Рішення № 48001012, 15.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2015

Справа №910/11510/15

За позовом

Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ Банк»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «С.І. Компані»

про

стягнення 7 589 891,44 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:

не з'явився

від відповідача:

не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «АВТОКРАЗБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ Банк» (надалі – «Банк») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «С.І. Компані» (надалі – «Товариство») про стягнення 7 589 891,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов кредитного договору №09 від 01.02.2008 р. позивач надав кредит, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по поверненню кредиту не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5 481 958,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача: поточних процентів за кредитом у розмірі 127 455,52 грн., прострочених процентів за кредитом у розмірі 1 188 214,40 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 109 596,66 грн., штрафу у розмірі 548 195,80 грн. та інфляційних у розмірі 134 471,06 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.05.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2015 р. розгляд справи відкладено на 17.06.2015 р. у зв’язку з неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Судове засідання, призначене на 17.06.2015 р., не відбулося, у зв’язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2015 р. розгляд справи відкладено на 15.07.2015 р.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, на виконання вимог ухвали суду надав документи та клопотання, в якому позовні вимоги підтримав повністю, розгляд справи просив здійснювати за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, 4-А, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20599791 від 22.05.2015 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «АВТОКРАЗБАНК», правонаступником якого є Банк, та Товариством (позичальник) було укладено кредитний договір №09 (надалі – «Договір»), згідно з умовами якого Банк надає позичальнику кредит на умовах, визначених цим договором.

За змістом п. 1.3 Договору кредит надається шляхом сплати платіжних документів позичальника з рахунку №20622010105975 або шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Позичальник використовує отримані кошти цільовим призначенням на поповнення обігових коштів підприємства. Кредит може надаватися частками.

Відповідно до п. 1.5 Договору відсотки за користування кредитом нараховуються з моменту отримання позичальником коштів (зарахування на поточний рахунок позичальника, або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника) до настання терміну погашення кредиту, визначеного в п. 1.2 цього договору, або до повного погашення кредиту, якщо це сталося раніше. У випадку, якщо Банк застосовує своє право достроково вимагати повернення кредиту, відповідно до умов цього договору, відсотки нараховуються до дати повернення кредиту, визначеної банком. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за методом «факт/360». Кількість днів у році умовно приймається за 360 днів. При розрахунку відсотків відраховується день надання і не враховується день погашення кредиту.

У період з 26.08.2008 р. по 26.12.2013 р. між сторонами укладалися додаткові угоди №№1-50, за змістом яких сторони змінювали умови Договору, в тому числі, в частині ліміту кредитування, відсоткової ставки за користування кредитом, а також графіку повернення кредиту та відсотків.

Додатковою угодою №36 від 23.04.2012 р. сторони виклали п. 1.2 Договору в наступній редакції: кредит надається на термін до 23.03.2020 р. включно».

На виконання умов Договору позивач перерахував на користь Товариства грошові кошти у розмірі 5 481 958,00 грн., що підтверджується банківськими випискам з рахунку відповідача.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Договір є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Сторони в Договорі (в тому числі, додаткових угодах №№1-50 до Договору) погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов’язань за Договором та надання кредиту, існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 5 481 958,00 грн., поточних процентів за кредитом у розмірі 127 455,52 грн. та прострочених процентів за кредитом у розмірі 1 188 214,40 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» у розгляді питання щодо дострокового повернення кредиту в зв'язку з простроченням виконання боржником свого зобов'язання за кредитним договором господарські суди мають виходити з такого. У силу частини другої статті 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 1050 зазначеного Кодексу, якою встановлено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики, а саме: позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, що належать йому відповідно до статті 1048 ЦК України. У такому випадку дострокове повернення кредиту не має ознак одностороннього припинення договірних зобов'язань та є належним способом захисту порушеного права.

Тобто, у випадку невиконання боржником зобов’язання з повернення частини кредиту, у кредитора виникає право вимоги від боржника дострокової сплати всієї суми заборгованості, а також сплати процентів за користування такими коштами.

Пунктом 6.7 Договору сторонами визначено, що у разі невиконання умов цього договору в частині своєчасного погашення відсотків та/або кредиту, або виявлення факту нецільового використання кредитних коштів, або погіршення фінансового стану позичальника та ухилення його від банківського контролю, або у випадку, коли виданий кредит виявився з різних причин незабезпеченим, банк має право в односторонньому порядку достроково вимагати погашення кредиту та нарахованих відсотків із застосуванням штрафу в розмірі 10% від суми кредиту, та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи п. 6.7 Договору, строк виконання відповідачем грошового зобов’язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами на момент розгляду справи судом настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача заборгованості по кредиту у розмірі 5 481 958,00 грн., заборгованості по поточним процентам за кредитом у розмірі 127 455,52 грн. та простроченим процентам за кредитом у розмірі 1 188 214,40 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства заборгованості по кредиту у розмірі 5 481 958,00 грн., заборгованості по поточним процентам за кредитом у розмірі 127 455,52 грн. та простроченим процентам за кредитом у розмірі 1 188 214,40 грн. є правомірними та обґрунтованим.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 109 596,66 грн., штрафу у розмірі 548 195,80 грн. та інфляційних у розмірі 134 471,06 грн. за несвоєчасну сплату процентів у період з 02.07.2014 р. по 24.02.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов’язку по поверненню кредиту та перерахуванню процентів за користування кредитом не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.7 Договору сторонами визначено, що у разі невиконання умов цього договору в частині своєчасного погашення відсотків та/або кредиту, або виявлення факту нецільового використання кредитних коштів, або погіршення фінансового стану позичальника та ухилення його від банківського контролю, або у випадку, коли виданий кредит виявився з різних причин незабезпеченим, банк має право в односторонньому порядку достроково вимагати погашення кредиту та нарахованих відсотків із застосуванням штрафу в розмірі 10% від суми кредиту, та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 109 596,66 грн., штрафу у розмірі 548 195,80 грн. та інфляційних у розмірі 134 471,06 грн. за несвоєчасну сплату процентів.

За таких обставин, позовні вимоги Банку про стягнення з Товариства заборгованості по кредиту у розмірі 5 481 958,00 грн., заборгованості по поточним процентам за кредитом у розмірі 127 455,52 грн. та простроченим процентам за кредитом у розмірі 1 188 214,40 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 109 596,66 грн., штрафу у розмірі 548 195,80 грн. та інфляційних у розмірі 134 471,06 грн. за несвоєчасну сплату процентів, є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.

Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ Банк» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.І. Компані» (03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, 4-А; ідентифікаційний код 34661800) на користь Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «АКБ Банк» (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 8; ідентифікаційний код 20046323) заборгованість по кредиту у розмірі 5 481 958 (п’ять мільйонів чотириста вісімдесят одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят вісім) грн. 00 коп., заборгованість по поточним процентам за кредитом у розмірі 127 455 (сто двадцять сім тисяч чотириста п’ятдесят п’ять) грн. 52 коп., заборгованість по простроченим процентам за кредитом у розмірі 1 188 214 (один мільйон сто вісімдесят вісім тисяч двісті чотирнадцять) грн. 40 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 109 596 (сто дев'ять тисяч п’ятсот дев’яносто шість) грн. 66 коп., штраф у розмірі 548 195 (п’ятсот сорок вісім тисяч сто дев’яносто п’ять) грн. 80 коп. та інфляційні за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 134 471 (сто тридцять чотири тисячі чотириста сімдесят одна) грн. 06 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «С.І. Компані» (03110, м. Київ, вул. О. Пироговського, 4-А; ідентифікаційний код 34661800) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.07.2015 р.

Суддя В.П. Босий