Рішення № 48001123, 30.07.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2015 р. Справа № 911/2093/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1»

про стягнення 145 269, 50 грн.

Представники:

від позивача: Котягін А.С.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 145 269, 50 грн. заборгованості за договором поставки № 783 від 24.04.2008. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на оплату судового збору у розмірі 2 905, 39 грн. та витрати на оплату правової допомоги адвоката у розмірі 15 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2015 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.06.2015.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли супровідний лист б/н від 26.05.2015 (вх. № 12785/15 від 02.06.2015), до якого додано документи по справі, довідка б/н від 26.05.2015 (вх. № 12784/15 від 02.06.2015) про відсутність аналогічних спорів та листи б/н від 08.06.2015 та б/н від 11.06.2015 (вх. № 13643/15 від 10.06.2015 та вх. № 14014/15 від 15.06.2015), до яких додані документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2015 розгляд справи відкладено на 02.07.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

23.06.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Край -2» надійшло клопотання б/н б/д (вх. № 14854/15 від 23.06.2015) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Край -2».

До господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. № 14858/15 від 23.06.2015), у якому останній заперечує проти задоволення позову.

02.07.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог б/н від 02.07.2015 (вх. № 15588/15 від 02.07.2015), у якій позивач зменшує свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 145 268, 84 грн. - боргу за поставлений товар, 2 905, 38 грн. - витрат та оплату судового збору та 15 000, 00 грн. - витрат на оплату правової допомоги адвоката.

Суд, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв вищезазначену заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду. Таким чином, судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача 145 268, 84 грн. заборгованості за договором поставки № 783 від 24.04.2008. Також, за результатами розгляду спору по суті судом буде вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли супровідні листи б/н від 02.07.2015 (вх. № 15589/15 від 02.07.2015 та вх. № 15590/15 від 02.07.2015), до яких додано документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.07.2015 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Край -2» б/н б/д (вх. № 14854/15 від 23.06.2015) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Край -2», продовжено строк розгляду спору у справі № 911/2093/15 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 30.07.2015 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача.

30.07.2015 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 30.07.2015 (вх. № 17688/15 від 30.07.2015).

Присутній у судовому засіданні 30.07.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 30.07.2015, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

24.04.2008 між сторонами, з урахуванням протоколу розбіжностей, додаткової угоди про заміну сторони у зобов'язанні від 26.08.2010 та додаткової угоди про заміну сторони у зобов'язанні від 15.08.2014, укладено договір поставки № 783, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити товари згідно з замовленнями відповідача та останньою узгодженою специфікацією, товаросупроводжувальною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.7 договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від позивача до відповідача з моменту, коли товари поставлені відповідачу і вивантажені на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані відповідачем.

Згідно з п. 2.9 договору зобов'язання позивача буде вважатись виконаним, якщо він поставив товари в магазин, зазначений у замовленні відповідача, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, та якщо товар повністю відповідає всім вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення відповідача та цьому договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що позивач поставляє, а відповідач оплачує товари за цінами, зазначеними у специфікації (додаток № 2), затвердженої сторонами.

Відповідно до п. 3.3 договору відповідач здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок позивача, зазначений у статті 9 цього договору, протягом терміну платежу, зазначеного у пункті 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50 грн. 00 коп., та що позивач надасть належним чином оформлені накладні (у формі відповідно до інструкцій відповідача) на адресу відповідача, яка вказана в статті 9. Платіжне зобов'язання вважається виконаним відповідачем після списання коштів з його банківського рахунку.

Пунктом 4 договору передбачено, що спеціальні умови наводяться у додатку № 3, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 8.1 договору цей договір укладений строком до 31 грудня 2008 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Додатком № 3 до договору поставки № 783 від 24.04.2008 сторони визначили спеціальні умови, відповідно до п. 1.1 яких відповідач оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах відповідача протягом 21 календарного дня з дня закінчення календарного тижня за умови, що позивач надасть належним чином оформлені накладні (у формі відповідно до інструкції відповідача) на адресу відповідача, яка вказана в замовлені, протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо позивач не надасть накладні вчасно, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

Договором про внесення змін та доповнень від 25.03.2014 до договору поставки № 783 від 24.04.2008 сторони вирішили викласти п. 8.1 договору в новій редакції: «Цей договір укладений строком до 31.12.2014. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію», а також п. 1.1 додатку № 3 до договору в новій редакції: «Оплата товару відповідачем здійснюється за договірною ціною за кожну отриману ним партію товару протягом 10 календарних днів з дати здійснення поставки, шляхом перерахування повної вартості партії товару на розрахунковий рахунок позивача».

На виконання умов договору поставки № 783 від 24.04.2008 позивач по видаткових накладних № 105042 від 20.03.2015 на суму 12 000, 00 грн., № 105041 від 20.03.2015 на суму 9 007, 95 грн., № 104633 від 13.03.2015 на суму 37 202, 40 грн., № 102414 від 10.02.2015 на суму 21 345, 00 грн., № 102413 від 10.02.2015 на суму 9 451, 80 грн., № 103215 від 20.02.2015 на суму 14 250, 00 грн., № 103214 від 20.02.2015 на суму 16 586, 50 грн., № 103168 від 20.02.2015 на суму 7 537, 27 грн., № 104691 від 14.03.2015 на суму 17 345, 66 грн., № 103275 від 21.02.2015 на суму 15 423, 71 грн. та № 103276 від 21.02.2015 на суму 29 001, 00 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 189 151, 29 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується наявністю підписів та печаток/штампів сторін на зазначених видаткових накладних, копії яких залучено до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуто.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар за вищевказаними видатковими накладними розрахувався частково, а також частково повернув отриманий товар, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 145 268, 84 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою б/н від 16.05.2015 про сплату існуючої заборгованості за договором поставки № 783 від 24.04.2008. В підтвердження надсилання вказаної вимоги позивачем до суду надано фіскальні чеки № 7317 від 17.04.2015, № 7318 від 17.04.2015, № 7319 від 17.04.2015 та рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень 20.04.2015 і 21.04.2015, копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що позивачем не надано жодної довіреності на осіб, які отримували товар, а копії поданих позивачем видаткових накладних не містять обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», а саме містять підпис невстановлених осіб без зазначення їх посад, тому ці видаткові накладні не мають доказової сили, а факт отримання товару не доведено.

Проте, суд зазначає, що оскільки відповідач прийняв товар, не повернув його позивачу, не направив претензію щодо його якості, кількості та комплектності чи письмових зауважень щодо неналежного оформлення документів, то правочин (щодо отримання поставленого товару) вважається схваленим шляхом підписання видаткових накладних. Довіреності на отримання матеріальних цінностей не підтверджують факт господарської операції по передачі чи прийманні товару, а самі лише недоліки в оформлені первинних документів не спростовують їх дійсність та факту поставки/отримання товару. Крім того, у п. 2.7 договору вказано, що право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від позивача до відповідача з моменту, коли товари поставлені відповідачу і вивантажені на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані відповідачем.

Отже, відповідач, підписавши та скріпивши штампами видаткові накладні, погодив таку їх форму, товар прийняв, а тому його заперечення спростовуються матеріалами справи, а посилання на неналежність видаткових накладних є недоречним.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар за договором поставки № 783 від 24.04.2008 не спростував, будь-яких доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань за вказаним договором суду не надав.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків від 08.06.2015, відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» складає 145 268, 84 грн. Зазначений акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що поставка товару була здійснена на виконання умов договору поставки № 783 від 24.04.2008, строк оплати товару настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений та його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 145 268, 84 грн. основного боргу за договором поставки № 783 від 24.04.2008 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на оплати послуг адвоката у розмірі 15 000, 00 грн.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статях 4, 13, 14, 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» (клієнт) та адвокатом Котягіном Андрієм Сергійовичем (адвокат) 16.04.2015 укладено договір № 16/04/15 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання правової допомоги такого типу: підготовка позовної заяви та пов'язаних із нею документів для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» в господарський суд Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до п. 4.2 договору момент виконання зобов'язання адвокатом щодо надання правової допомоги згідно з п. 1.1 цього договору визначається моментом підписання актів прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 5.1 договору за надання правової допомоги визначеної п. 1.1 цього договору клієнт сплачує адвокату фіксований гонорар у розмірі 15 000, 00 грн. не пізніше 30 червня 2015 року.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що клієнт здійснює оплату за цим договором в безготівковому порядку платіжним дорученням на розрахунковий рахунок адвоката.

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» (клієнт) та адвокатом Котягіном Андрієм Сергійовичем (адвокат) було підписано акт приймання-передачі наданих послуг за договором № 16/04/15 про надання правової допомоги, адвокатом було виставлено позивачу рахунок № 1 від 30.06.2015 на сплату гонорару у розмірі 15 000, 00 грн., а позивачем відповідно до платіжного доручення № 0100028593 від 01.07.2015 було сплачено адвокату Котягіну Андрію Сергійовичу гонорар за правову допомогу згідно рахунка № 1 від 30.06.2015 та договору № 16/04/15 про надання правової допомоги від 16.04.2015.

У матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3800/10, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 20.11.2008 № 178 на ім'я Котягіна Андрія Сергійовича, та довіреність вих. № 8/14 від 27.10.2014, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» на представництво його інтересів Котягіном Андрієм Сергійовичем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи адвокат Котягін Андрій Сергійович приймав участь у судових засіданнях у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік».

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правової допомоги та довіреність на представництво його інтересів у суді, підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, зважаючи на наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариством з обмеженою відповідальністю «Тропік» судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 28 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, зважаючи на нескладність справи, відсутність доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвоката та вартість почасової оплати послуг адвоката, суд дійшов до висновку про часткове покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3 654, 00 грн.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Леніна, будинок 19, квартира 13, ідентифікаційний код - 22863249) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» (79008, Львівська область, місто Львів, вулиця Пекарська, будинок 5, квартира 4, ідентифікаційний код - 20831737) 145 268 (сто сорок п'ять тисяч двісті шістдесят вісім) грн. 84 коп. - основного боргу, 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. - витрат на оплату послуг адвоката та 2 905 (дві тисячі дев'ятсот п'ять) грн. 38 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 04.08.2015.

Суддя Т.В. Лутак