Рішення № 48000032, 22.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.07.2015р. Справа №908/3199/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00131268

до відповідача: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191678

про стягнення 12152203,85 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь про стягнення:

- боргу за активну електроенергію, спожиту у травні-грудні 2014 року – 9331413,97 грн;

- боргу за реактивну електроенергію, спожиту у квітні, червні-грудні 2014 року – 245358,66 грн;

- 3% річних, нарахованих у період з 13.05.2014р. до 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у травні-грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у квітні, червні-грудні 2014 року – 110913,42 грн;

- суми інфляційних, нарахованих з 01.05.2014р. до 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у травні-грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у квітні, червні-грудні 2014 року – 1527926,58 грн;

- пені, нарахованої з 13.05.2014р. до 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у травні-грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у квітні, червні-грудні 2014 року – 936591,22 грн.

Ухвалою від 20.05.2015р. господарського суду Запорізької області вказану позовну заяву з додатками направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Відповідно до ухвали від 28.05.2015р. господарського суду Донецької області за зазначеним позовом порушено провадження по справі №908/3199/15.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №7547 від 01.07.2012р. про постачання електричної енергії, внаслідок чого у Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» утворилась заборгованість за активну електроенергію в сумі 9331413,97 грн та реактивну електроенергію у розмірі 245358,66 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідач у відзиві №1395/02 від 11.06.2015р. з позовними вимогами в частині стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних збитків погодився. Одночасно, щодо вимог про стягнення пені Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» надало заперечення з посиланням на приписи Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», а також наявність форс-мажорних обставин за договором №7547 від 01.07.2012р.

Крім того, Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» у відзиві №1395/02 від 11.06.2015р. заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення в порядку норм п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України та не стягнення нарахованої позивачем пені.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 01.07.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Донецькобленерго» (постачальник) та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» (споживач) було підписано договір №7547 про постачання електричної енергії.

Відповідно до розділу 1 вказаного договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма об’єктами) приєднаною потужністю 21312,88 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За приписами п.9.5 договору №7547 від 01.07.2012р. останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, суд дійшов висновку, що зобов’язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожний наступний рік та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Вказані висновки суду також підтверджуються тим, що, зокрема, 22.01.2015р. сторонами вносились зміни в зазначений договір шляхом підписання додаткової угоди.

Як свідчать матеріали справи, в період з травня 2014 року по грудень 2014 року постачальник поставив споживачу активну електроенергію на загальну суму 9731759,31 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії), а саме:

- за травень 2014 року на суму 1144094,03 грн (881161 кВт/год),

- за червень 2014 року на суму 1008654,38 грн (741287 кВт/год),

- за липень 2014 року на суму 1015628,50 грн (713563 кВт/год),

- за серпень 2014 року на суму 1023483,79 грн (719082 кВт/год),

- за вересень 2014 року на суму 1084312,60 грн (734073 кВт/год),

- за жовтень 2014 року на суму 1319120,20 грн (891177 кВт/год),

- за листопад 2014 року на суму 1488011,94 грн (1005303 кВт/год),

- за грудень 2014 року на суму 1648453,87 грн (1091807 кВт/год).

Крім того, за змістом актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) в період з квітня 2014 року по грудень 2014 року постачальник поставив споживачу реактивну електроенергію на загальну суму 280661,94 грн, а саме:

- за квітень 2014 року на суму 35303,28 грн (639607 кВАр/год),

- за червень 2014 року на суму 42389,29 грн (594231 кВАр/год),

- за липень 2014 року на суму 33958,12 грн (531774 кВАр/год),

- за серпень 2014 року на суму 30070,96 грн (506785 кВАр/год),

- за вересень 2014 року на суму 33442,27 грн (529686 кВАр/год),

- за жовтень 2014 року на суму 32522,78 грн (575663 кВАр/год),

- за листопад 2014 року на суму 35979,82 грн (629475 кВАр/год),

- за грудень 2014 року на суму 36995,42 грн (640365 кВАр/год).

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов’язок по оплаті поставленої електричної енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 9331413,97 грн та реактивну електроенергію у розмірі 245358,66 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами п.2.3.4 договору №7547 від 01.07.2012р. споживач зобов’язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №3 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії» та №5 «Порядок розрахунків» до цього договору.

