Рішення № 48000018, 22.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.07.2015р. Справа №908/3198/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка, код ЄДРПОУ 00131268

до відповідача: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191678

про стягнення 24723,50 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь про стягнення:

- боргу за активну електроенергію, спожиту у вересні, жовтні, грудні 2014 року, у розмірі 21238,92 грн;

- 3% річних, нарахованих з 09.10.2014р. по 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у вересні, жовтні, грудні 2014 року, у розмірі 144 грн;

- суми інфляційних, нарахованих з 01.10.2014р. по 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у вересні, жовтні, грудні 2014 року, у розмірі 2456,88 грн;

- пені, нарахованої з 09.10.2014р. по 31.01.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у вересні, жовтні, грудні 2014 року, у розмірі 883,70 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.05.2015р. вказану позовну заяву з додатками направлено за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Відповідно до ухвали господарського суду Донецької області від 25.05.2015р. за зазначеним позовом порушено провадження по справі №908/3198/15.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №1104 від 14.02.2003р. про постачання електричної енергії, внаслідок чого у Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» утворилась заборгованість за активну електроенергію в сумі 21238,92 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідач у відзиві №367 від 08.06.2015р. підтвердив наявність заборгованості в сумі 21238,92 грн. Одночасно, щодо вимог про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» надало заперечення з посиланням на приписи Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», а також наявність форс-мажорних обставин за договором №1104 від 14.02.2003р.

Крім того, Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» представлено суду клопотання б/н від 09.06.2015р. про надання розстрочки виконання рішення в порядку норм п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України на 12 місяців.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 14.02.2003р. між Відкритим акціонерним товариством «Донецькобленерго» (найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго») (постачальник) та Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню «Укрпромводчормет» (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу») (споживач) було підписано договір №1104 про постачання електричної енергії.

Згідно із п.1.1 вказаного договору постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п.9.5 договору №1104 від 14.02.2003р. останній набуває чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, враховуючи зміст пояснень №51юр-1335/15 від 10.07.2015р. позивача, суд дійшов висновку, що зобов’язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожний наступний рік та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Як свідчать матеріали справи, в період з вересня по грудень 2014 року постачальник поставив споживачу активну електроенергію на загальну суму 21754,96 грн (14632 кВт/год), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийняття-передавання товарної продукції, а саме:

- за вересень 2014 року на суму 2673,25 грн (1806 кВт/год),

- за жовтень 2014 року на суму 8600,41 грн (5884 кВт/год),

- за грудень 2014 року на суму 10481,30 грн (6942 кВт/год).

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов’язок по оплаті поставленої електричної енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 21754,96 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.2.2.2 договору №1104 від 14.02.2003р. споживач зобов’язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно із умовами додатку №5 «Порядок розрахунків за електроенергію».

За приписами п.2, п.3 вказаного додатку споживачі здійснюють оплату в залежності від обсягу місячного споживання, зокрема, за такими термінами – при споживанні від 30 тис. кВтг до 100 тис. кВтг – 2 планових платежа 12 і 25 числа розрахункового місяця по 50% очікуваного місячного споживання і до 05 числа слідуючого місяця остаточний розрахунок. Оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав, а відповідач прийняв 01.10.2014р., 01.11.2014р., 30.12.2014р. рахунки за електроенегію №11/1104 за вересень 2014 року на суму 2157,21 грн (з урахуванням оплати на суму 516,04 грн), №11/1104 за жовтень 2014 року на суму 8600,41 грн, №11/1104 за грудень 2014 року на суму 10481,30 грн. відповідно.

Відтак, з урахуванням змісту п.2, п.3 додатку №5 до договору №1104 від 14.02.2003р., господарським судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати електричної енергії на суму 21238,92 грн настав.

Наразі, у відзиві №367 від 08.06.2015р. відповідач підтвердив наявність заборгованості у визначеному вище розмірі.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором №1104 від 14.02.2003р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості спожитої електричної енергії від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь позивача суми основного боргу у розмірі 21238,92 грн, підлягають задоволенню у повному обсязі.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.2.1 договору №1104 від 14.02.2003р. визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2 – 2.2.3 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №5 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

При цьому, враховуючи приписи Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов’язань», позивач нарахував за період з 09.10.2014р. до 31.01.2015р. та заявив до стягнення пеню в розмірі 883,70 грн, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.

Оцінюючи посилання відповідача на те, що позивачем нараховано неустойку всупереч вимог п.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», суд зазначає про наступне:

Частиною 2 ст.2 зазначеного нормативно-правового акту встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

У відповідності до п.3.1 статуту Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» підприємство створено, зокрема, з метою централізованого забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води; забезпечення подачі води у маловодні регіони каналами та водопроводами для внутрішньо-басейнового перерозподілу водних ресурсів Донецької області та утримання водосховищ; надання послуг споживачам води на договірній основі для забору води з водосховищ, які знаходяться на балансі підприємства, та мають дозвіл на спеціальне водокористування, виданий відповідними державними органами; збору та очищення стічних вод; виконання виробничої, комерційної, та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством України; надання послуг водовідведення. Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є підприємством житлово-комунального господарства.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг, зокрема, за договором №1104 від 14.02.2003р., на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» є енергопостачальною компанією, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідного правочину.

