ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2015Справа №910/13692/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Лінія К"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЧП Дівєс"
про стягнення заборгованості та відсотків за договором поставки № 72/11 від 02.09.2011 року внаслідок невиконання грошового зобов'язання в розмірі 8 054,18 грн.
Суддя О.С. Комарова
Представники сторін:
від позивача Садовська М.Ф. (директор);
від відповідача не з'явились
В судовому засіданні 04 серпня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп-Лінія К", 28 травня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 21.05.2015 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "СЧП Дівєс", про стягнення заборгованості та відсотків за договором поставки від 02.09.2011 р. за № 72/11 внаслідок невиконання грошового зобов'язання в розмірі 8 054,18 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки, зокрема, у визначені відповідним договором строки в повному обсязі не здійснив оплату вартості переданого йому позивачем, як постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.
Ухвалою суду від 02.06.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/13692/15, призначено розгляд справи на 07.07.2015 року.
Через відділ діловодства суду 06.07.2015 року від позивача надійшли документи, які було долучено судом до матеріалів справи.
В судовому засіданні 07.07.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, а також заявив клопотання про продовження строків розгляду справи на 15 днів.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2015 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, та оголошено перерву в засіданні до 04.08.2015 року.
В судовому засіданні 04.08.2015 року представник позивача дав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, а також надав довідку, якою підтвердив наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі, вказаній у позовній заяві. Представник відповідача в засідання не з'явився, вимог ухвали не виконав, правами наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
02 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віп-Лінія К" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СЧП Дівєс" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір на поставки № К72/11 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір) відповідно до п.п. 1.1., 1.2 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію - комплектуючі для виготовлення меблів, номенклатура, кількість та ціна якої вказані в товарних накладних. За домовленістю сторін, товарні накладні за даним договором визнаються документом, що замінює специфікацію.
Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором виконував належним чином, що підтверджується видатковими накладними №№ ВК-00000306 та ВК-00000307 від 31.08.2012 року підписаними сторонами Договору на загальну суму 3 788,05 грн. В той же час, покупець свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, він не здійснив оплату вартості поставленого йому постачальником товару на загальну суму 3 788,05 грн.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за невиконання споживачем зобов'язань за Договором щодо оплати наданого товару.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п. 2.1. Договору, загальна вартість Договору складає вартість всіх товарів, поставлених згідно товарних накладних.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що строк поставки товару постачальником не може перевищувати 5-ти календарних днів з моменту отримання заявки від покупця. Дані строки застосовуються тільки до товару, який знаходиться у наявності на складі постачальника. У випадку замовлення товару, який відсутній, строки поставки складають 60 (шістдесят) календарних днів.
Як передбачено п.п. 4.1., 4.2. Договору покупець здійснює сплату партії товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника за кожну поставлену партію товару. Порядок оплати: 100% оплата протягом 14-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку.
Позивач, в свою чергу, на виконання своїх зобов'язань передбачених п. 3.3. Договору, здійснив поставку товарів, як передбачено умовами даного Договору та видатковими накладними.
Як було встановлено судом, відповідач не виконав належним чином умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару, в порядку та на умовах передбачених п.п. 4.1, 4.2. Договору та видаткових накладних, не сплативши грошову суму в розмірі 3 788,05 грн., що призвело до невиконання грошового зобов'язання відповідачем, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 3 788,05 грн.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.
Приписами ч.1 ст.665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як випливає з аналізу матеріалів справи, постачальник свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними за 2012 р. на загальну суму 3 788,05 грн., підписаними та скріпленими печатками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень.
Таким чином, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 922/2981/13 від 10.07.2014р.
Факт прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих Позивачем послуг Відповідачем не заперечується.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку прострочення платежу більш ніж на 10 днів, покупець сплачує постачальнику суму заборгованості з урахуванням інфляції та штраф у розмірі 3% річних, від суми заборгованості, за весь час користування грошовими коштами. У випадку, якщо прострочення платежу складає більше ніж 20 календарних днів, покупець сплачує штраф у розмірі 15% річних від суми заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем всупереч умовам Договору не було здійснено у визначений строк оплату наданих послуг, відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України щодо своєчасного та повного виконання зобов'язань.
За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з замовника, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь виконавця підлягає 1 523,58 грн. 15% річних. Окрім того, судом було встановлено, що інфляційні втрати позивач арифметично розрахував правильно, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 742,55 грн.
У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЧП Дівєс" (ЄДРЮОФОП 37772733; адреса 01103, м. Київ, вул. ЧОРНОГІРСЬКА, будинок 17/14) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп-Лінія К" (ЄДРЮОФОП 34484049; адреса: 08325, Київська обл., Бориспільський район, село Щасливе, вул. БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 16) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основний борг 3 788,05 грн. (три тисячі сімсот вісімдесят вісім гривень 05 копійок), 15% річних 1 523,58 грн. (одна тисяча п'ятсот двадцять три гривні 58 копійок), інфляційні втрати 2 742,55 грн. (дві тисячі сімсот сорок дві гривні 55 копійок), та судовий збір - 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.
3. Копію рішення надіслати відповідачу у справі 910/13692/15.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 06.08.2015 року.
Суддя О.С. Комарова
Судове рішення № 48001084, Господарський суд м. Києва було прийнято 04.08.2015. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 910/13692/15. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: