Рішення № 48001044, 29.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2015Справа №910/15251/15

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ, ЄДРПОУ 20474912

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ, ЄДРПОУ 23734213

про стягнення 4 920,08 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Славський М.Г. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 4920,08 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виплату Майло Миколі Михайловичу страхового відшкодування на підставі договору №059-а/12(в) від 22.03.2012р. добровільного страхування наземного транспорту, внаслідок чого до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» перейшло право вимоги до відповідача.

Відповідач у судове засідання 29.07.2015р., як і в попереднє засідання суду, не з'явився представника не направив, відзиву на позов не надав, правами, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України, не скористався, правової позиції по суті спору не висловив.

Проте, за висновками суду, Приватне акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова компанія» було належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Борщагівська, буд.145.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано, в тому числі, ухвалу від 15.07.2015р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Про отримання відповідачем наведеної судової кореспонденції свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №0103034466290.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, суд зазначає, що інформація стосовно слухання судом справ є публічною та розміщується на офіційному сайті господарського суду м.Києва в мережі Інтернет, що також свідчить про наявність у відповідача можливості дізнатись про слухання справи за його участю.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Статтею 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, з огляду на наведене вище, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою від 10.07.2015р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З приводу неявки відповідача в судове засідання 29.07.2015р. господарський суд зазначає наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010р., «Смірнова проти України» від 08.11.2005р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006р., «Літоселітіс Проти Греції» від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Наразі, господарським судом прийнято до уваги, що з 22.06.2015р. (дата отримання ухвали про порушення провадження) у відповідача було більш ніж достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору.

Судом також враховано, що ухвалою від 15.07.2015р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась та відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи 29.07.2015р. не заявлялось.

До того ж, суд зазначає, що розгляд справи №910/15251/15 вже відкладався з урахуванням клопотання Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія».

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 29.07.2015р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені до матеріалів справи документи, господарський суд встановив:

Згідно із ст.16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як свідчать матеріали справи, 22.03.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та Майло Миколою Михайловичем (страхувальник) було укладено договір №059-а/12(в) добровільного страхування наземного транспорту, предметом якого відповідно до п.5 є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом з наступними характеристиками:

марка/модель: ВАЗ 2115,

реєстраційний номер: АВ 3511 ВМ,

номер шасі: ХТА211540С5094355,

рік випуску: 2012р.

За змістом п.20 договору №059-а/12(в) від 22.03.2012р. страховим випадком є, в тому числі, збитки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - будь-яке пошкодження або знищення транспортного засобу, його окремих складових частин чи додаткового обладнання.

Пунктом 10.2 договору №059-а/12(в) від 22.03.2012р. передбачено нульовий розмір франшизи у разі настання вказаного вище страхового випадку.

За умовами п.4 вказаного правочину вигодонабувачем є Публічне акціонерне товариством «Укросоцбанк».

Територією страхування є Україна (п.13 договору №059-а/12(в) від 22.03.2012р.).

Згідно з п.п.14, 21.1 договір №059-а/12(в) від 22.03.2012р. діє з дня надходження першого страхового платежу та до 21.03.2017р.

Як свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №3 від 22.03.2012р. перший страховий платіж було внесено страхувальником в сумі 3500,88 грн., що в повному обсязі відповідає п.12 вказаного правочину.

Виходячи зі змісту довідки №9379785 про дорожньо-транспортну пригоду, 27.04.2014р. о 09 годині 40 хвилин в по вул.Овідіопольська дорога, 3 у м.Одеса відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів 1. Cherry Амулет, державний номер ВН 2212 ВО, що належав Ахеджак Геннадію Айдамиркановичу, який і здійснював керування автомобілем, 2. ВАЗ 2115, державний номер АВ 3511 ВМ, що належав Майло Миколі Михайловичу, та керування яким здійснював Майло Олександр Миколайович.

Частиною 2 ст.1192 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 990 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пунктом 25.1 договору №059-а/12(в) від 22.03.2012р. передбачено, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з правочином на підставі письмової заяви страхувальника і страхового акту, який складається страховиком.

За умовами п.15 договору №059-а/12(в) від 22.03.2012р. контрагентами погоджено проведення відновлювального ремонту транспортного засобу на базі станції технічного обслуговування на вибір страховика.

При пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених у кошторисі, до якого включаються вартість запасних частин, деталей, обладнання, матеріалів та ремонтних робіт, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі станції технічного обслуговування.

Як свідчать матеріали справи, 28.04.2014р. Майло Микола Михайлович звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку. У вказаному повідомленні страхувальник просив здійснити виплату страхового відшкодування шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто».

28.04.2014р. представниками позивача було проведено огляд транспортного засобу ВАЗ 2115, державний номер АВ 3511 ВМ, під час якого встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27.04.2014р., вказаному автомобілю було завдано такі пошкодження: бампер задній, крило, двері задні, двері передні, накладка, тощо. За наслідками проведення огляду складено акт б/н від 28.04.2014р. огляду транспортного засобу (дефектна відомість).

Згідно рахунку №Сч-312447 від 05.05.2014р., який було виставлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто», вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 2115, державний номер АВ 3511 ВМ складала 6268,08 грн.