Згідно із п.10 додатку №5 до договору №7547 від 01.07.2012р. остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим договором та ПКЕЕ здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку.

Як свідчать матеріали справи, рахунки на оплату поставленої активної електроенергії на суму 9731759,31 грн, реактивної електроенергії на суму 280661,94 грн вручені представникам відповідача у відповідності до умов договору №7547 від 01.07.2012р. Факт отримання відповідних рахунків відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечується.

Відтак, з урахуванням змісту п.10 додатку 5 до договору №7547 від 01.07.2012р., господарським судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати електричної енергії на вказані суми настав.

Проте, як стверджує позивач, відповідні рахунки не були оплачені відповідачем у повному обсязі.

Як було зазначено судом вище, у відзиві №1395/02 від 11.06.2015р. Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» з позовними вимогами в частині стягнення основного боргу погодилось.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором №7547 від 01.07.2012р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості спожитої електричної енергії від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь позивача суми боргу за активну електроенергію – 9331413,97 грн, реактивну електроенергію – 245358,66 грн, підлягають задоволенню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.2.1 договору №7547 від 01.07.2012р. визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 – 2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі, обумовленому додатком №5 «Порядок розрахунків» до цього договору за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно із абзацом 4 п.10 додатку №5 до договору №7547 від 01.07.2012р. за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 – 2.3.5 цього договору, з порушенням термінів, визначених даним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

При цьому, враховуючи приписи Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов’язань», позивач нарахував за період з 13.05.2014р. по 28.02.2015р. та заявив до стягнення пеню в розмірі 936591,22 грн, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.

Одночасно, оцінюючи посилання відповідача на те, що позивачем нараховано неустойку всупереч вимог п.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», суд зазначає про наступне:

Частиною 2 ст.2 зазначеного нормативно-правового акту встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

У відповідності до п.3.1 статуту Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» підприємство створено, зокрема, з метою централізованого забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води; забезпечення подачі води у маловодні регіони каналами та водопроводами для внутрішньо-басейнового перерозподілу водних ресурсів Донецької області та утримання водосховищ; надання послуг споживачам води на договірній основі для забору води з водосховищ, які знаходяться на балансі підприємства, та мають дозвіл на спеціальне водокористування, виданий відповідними державними органами; збору та очищення стічних вод; виконання виробничої, комерційної, та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством України; надання послуг водовідведення. Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є підприємством житлово-комунального господарства.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг, зокрема, за договором №7547 від 01.07.2012р., на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» є енергопостачальною компанією, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідного правочину.

Одночасно, згідно із ст.3 вказаного нормативно-правового акту передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування розглядуваного Закону України відбулось 06.02.2015р. у газеті «Голос України» (№21).

Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015р.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, не підлягала нарахуванню пеня за період з 07.02.2015р. по 28.02.2015р.

За розрахунком суду сума пені за період з 13.05.2014р. до 06.02.2015р. становить 770362,63 грн.

Твердження відповідача в частині наявності форс-мажорних обставин за договором №7547 від 01.07.2012р. судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідачем представлено суду копії висновку №2005/12.12-03 від 03.07.2014р. Донецької торгово-промислової палати та сертифікатів (висновків) №1515 (вих. №4897/05-4 від 17.11.2014р.), №1735 (вих. №5270/05-4 від 25.11.2014р.) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили.

За приписами ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За правилами ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням №40 (3) від 15.07.2014р. Президії вказаної установи, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) – це документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.

Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.3.1 регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо). Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (ст.ст.6.1, 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили).

Відтак, сертифікат засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за чітко визначеними зобов’язаннями.

За змістом представлених відповідачем сертифікатів (висновків) №1515 (вих. №4897/05-4 від 17.11.2014р.), №1735 (вих. №5270/05-4 від 25.11.2014р.) Торгово-промислової палати України, зазначеною установою засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014р. Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів, а також Макіївському виробничому управлінню водопровідно-каналізаційного господарства Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації.

Наразі, посилань на договір №7547 від 01.07.2012р., сертифікати №1515 (вих. №4897/05-4 від 17.11.2014р.), №1735 (вих. №5270/05-4 від 25.11.2014р.) Торгово-промислової палати України не містять.

Висновок Донецької торгово-промислової палати №2005/12.12-03 від 03.07.2014р., що є належним доказом настання форс-мажорних обставин до дати внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», засвідчує настання для Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з 10.06.2014р. обставин непереборної сили щодо невиконання цим підприємством власних договірних зобов’язань з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

За таких обставин, з урахуванням того, що дія наведених вище документів не поширюється на спірні правовідносини, господарським судом встановлено, що відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту настання форс-мажорних обставин за договором №7547 від 01.07.2012р., внаслідок чого підстави для звільнення від відповідальності у вигляді неустойки за невиконання грошових зобов’язань за наведеним правочином відсутні.

У відзиві №1395/02 від 11.06.2015р. Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» було викладено клопотання про зменшення штрафних санкцій (не стягнення нарахованої позивачем пені).

Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Аналогічну позицію наведено у постановах від 18.02.2014р. та від 29.04.2014р. Вищого господарського суду України по справах №904/5957/13 та №16/3012/13.

Зі змісту п.3.17.4 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України та п.7.2 постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вбачається, що під час розгляду заяв про зменшення неустойки чи відстрочення платежу судом, насамперед, повинно бути встановлено, що саме є підставою для задоволення наведеного клопотання, винятковість випадку, ступінь вини боржника, незначність прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Аналогічну позицію наведено у постановах від 26.06.2014р., від 30.07.2014р. та від 06.08.2014р. Вищого господарського суду України по справах №906/1904/13, №903/81/14 та №920/2148/13.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилається на збитковість господарської діяльності Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу». Зокрема, за твердженнями вказаного учасника судового процесу, основним джерелом надходження грошових коштів для оплати спожитої електроенергії є грошові надходження від водокористувачів (абонентів) за надані послуги з водопостачання та водовідведення, які вносяться невчасно і не в повному обсязі. Тарифи, встановлені для Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» є збитковими та не покривають витрат підприємства. Станом на 01.05.2015р. заборгованість населення за послуги водопостачання та водовідведення складає 73642959,48 грн.

На підтвердження своєї заяви відповідачем представлено до матеріалів справи довідку №03/663 від 20.05.2015р. про заборгованість по заробітній платі, довідку №1251/02 від 29.05.2015р. про виконання 874 договорів щодо реструктуризації заборгованості населення на загальну суму 1221538,75 грн, звіт про фінансові результати підприємства за 2014 рік.

Проте, за висновками суду представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість споживача належним чином виконати свої зобов'язання за договором.

Суд зазначає, що заборгованість є наслідком неплатежів боржника за поставлену електричну енергію, оплата якої не може пов'язуватись зі взаємовідносинами останнього з іншими учасниками господарських відносин з огляду на те, що відповідач є самостійним суб'єктом господарювання і відповідно до п.4.2.1 спірного договору прийняв на себе тягар відповідальності за порушення договірних зобов'язань перед постачальником.

До того ж, суд зазначає, що політична, економічна ситуація у країні, в рівній мірі впливає на фінансове становище обох контрагентів за договором, внаслідок чого суд не вбачає можливості в наданні переваги певній стороні за договором №7547 від 01.07.2012р.

Згідно зі ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст.167 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

До того ж, за висновками суду, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача є співрозмірними з порушенням, оскільки фактично невиконання зобов'язань триває майже рік.

Таким чином, враховуючи у сукупності викладені вище фактичні обставини справи, виходячи з принципів добросовісності та справедливості, суд дійшов висновку, що заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

При цьому, судом також враховано, що внаслідок перерахунку суми пені, здійсненого судом, сума неустойки зменшилась на 166228,59 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами вказаної норми, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 110913,42 грн (період з 13.05.2014р. по 28.02.2015р.), інфляційні збитки в сумі 1527926,58 грн (період з 01.05.2014р. по 28.02.2015р).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд встановив, що їх суми дійсно становлять 110913,42 грн та 1527926,58 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, зваживши доводи відповідача у цій частині, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 770362,63 грн. Крім того, позовні вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі на визначені позивачем суми.

Відносно клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 3 роки, яке викладено у відзиві №1395/02 від 11.06.2015р., суд зазначає про наступне:

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити його виконання.

