Рішення № 48001077, 20.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2015Справа №910/14139/14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум»доПриватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького»простягнення 16 669 999,99 дол. США та 1 436 843,35 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Гуцул А.Д.від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» (надалі - «Банк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького» (надалі - «Товариство») про стягнення 16 735 764,91 дол. США.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов генерального кредитного договору №2-0065/13/11-KL від 28.10.2013 р. позивач надав кредит, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню кредиту не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 16 735 764,91 дол. США.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2014 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2014 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2-0065/13/11-KL від 28.10.2013 р. у розмірі 16 735 764,91 дол. США.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №04-23/445 від 06.05.2015 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №910/14139/14 передано на розгляд судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.05.2015 р. справу прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено до розгляду на 08.06.2015 р.

Судове засідання, призначене на 08.06.2015 р., не відбулося, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2015 р. розгляд справи призначено на 13.07.2015 р.

10.07.2015 р. представником позивача до канцелярії суду подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, а саме: 16 000 000,00 дол. США простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 669 999,99 дол. США простроченої заборгованості за нарахованими процентами та 1 436 843,35 грн. пені. Вказана заява прийнята судом до подальшого розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.07.2015 р. розгляд справи відкладено на 20.07.2015 р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується опублікованим на офіційному веб-порталі «Судова влада України» повідомленням.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.06.2014 р. № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Листом Київська міська дирекція Управління державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» № 30-626 від 23.06.2014 р. на лист Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. № 04-18/149 щодо пересилання поштових відправлень до АР Крим та м. Севастополь повідомлено, що в зв'язку із силовим захопленням АР Крим та м. Севастополь та блокуванням поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» на території півострову усіх об'єктів поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» на території, півострову, національний оператор змушений тимчасово припинити прийом і доставку пошти в напрямку до АР Крим та м. Севастополь до врегулювання ситуації. Вказано, що на даний час приймання поштових відправлень до АР Крим та м. Севастополь об'єктами поштового зв'язку ДППЗ «Укрпошта» не здійснюється.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2013 р. між Банком та Товариством (позичальник) було укладено кредитний договір №2-0065/13/11- KL (надалі - «Договір»), за містом п. 1.1 якого Банк, на умовах, визначених цим договором, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає останньому кредитні кошти окремими частинами (вибірки), на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в межах визначеної кредитним договором граничної суми коштів, а позичальник зобов'язується вчасно погашати Банку заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь Банка проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором.

Умовами пункту 1.2 Договору визначено, що максимальна заборгованість позичальника за цим договором (загальна сума усіх вибірок) не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 16 000 000,00 доларів США.

За змістом п. 1.4 Договору кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 27.10.2014 р.

Згідно з п. 1.5 Договору надання кредиту/вибірок буде здійснюватися виключно протягом періоду доступності та в межах суми вільного (невикористаного) залишку кредитного ліміту відповідно до умов цього договору, але, в будь-якому випадку, заборгованість за кредитом має бути повністю погашена не пізніше кінцевого терміну, встановленого згідно з п.1.4 цього договору.

Підпунктом 2.3.1 Договору передбачено, що кредит надається шляхом перерахування Банком коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у Банку, в сумі, що буде зазначена в заявці на отримання вибірки.

У відповідності до п. 2.3.4. Договору позичальник здійснює погашення заборгованості за кожною наданою вибіркою в дату, зазначену в акцептованій Банком заявці, але в будь-якому випадку погашення заборгованості має відбутися не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту як він визначений згідно п.1.4 Договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору днем (моментом) надання вибірки вважається день перерахування Банком коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, в сумі відповідної Вибірки.

Положеннями пункту 3.1 Договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує Банку проценти, що нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3. Договору. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту та не враховується день повного погашення заборгованості за кредитом, використовується річна процентна ставка в розмірі, зазначеному в п. 3.2. цього договору, та приймається рік, що складається з фактичної кількості календарних днів у відповідному році - 365 або 366 днів - для вибірок у гривні та 360 днів у відповідному році умовно - для вибірок в іноземній валюті.

На виконання умов Договору на підставі заявок позичальника позивач перерахував на користь Товариства грошові кошти у розмірі 16 000 000,00 дол. США, що підтверджується меморіальними ордерами №395260 від 19.12.2013 р. та №602706 від 29.10.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті процентів за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 16 669 999,99 дол. США, в тому числі: 16 000 000,00 дол. США простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів, 669 999,99 дол. США простроченої заборгованості за нарахованими процентами.

Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Матеріалами справи (меморіальними ордерами №395260 від 19.12.2013 р. та №602706 від 29.10.2013 р.) підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та надання кредиту у розмірі 16 000 000,00 дол. США.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 1.4 Договору кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 27.10.2014 р.

Таким чином, з урахуванням п. 1.4 Договору та акцептованих заявок Товариства, зобов'язання з повернення суми кредиту за Договором мало відбутися у строк до 27.10.2014 р.

Крім того, положеннями пункту 3.1 Договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує Банку проценти, що нараховуються на суму фактичної заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3. Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору у разі чергового надання кредиту в період з 1 по 25 число поточного місяця включно проценти за користування кредитом нараховуються кредитором за період від дати надання кредиту по 25 число поточного місяця включно або до дати повного погашення заборгованості за кредитом, залежно від того, що настало раніше. Сплаті такі проценти підлягають в період з 26 числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно. У разі чергового надання кредиту після 25 числа поточного місця (або продовження існування заборгованості за кредитом станом на 26 число поточного місяця) проценти за користування кредитом нараховуються кредитором за період від дати надання кредиту (а у разі продовження існування заборгованості за кредитом станом на 26 число поточного місяця - за період з 26 числа поточного місяця) по 25 число наступного календарного місяця включно або дати повного погашення заборгованості за кредитом. Залежно від того, що настане раніше. Сплаті такі проценти підлягають в період з 26 числа наступного календарного місяця по останній календарний день наступного місяця включно.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було прострочено сплату процентів за користування кредитними коштами починаючи з лютого 2014 року, строк сплати яких з урахуванням приписів п. 3.3 Договору та ст. 530 Цивільного кодексу України настав з 02.03.2014 р. (оскільки останній день грошового зобов'язання припадав на вихідний, а відтак згідно приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України переносився на понеділок).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В той же час, в матеріалах справи наявний лист Торгово-промислової палати України №3446/05-5 від 01.10.2014 р., яким підтверджено, що відповідач не має змоги виконувати свої зобов'язання за Договором з 27.02.2014 р., внаслідок того, що знаходиться на окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до листа Міністерства Юстиції України № 6602-0-26-14/8.1 від 30.05.2014 р. за загальним правилом під «форс-мажором» розуміється виникнення надзвичайних і невідворотних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, результатом яких є невиконання зобов'язань однією із сторін.

Таким чином, сторони мають право самостійно визначити у договорі, що саме вони відносять до форс-мажору. Зокрема, визначити, які обставини є форс-мажором і суб'єктів, що мають його підтверджувати.

Відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» завданнями торгово-промислових палат є, зокрема, подання практичної допомоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників) (частина 3 статті 14 вказаного Закону). Крім того, Торгово-промислова палата здійснює виконання інших завдань, передбачених її статутом (частина друга ст. 3 цього Закону).

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати від 30.05.2014 р. №1362/-05-5, Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України, Методики про порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції, чинній на момент складення листа №3446/05-5 від 01.10.2014 р.) Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує обставини форс-мажору відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні.

Відтак, вказаним Законом станом на момент посвідчення Торгово-промисловою палатою України обставин непереборної сили в частині виконання відповідачем зобов'язань за Договором не було передбачено обов'язковість видачі сертифікатів, у зв'язку з чим лист Торгово-промислової палати України №3446/05-5 від 01.10.2014 р. приймається судом як належний та допустимий доказ.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Вказані приписи кореспондуються зі статтею 218 Господарського кодексу України, а також закріплені у частині 1 статті 79 Розділу 4 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.1980 р., якою встановлено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого із своїх зобов'язань, якщо доведе, що воно було викликане перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати прийняття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх зобов'язань (обов'язків) за договором у разі, коли таке невиконання стало прямим наслідком безпосереднього впливу обставин непереборної сили, зокрема, повеней, пожеж, землетрусів та інших стихійних лих, бойових дій, блокад, масових заворушень, страйків, терористичних актів. Обставини непереборної сили мають бути підтверджені висновком Торгово-промислової палати України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, строк виконання грошового зобов'язання за Договором в частині сплати процентів за користування кредитними коштами за лютий 2014 року настав 02.03.2014 р.