07.05.2014р. представниками позивача було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №1.001.14.07382/VESKO1336, згідно змісту якого страховиком прийнято рішення про виплату страхувальнику на підставі договору №059-а/12(в) від 22.03.2012р. страхового відшкодування в сумі 5920,08 грн.

З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №107145 від 12.05.2014р. вбачається, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було виплачено страхове відшкодування Майло Миколі Михайловичу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто».

При цьому, судом прийнято до уваги, що згідно з умовами п.2.2.5.1.1 договору №2 від 24.01.2007р., укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», страхове відшкодування, що складає менше 30% відсотків від страхової суми, страховик має право виплатити на рахунок станції технічного обслуговування.

Одночасно, з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалою від 18.06.2015р. було зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» надати заперечення (у разі наявності) щодо перерахування страхового відшкодування за договором №059-а/12(в) від 22.03.2012р. в розмірі 5 920,08 грн. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 27.04.2014р., на рахунок станції технічного обслуговування, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіс-Авто».

У листі №10.1-186/85-25557 від 26.06.2015р. банк повідомив суд про відсутність у вигодонабувача за договором №059-а/12(в) від 22.03.2012р. заперечень щодо перерахування суми страхового відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування.

За таких обставин, господарським судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» було належним чином виконано свій обов'язок з виплати страхового відшкодування за договором №059-а/12(в) від 22.03.2012р. добровільного страхування наземного транспорту.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні, набуває право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги.

Таким чином, на підставі наведених норм цивільного законодавства та встановлених судом обставин, господарський суд дійшов висновку, що у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» виникло право вимагати суму страхового відшкодування в особи, винної у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи постанови від 08.05.2014р. Суворовського районного суду м.Одеси по справі №523/6564/14-П, винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 27.04.2014р. о 09 годині 40 хвилин в по вул.Овідіопольська дорога, 3 у м.Одеса за участю транспортних засобів 1. Cherry Амулет, державний номер ВН 2212 ВО та 2. ВАЗ 2115, державний номер АВ 3511 ВМ, визнано Ахеджак Геннадія Айдамиркановича.

Доказів оскарження та скасування у передбаченому чинним законодавством України порядку наведеного судового акту матеріали справи не містять.

Статтею ст.11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Відповідно до п.1.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого у база даних Моторного транспортного страхового бюро України - це єдина централізована база даних Моторного транспортного страхового бюро України щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п.5.3 Положення про єдину централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого Розпорядженням №566 від 09.07.2010р. Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, інформація, отримана з бази даних Моторного транспортного страхового бюро України, використовується з метою отримання відомостей про наявність чи відсутність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди та отримання відомостей про страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність власника наземного транспортного засобу на дату ДТП або на дату укладення договору обов'язкового страхування.

Отже, з наведеного вище вбачається, що відомості бази даних Моторного транспортного страхового бюро України є публічними та можуть бути використані судом з метою визначення наявності полісу обов'язкового страхування у особи, яку визнано винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, в межах провадження по справі №910/15251/15. Аналогічну позицію наведено у постанові від 05.08.2013р. Вищого господарського суду України по справі №5011-4/5903-2012-10/519-2012.

Наразі, відповідно до довідки №7/2-28/21119 від 27.07.2015р. Моторного транспортного страхового бюро України цивільно-правову відповідальність власника/водія транспортного засобу Cherry Амулет, державний номер ВН 2212 ВО застраховано Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія» за полісом №АІ791393.

Наведеним полісом встановлено франшизу в розмірі 1000 грн. та ліміт відповідальності в розмірі 50 000 грн.

До того ж, заявником представлено до матеріалів справи копію означеного вище полісу, з якої вбачається, що останній був чинним на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27.04.2014р.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, господарський суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи документи в сукупності є належними доказами страхування цивільно-правової відповідальності власника/водія транспортного засобу Cherry Амулет, державний номер ВН 2212 ВО на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 27.04.2014р. саме відповідачем.

Таким чином, за висновками суду, звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» з розглядуваним позовом саме до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» є обґрунтованим.

За твердженнями позивача, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» зверталось до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» з заявою №2845/07382/УБК від 20.02.2015р. про виплату страхового відшкодування.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія», вимогу заявника задоволено не було, страхове відшкодування не виплачено.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 18.06.2015р. та від 15.07.2015р. було зобов'язано відповідача надати докази (у разі наявності) виплати позивачу страхового відшкодування в загальному розмірі 4 920,08 грн. за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 27.04.2014р.

Однак, як зазначалось, відповідачем вимог суду виконано не було, свою правову позицію по суті спору не висловлено.

При цьому, судом враховано, що з 22.06.2015р. (дата отримання відповідачем ухвали про порушення провадження) у наведеного учасника судового процесу було більш ніж достатньо часу для надання витребуваних судом доказів та висловлення своєї правової позиції по суті спору.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене вище, з огляду на те, що позов повністю доведений заявником та обґрунтований наявними в матеріалах справи документами, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення страхового відшкодування в сумі 4920,08 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м.Київ до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія», м.Київ про стягнення страхового відшкодування в сумі 4920,08 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м.Київ, Солом'янський район, вул.Борщагівська, буд.145, ЄДРПОУ 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м.Київ, Подільський район, вул.Іллінська, буд.8, ЄДРПОУ 20474912) страхове відшкодування в сумі 4920,08 грн. та судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 29.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 03.08.2015р.

Суддя М.О. Любченко