Рішення № 48001106, 03.08.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2015 р. Справа № 911/2386/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Чайка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2»

про стягнення 26 772,16 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача не з’явилися;

від відповідача не з’явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Чайка» (далі – позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (далі – відповідач) про стягнення 26 772,16 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 1533 від 08.06.2010 товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати отриманого згідно договору поставки № 1533 від 08.06.2010 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.06.2015 порушено провадження у справі № 911/2386/15, розгляд справи призначено на 26.06.2015.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2015 розгляд справи відкладено на 03.08.2015.

Позивач та відповідач в судове засідання 03.08.2015 не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка позивача та відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників позивача та відповідача.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

08.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Чайка» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край» (Покупець) укладено договір поставки № 1533, згідно якого постачальник зобов’язався поставити і передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід’ємну частину договору, на умовах договору.

Згідно п. 3.3 договору покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 договору протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1. додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50 грн. 00 коп., та що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9.

Відповідно до п. 8.1 договору договір укладений строком до 31 грудня 2011 року. Строк дії договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Пунктом 1.1 додатку № 3 до договору погоджено, що покупець оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень в магазинах покупця протягом 10 банківських днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9 договору протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки.

04.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Чайка» (Постачальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Край» (ТОВ «Край») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (ТОВ «Край-2») укладено додаткову угоду № 1 про заміну сторони у зобов’язанні, згідно якої сторони дійшли згоди про заміну сторони покупця з ТОВ «Край» на ТОВ «Край-2» у зобов’язаннях по договору поставки з 04.09.2010.

Згідно п. 2 додаткової угоди з дати підписання цієї додаткової угоди всі права (як кредитора у зобов’язанні по договору поставки) і обов’язки (як боржника у зобов’язанні по договору поставки) сторони покупця по договору поставки переходять з ТОВ «Край» до ТОВ «Край-2» і ТОВ «Край» вибуває із зобов’язання як сторона.

Обов’язок оплатити згідно з умовами договору товар, що був поставлений постачальником на ТОВ «Край» та не оплачений до дати підписання угоди, переходить до ТОВ «Край-2» (п. 3 додаткової угоди).

Судом встановлено, що до відповідача перейшов обов’язок оплати товару, що був поставлений постачальником первісному покупцю на підставі договору поставки № 1533 від 08.06.2010 та не оплачений до дати підписання даної угоди.

Крім того, суд встановив що на виконання договору поставки № 1533 від 08.06.2010 позивач у 2014 році поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 42 609,60 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (а.с. 38-44), підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Відповідач повернув позивачу товар на суму 15 842,88 грн, що підтверджується накладними на повернення (а.с. 46-50), підписаними та скріпленими печатками обох сторін, решту боргу у розмірі 26 772,16 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № 1533 від 08.06.2010 товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 26 772,16 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 13.03.2015 (а.с. 36), підписаним обома сторонами та банківською випискою.

Предметом позову є вимога про стягнення 26 772,16 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 1533 від 08.06.2010 товар.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України (абзац перший п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» № 14 від 17.12.2013).

Суд встановив, що на виконання договору поставки № 1533 від 08.06.2010 позивач у 2014 році поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 42 609,60 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (а.с. 38-44), підписаними та скріпленими печатками обох сторін; відповідач повернув позивачу товар на суму 15 842,88 грн, що підтверджується накладними на повернення (а.с. 46-50), підписаними та скріпленими печатками обох сторін, решту боргу у розмірі 26 772,16 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору поставки № 1533 від 08.06.2010 товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 26 772,16 грн, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 13.03.2015 (а.с. 36), підписаним обома сторонами та банківською випискою.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 26 772,16 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 26 772,16 грн боргу за поставлений згідно договору поставки № 1533 від 08.06.2010 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАЙ-2» (09000, Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Леніна, буд. 22; ідентифікаційний код 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Чайка» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код 32453569) 26 772 (двадцять шість тисяч сімсот сімдесят дві гривні) 16 коп. боргу за поставлений згідно договору поставки № 1533 від 08.06.2010 товар та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 05.08.2015

Суддя П.В.Горбасенко