний концерн «Укроборонпром»

про розірвання договору та повернення майна

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від прокуратури: Спора Г.І., посвідчення № 034400 від 15.07.2015р.

від позивача 1: Савенчук І.О., довіреність № б/н від 06.07.2015

від позивача 2: не з'явився

від відповідача: Прокопенко Б.О., довіреність № б/н від 17.03.2015

від третьої особи: Уланівський С.Є., довіреність № Д-003/2015 від 12.01.2015

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Військова прокуратура Київського гарнізону в інтересах держави в особі Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» (далі - позивач) подала на розгляд господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каштанове місто» (далі - відповідач) про розірвання договору та повернення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час підписання договору №4771/02 від 21.11.2012 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4771 від 21.12.2009 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ «Каштанове місто», діяв Закон України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку», відповідно до умов якого орендодавцем має виступати ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» за погодженням з Державним концерном «Укроборонпром», згода якого відсутня, враховуючи порушення п. 10.4. договору, на думку Прокурора, вказаний договір №4771/02 від 21.11.2012 р. є недійсним правочином, а тому останній фактично припинив свою дію з 21.11.2012 р. Як підставу для розірвання спірного договору, прокурор вказує частину 2 статті 651 ЦК України, та зазначає про порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Ухвалою суду від 12.03.2015р. порушено провадження у справі № 910/5751/15-г та призначено розгляд на 20.04.2015 р.

02.04.2015р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов.

16.04.2015р. ДК «Укроборонпром» подав через канцелярію суду клопотання про його залучення до участі у справі, у якості третьої особи.

20.04.2015р. представник прокуратури у судовому засіданні надав пояснення по справі, заявив клопотання про залучення до участі у справі, у якості позивача 2 Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, надав заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично змінив предмет та підставу позову.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по справі та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Суд задовольнив клопотання прокуратури про залучення до справи позивача 2 та клопотання ДК «Укроборонпром» про залучення до справи, у якості третьої особи, внаслідок чого відклав розгляд справи на 29.05.2015р.

27.05.2015р. відповідач подав через канцелярію суду відзив на позов та клопотання про фіксацію судового процесу.

29.05.2015р. суд задовольнив клопотання відповідача та вирішив здійснювати фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів.

Представник прокуратури у судовому засіданні надав пояснення по справі, підтримав позовні вимоги, надав пояснення по суті спору, з урахуванням заяви про зміну предмету та підстав позову.

Представники позивача 1 та позивача 2 надали пояснення по справі.

Представник відповідача проти позову заперечив, проти заяви про зміну предмету і підстав позову заперечив.

Представник третьої особи надав пояснення по суті спору.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 06.07.2015р.

06.07.2015. судове засідання не відбулось, у зв'язку з лікарняним судді Мельника В.І., а засіданні перенесене на 22.07.2015р., про що сторони повідомлені згідно розписки.

22.07.2015р. представник прокуратури у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Розглянувши подану 20.04.2015 р. прокурором заяву про доповнення та уточнення до позовної заяви, суд відзначає наступне.

Як роз'яснено пунктом 3.11. Постанови пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Водночас із позовної заяви Військового прокурора Київського гарнізону від 15.01.2015 р. вбачається, що ним заявлялися виключно дві позовні вимоги: 1) розірвання договору оренди №4771/02 від 21.12.2009 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ «Каштанове місто»; 2) зобов'язання ТОВ «Каштанове місто» звільнити передані за договором оренди №4771/02 від 21.12.2009 р. нежитлові приміщення водно-спортивної станції «Імпульс» загальною площею 231,7 кв.м., які розміщені за адресою: м. Київ, Труханів острів, вул. Труханівська, 18. Як на підстави для задоволення позову, прокурор посилається лише на частину 2 статті 651 ЦК України, статті 526 ЦК України та зазначає про порушення відповідачем умов спірного договору оренди №4771/02 від 21.12.2009 р.

Разом з тим, вже в поданій прокурором заяві про доповнення та уточнення до позовної заяви, останній також просить суд визнати недійсним додатковий договір №4771/02 від 21.11.2012 р. про продовження строку оренди за договором оренди №4771, а таку позовну вимогу обґрунтовує вже посиланням на ст. 215 ЦК України.