При цьому, листом Торгово-промислової палати України №3446/05-5 від 01.10.2014 р. засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної вили) з 27.02.2014 р., тобто раніше, ніж настав строк оплати процентів за користування кредитними коштами.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги наявність листа Торгово-промислової палати України №3446/05-5 від 01.10.2014 р., суд вважає доведеним той факт, що невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом з лютого 2014 року відбулося поза його волею і за обставин, що мають надзвичайний характер (непереборна сила), в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

При цьому, часткова сплата відповідачем грошових коштів 04.03.2014 р. не свідчить про припинення дії обставин непереборної сили на території місцезнаходження відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Згідно з п. 7.1.1 Договору випадком порушення зобов'язань є: позичальник не виконав або виконав неналежним чином будь-який свій обов'язок (платіжний чи неплатіжний) за договором (зокрема, не здійснив погашення заборгованості, не сплатив проценти та/або комісії, можливу неустойку (штраф, пеню), не відшкодував збитки тощо) та/або за будь-яким іншим договором, що укладений або буде укладений з кредитором.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору при настанні випадку порушення зобов'язань та/або прийняття рішення про ліквідацію та/або припинення підприємницької діяльності позичальника кредитор на свій розсуд має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків тощо протягом 7 робочих днів від дати відправлення кредитором відповідного письмового повідомлення.

З огляду на викладене, вимога Банку про дострокове стягнення з відповідача суми наданих кредитних коштів, сплати процентів та пені, є господарською санкцією в розумінні приписів ст. 217 Господарського кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань Банк 20.04.2014 р. направив лист № 1187/3.2 від 19.04.2014 р. з вимогою про негайне погашення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 184 666,66 доларів США та сплати неустойки.

06.06.2014 р. Банк направив вимогу про дострокове виконання зобов'язань за вих. №2709/3.1 від 30.05.2014 р. з вимогою дострокового виконання зобов'язань сплатити заборгованість за кредитним договором протягом 7 робочих днів, з дня її відправлення.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням Товариством зобов'язання з внесення чергового платежу зі сплати процентів за користування кредитними коштами, позивачем було застосовано до нього санкцію у вигляді дострокового повернення суми наданого кредиту у розмірі 16 000 000,00 дол. США, а також сплати процентів та пені.

В той же час, за змістом ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Як встановлено судом, невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом з лютого 2014 року відбулося поза його волею і за обставин непереборної сили.

Згідно з ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відтак, з урахуванням приписів п. 8.5 Договору, а також ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України, Товариство не несе відповідальності за невиконання своїх зобов'язань зі сплати процентів за Договором, оскільки таке невиконання стало прямим наслідком безпосереднього впливу обставин непереборної сили.

Більш того, згідно із п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 р. початком тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя вважається дата набрання чинності Резолюцією N 68/262 Сесії Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 27.03.2014 р. про підтримку територіальної цілісності України.

В той же час суд відзначає, що листи Банку про неналежне виконання Товариством своїх зобов'язань за Договором в частині сплати процентів за користування кредитними коштами були направлені вже після початку офіційно визнаної окупації території АР Крим, на якій Товариство здійснювало свою господарську діяльність.

Крім того, з дня набрання чинності Постанови Верховної Ради Республіки Крим від 17.03.2014 за №1745-6/14 «Про незалежність Криму» на території Республіки Крим не застосовується законодавство України, не виконуються рішення Верховної Ради України та інших державних органів України, прийняті після 21.02.2014 р.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 27.04.2014 р., Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 р. за № 424-р «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» будь-які грошові перекази з Автономної Республіки Крим і міста Севастополя до банків України є неможливими, і як наслідок неможливим є виконання будь-яких грошових зобов'язань.

Таким чином, враховуючи, що обставини непереборної сили почалися з 27.02.2014 р., виконання зобов'язань господарюючого суб'єкта, який проводить основну господарську діяльність на території Автономної Республіки Крим, стало неможливим у зв'язку з подіями на території півострова, а вказані обставини непереборної сили засвідчені уповноваженим органом (Торгово-промисловою палатою України) і з таких обставин вбачається неможливість виконання господарського зобов'язання в спірний період.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог Банку про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 16 669 999,99 дол. США, в тому числі: 16 000 000,00 дол. США простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів та 669 999,99 дол. США простроченої заборгованості за нарахованими процентами необхідно відмовити.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу, підстави для задоволення позову в частині стягнення пені у розмірі 1 436 843,35 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у суду відсутні.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.08.2015 р.

Суддя В.П. Босий