Одночасно, згідно із ст.3 вказаного нормативно-правового акту передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування розглядуваного Закону України відбулось 06.02.2015р. у газеті «Голос України» (№21).

Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015р.

Наразі, пеню нараховано позивачем за період з 09.10.2014р. до 31.01.2015р., внаслідок чого посилання відповідача у цій частині є безпідставними.

За розрахунком суду сума пені за період з 09.10.2014р. до 31.01.2015р. становить 878,05 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами вказаної норми, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 144 грн (період з 09.10.2014р. до 28.02.2015р.), інфляційні збитки в сумі 2456,88 грн (період з 01.10.2014р. до 28.02.2015р.).

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд встановив, що їх сума за визначені позивачем періоди дійсно становлять 144 грн та 2456,88 грн.

Твердження відповідача в частині наявності форс-мажорних обставин за договором №1104 від 14.02.2003р. судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідачем представлено суду копії висновку №2005/12.12-03 від 03.07.2014р. Донецької торгово-промислової палати та сертифікат (висновок) №1517 (вих. №4883/05-4 від 17.11.2014р. Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили.

За приписами ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За правилами ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням №40 (3) від 15.07.2014р. Президії вказаної установи, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) – це документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.

Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.3.1 регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо). Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (ст.ст.6.1, 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили).

Відтак, сертифікат засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за чітко визначеними зобов’язаннями.

За змістом представленого відповідачем сертифіката (висновку) №1517 (вих. №4883/05-4 від 17.11.2014р. Торгово-промислової палати України, зазначеною установою засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014р. Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової декларації.

Наразі, посилань на договір №1104 від 14.02.2003р., сертифікат №1517 (вих. №4883 від 17.11.2014р.) Торгово-промислової палати України не містить.

Висновок Донецької торгово-промислової палати №2005/12.12-03 від 03.07.2014р., що є належним доказом настання форс-мажорних обставин до дати внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», засвідчує настання для Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з 10.06.2014р. обставин непереборної сили щодо невиконання цим підприємством власних договірних зобов’язань з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

За таких обставин, з урахуванням того, що дія наведених вище документів не поширюється на спірні правовідносини, господарським судом встановлено, що відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту настання форс-мажорних обставин за договором №1104 від 14.02.2003р., внаслідок чого підстави для звільнення від відповідальності у вигляді неустойки за невиконання грошових зобов’язань за наведеним правочином відсутні.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 04.11.2010р. по справі №4/719, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних збитків, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, зваживши доводи відповідача у цій частині, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню на суму 878,05 грн.

Відносно клопотання б/н від 09.06.2015р. відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинами, суд зазначає про наступне:

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити його виконання.

Підставою для вчинення вказаних дій є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Пунктом 7.2 постанови №9 від 17.10.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Одночасно, судом також повинні прийматися до уваги можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилається на збитковість господарської діяльності Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу». Зокрема, за твердженнями вказаного учасника судового процесу, основним джерелом надходження грошових коштів для оплати спожитої електроенергії є грошові надходження від водокористувачів (абонентів) за надані послуги з водопостачання та водовідведення, які вносяться не вчасно і не в повному обсязі. Тарифи, встановлені для Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» є збитковими та не покривають витрат підприємства.

За висновками суду, обставини, якими заявник обґрунтовує клопотання про розстрочку виконання рішення суду, дійсно ускладнюють негайне виконання судового рішення по справі №908/3198/15.

Одночасно, з огляду на матеріальні інтереси позивача, строк розстрочення рішення суду на 12 місяців з урахуванням суми заборгованості є надто великим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає можливим надання розстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2015р. по справі №908/3198/15 на 6 місяців, внаслідок чого клопотання б/н від 09.06.2015р. Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» підлягає частковому задоволенню.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1827 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго», м.Горлівка до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь про стягнення:

- боргу за активну електроенергію, спожиту у вересні, жовтні, грудні 2014 року, у розмірі 21238,92 грн;

- 3% річних, нарахованих з 09.10.2014р. по 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у вересні, жовтні, грудні 2014 року, у розмірі 144 грн;

- суми інфляційних, нарахованих з 01.10.2014р. по 28.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у вересні, жовтні, грудні 2014 року, у розмірі 2456,88 грн;

- пені, нарахованої з 09.10.2014р. по 31.01.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у вересні, жовтні, грудні 2014 року, у розмірі 883,70 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м.Маріуполь, вулиця К.Лібкнехта, буд.177А, код ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, Донецька область, м.Горлівка, Центрально-Міський район, проспект Леніна, будинок 11, код ЄДРПОУ 00131268) борг за активну електроенергію – 21238,92 грн; пеню – 878,05 грн; 3% річних – 144 грн; суму інфляційних – 2456,88 грн, а також судовий збір в сумі 1827 грн.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 22.07.2015р. по справі №908/3198/15 строком на 6 місяців наступним чином:

- серпень 2015 року – 4424,14 грн,

- вересень 2015 року – 4424,14 грн,

- жовтень 2015 року – 4424,14 грн,

- листопад 2015 року – 4424,14 грн,

- грудень 2015 року – 4424,14 грн,

- січень 2016 року – 4424,15 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 22.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 27.07.2015р.

Суддя Ю.О.Паляниця