Крім того, абзацом 4 пункту 3.12. Постанови пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року №18 передбачено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена і в Постановах Вищого господарського суду України від 12.03.2013 р. по справі №5023/3920/12, від 26.12.2012 р. по справі № 5017/1525/2012, від 31.07.2013 р. по справі №5023/5303/12 (копії наявні в матеріалах справи).

Оскільки заява прокурора про доповнення та уточнення до позовної заяви одночасно містить нову позовну вимогу - визнання недійсним додаткового договору №4771/02 від 21.11.2012 р. та нову підставу з посиланням на ст. 215 ЦК України, вищевказана заява прокурора є заявою про зміну одночасно і предмета і підстав позову, а тому суд відхилив подану заяву та вирішив розглядати справу по суті за первісно заявленими позовними вимогами прокурора.

Представники позивача 1 надали пояснення по справі.

Представник позивача 2 повідомив суд про неможливість надання пояснень по справі, оскільки прокуратурою не було направлено на їх адресу позовну заяву.

Представник третьої особи надав пояснення по справі та підтримав позовну заяву прокуратури.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення по справі.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 29.07.2015р.

27.07.2015 р. через відділ діловодства представник відповідача подав додаткові пояснення, в яких зазначив про відсутність підстав для розірвання спірного договору.

29.07.2015р. представник прокуратури у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, з урахуванням уточнення позовних вимог.

Представник позивача 1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача 2 у судове засідання не з'явився, про причини своєї відсутності суд не повідомив.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Представник третьої особи надав пояснення.

Судом роз'яснено представнику прокуратури про те, що заяву про уточнення позовних вимог була розглянута у попередньому судовому засіданні та судом було відмовлено у її прийнятті.

Суд вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог прокуратури .

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каштанове місто» укладено договір оренди №4771 нерухомого майна, що належить до державної власності, умовами якого передбачено, що позивач 2 передає, а відповідач приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно нежилі приміщення водно-спортивної станції «Імпульс» загальною площею 231,7 кв.м., які розміщені за адресою: м. Київ, Труханів острів, вул. Труханівська, 18, що перебуває на балансі позивача 1..

Пунктом 5.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 10.1. договору, договір укладено строком на 11 (одинадцять) місяців, що діє з 21.12.2009 р. по 21.11.2010 р. включно.

Згідно з п. 10.3. договору, зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

За умовами пункту 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

21.11.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «Каштанове місто» укладено договір №4771/02 від 21.11.2012 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4771 від 21.12.2009 р., за умовами якого договір оренди нерухомого майна №4771 від 21.12.2009 р. продовжено строком на 2 роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 22.11.2012 р. по 22.10.2015 р. включно.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору №4771/02 від 21.11.2012р., відповідач зобов'язався: - забезпечити проведення оцінювачем незалежної оцінки орендованого майна, що є державною власністю, на нову дату 30.11.2012р., відповідно до вимог Національного стандарту №1 «загальні засади оцінки майна і майнових прав»; - укласти договір про внесення змін до договору оренди №4771 від 21.12.2009 р. зі зміною вартості об'єкту оренди, визначеною згідно з новим звітом, та як наслідок зміною орендної плати за базовий (перший) місяць оренди.

30.05.2013 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ «Каштанове місто» було укладено договір №4771/03 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4771 від 21.12.2009 р., за умовами якого змінено пункт 1.1. розділу 1 «Предмет договору» договору оренди №4771 від 21.12.2009 р. в частині слів «зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.06.2009 р.» змінено на «З висновком про вартість станом на 2012 рік і становить 8 444 631,00 грн. без ПДВ».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, прокурор посилається на те, що на момент підписання договору №4771/02 від 21.11.2012 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4771 від 21.12.2009 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та ТОВ «Каштанове місто», діяв Закон України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку», відповідно до умов якого орендодавцем має виступати ДП «Науково-дослідний інститут «Квант» за погодженням з Державним концерном «Укроборонпром», згода якого відсутня, враховуючи порушення п. 10.4. договору, на думку Прокурора, вказаний договір №4771/02 від 21.11.2012 р. є недійсним правочином, а тому останній фактично припинив свою дію з 21.11.2012 р. Як підставу для розірвання спірного договору, прокурор вказує частину 2 статті 651 ЦК України, та зазначає про порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закон України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку, передача в оренду нерухомого майна, загальна площа якого перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, здійснюється безпосередньо підприємствами оборонно-промислового комплексу за погодженням з Державним концерном "Укроборонпром".