Підставою для вчинення вказаних дій є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Пунктом 7.2 постанови №9 від 17.10.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Одночасно, судом також повинні прийматися до уваги можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилається на збитковість господарської діяльності Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу». Зокрема, за твердженнями вказаного учасника судового процесу, основним джерелом надходження грошових коштів для оплати спожитої електроенергії є грошові надходження від водокористувачів (абонентів) за надані послуги з водопостачання та водовідведення, які вносяться не вчасно і не в повному обсязі. Тарифи, встановлені для Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» є збитковими та не покривають витрат підприємства. Станом на 01.05.2015р. заборгованість населення за послуги водопостачання та водовідведення складає 73642959,48 грн.

На підтвердження своєї заяви відповідачем представлено до матеріалів справи довідку №03/663 від 20.05.2015р. про заборгованість по заробітній платі, довідку №1251/02 від 11.06.2015р. про виконання 874 договорів щодо реструктуризації заборгованості населення на загальну суму 1221538,75 грн, звіт про фінансові результати підприємства за 2014 рік.

За висновками суду, обставини, якими заявник обґрунтовує клопотання про розстрочку виконання рішення суду, дійсно ускладнюють негайне виконання судового рішення по справі №908/3199/15.

При цьому, судом враховано, що відповідачем вчиняються дії спрямовані на поповнення обігових коштів внаслідок укладання договорів щодо реструктуризації заборгованості населення на загальну суму 1221538,75 грн, що передбачає поступове надходження грошей від населення на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу».

Одночасно, з огляду на матеріальні інтереси позивача, строк розстрочення рішення суду на 3 роки є надто великим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає можливим надання розстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2015р. по справі №908/3199/15 на 1 рік, внаслідок чого клопотання Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», викладене у відзиві №1395/02 від 11.06.2015р., підлягає частковому задоволенню.

Клопотання позивача №51юр-1913/15 від 20.07.2015р. про відкладення розгляду справи, №51юр-1414 від 20.07.2015р. про продовження строку розгляду справи на 15 днів залишаються судом без задоволення з урахуванням того, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення, а підстави для продовження строку розгляду справи та відкладення судового засідання на іншу дату відсутні.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 73080 грн, підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Краматорськ до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь про стягнення:

- боргу за активну електроенергію, спожиту у травні-грудні 2014 року – 9331413,97 грн;

- боргу за реактивну електроенергію, спожиту у квітні, червні-грудні 2014 року – 245358,66 грн;

- 3% річних, нарахованих у період з 13.05.2014р. до 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у травні-грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у квітні, червні-грудні 2014 року – 110913,42 грн;

- суми інфляційних, нарахованих з 01.05.2014р. до 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у травні-грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у квітні, червні-грудні 2014 року – 1527926,58 грн;

- пені, нарахованої з 13.05.2014р. до 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у травні-грудні 2014 року, та реактивної електроенергії, спожитої у квітні, червні-грудні 2014 року – 936591,22 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м.Маріуполь, вулиця К.Лібкнехта, буд.177А, код ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вулиця Островського, буд.8, код ЄДРПОУ 00131268) борг за активну електроенергію – 9331413,97 грн; борг за реактивну електроенергію – 245358,66 грн; пеню – 770362,63 грн; 3% річних – 110913,42 грн; суму інфляційних – 1527926,58 грн, а також судовий збір в сумі 72080,35 грн.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2015р. по справі №908/3199/15 строком на 12 місяців наступним чином:

- серпень 2015 року – 1004837,97 грн,

- вересень 2015 року – 1004837,97 грн,

- жовтень 2015 року – 1004837,97 грн,

- листопад 2015 року – 1004837,97 грн,

- грудень 2015 року – 1004837,97 грн,

- січень 2016 року – 1004837,97 грн,

- лютий 2016 року – 1004837,97 грн,

- березень 2016 року – 1004837,97 грн,

- квітень 2016 року – 1004837,97 грн,

- травень 2016 року – 1004837,96 грн,

- червень 2016 року – 1004837,96 грн,

- липень 2016 року – 1004837,96 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 22.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.07.2015р.

Суддя Ю.О.Паляниця