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стосовно недійсності правочинів встановлених законом, то недійсними є лише ті правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення, а саме - нікчемні правочини.

Як вбачається з договору №4771/02 від 21.11.2012 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4771 від 21.12.2009 р., останній укладений в належній формі, сторонами досягнуто усіх істотних умов договору, а тому такий договір не може вважатися нікчемним.

Суд відзначає, що недійсність договору №4771/02 від 21.11.2012 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4771 від 21.12.2009 р. має встановлюватися виключно судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках.

Разом з тим, висновок прокурора про те, що договір №4771/02 від 21.11.2012 р. є недійсним правочином не відповідає обставинам справи, оскільки сторонами не надано будь-яких доказів визнання зазначеного договору недійсним у судовому порядку, а тому суд приходить до висновку, що останній є правомірним та чинним на день прийняття рішення по справі.

Відповідно до частини 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

За приписами статті 188 Господарського кодексу України, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Аналогічні положення щодо можливості розірвання договору за згодою сторін, містить і частина 1 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач-2 як сторона по спірному договору не звертався до відповідача з пропозицією розірвати останній, а тому між сторонами і не виник спір щодо розірвання договору оренди нерухомого майна №4771 від 21.12.2009 р., який би міг бути переданий на вирішення суду.

Згідно частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За умовами частини 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором оренди №4771/02 від 21.12.2009 р., останнім надано платіжні доручення, що підтверджують сплату відповідачем орендної плати, відшкодування податку за землю та компенсацію 20% ПДВ замість позивача 1, що також не заперечувалося сторонами.

Доказів існування заборгованості відповідача з орендних платежів за спірним договором не має та сторонами не надано.

Також вбачається, що відповідачем у повному обсязі виконано всі зобов'язання, передбачені пунктом 2 договору №4771/02 від 21.11.2012 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №4771 від 21.12.2009 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем жодним чином не порушено будь-який із обов'язків, встановлений спірним договором оренди нерухомого майна №4771 від 21.12.2009 р. та умовами чинного законодавства, доказів зворотного суду не надано.

Разом з тим, суд відзначає, що твердження прокурора про порушення відповідачем умов пункту 10.4. договору, який визначає порядок та умови продовженим договору на той самий термін і на тих самих умовах, є безпідставним з огляду на те, що вказаний пункт під час дії договору сторонами не реалізовувався, спірний договорів на підставі такого пункту не продовжувався, а тому останній і не може бути порушений збоку відповідача.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні законні підстави для розірвання спірного договору в судовому порядку, а між сторонами не досягалася згода щодо розірвання останнього у добровільному порядку, у суду відсутні підстави для задоволення позову та розірвання спірного договору.

Будь-яких інших підстав для розірвання існуючого договору оренди нерухомого майна в судовому порядку ніж ті, що розглянуті судом, чинним законодавством не передбачено.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що невідповідність умов укладеного договору положенням Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку» не може слугувати підставою для його розірвання.

Враховуючи, що відповідач користується спірними нежитловими приміщеннями водно-спортивної станції «Імпульс» загальною площею 231,7 кв.м. на законній правовій підставі - згідно чинного договору оренди, сумлінно сплачуючи орендну плату, підстави для зобов'язання відповідача звільнити зазначені вище нежитлові приміщення також відсутні.

Тому суд відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Отже, судовий збір у розмірі 2 436,00 грн. (за дві вимоги немайнового характеру) підлягає сплаті Державним підприємством «Науково-дослідний інститут «Квант» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву до Державного бюджету України у рівних частинах.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Військової прокуратури Київського гарнізону - відмовити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант» (03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 5, код ЄДРПОУ: 14308138) до Державного бюджету України 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м. Київ, б-р. Т. Шевченка, 50-Г, код ЄДРПОУ: 19030825) до Державного бюджету України 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

(Повний текст рішення складено 05.08.2015р. )

Суддя В.І.Мельник