Постанова № 47999721, 06.08.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року Справа № 915/21/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Кривди Д.С. (доповідача),за участю представників:позивачаСліпий С.М., Войстрик В.А., представники, відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015у справі№ 915/21/15 Господарського суду Миколаївської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль"доПриватного акціонерного товариства "АКЗ"простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертикаль" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про стягнення з Приватного акціонерного товариства "АКЗ" суму основного боргу в розмірі 42000 грн за отримання товару невідповідної якості та суму вартості перевезення товару в розмірі 7000 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2015 (суддя Коваль С.М.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АКЗ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль" збитки, заподіяні внаслідок неякісного відвантаження продукції (вапна негашеного) у розмірі 42000 грн та 1566 грн судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що судом доведений факт передання позивачу відповідачем вапна негашеного, який не відповідає параметрам якості, які є суттєвими для мети використання вапна.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 (судді: Шевченко В.В. - головуючий, Головей В.М., Ярош А.І.), рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2015 частково скасовано та викладено його резолютивну частину в новій редакції; позов залишено без задоволення; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль" на користь Приватного акціонерного товариства "АКЗ" 913,50 грн понесених судових витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Скасовуючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що його витрати по сплаті вартості продукції за умовами укладеного договору відносяться до складу збитків та не доведено усіх елементів складу правопорушення.

Не погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2015 - залишити без змін. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує її доводи і просить скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників позивача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 04.04.2014 між ТОВ "Вертикаль" та ПрАТ "АКЗ" укладено договір поставки №35 (далі - Договір), за умовами якого відповідач зобов'язався поставити продукцію - вапно негашене, а позивач зобов'язався прийняття та оплату його вартість в кількості та за цінами згідно специфікації.

Відповідно до п.2.1 Договору товар поставляється в кількості та строки, які визначені в специфікаціях до діючого договору.

Згідно з п.3.1 Договору якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ БВ.2.7-90:2011 та підтверджуватись відповідними сертифікатами якості.

За умовами п.3.2 Договору прийом-здача товару здійснюється згідно товаросупроводжувальних документів відповідно до вимог Інструкцій №№П-6, П-7, затверджених Держарбітражем СРСР. При виявленні розбіжностей кількості або якості товару з товаросупроводжувальними документами - виклик представника постачальника обов'язковий.

В п.4.3. Договору сторони передбачили, що оплата за товар здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 100 % від загальної вартості товару, вказаної в специфікації.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання умов укладеного договору ТОВ "Вертикаль" платіжним дорученням №110 від 29.08.2014 сплатило відповідачеві 42000 грн.

Згідно видаткової накладної №С3-0000515 від 29.08.2014 відповідач на виконання умов Договору поставив позивачеві вапно негашене у кількості 36,5 т на загальну суму 41975 грн.

ТОВ "Вертикаль" після отримання вапна була здійснена перевірка відповідності якості отриманого товару до паспорту якості ПрАТ "АКЗ" №145 від 29.08.2014, спеціалістами лабораторії ПрАТ "НК ЗСЦ" (м. Нова Каховка).

02.09.2014 позивач направив відповідачеві лист про виклик представників останнього на 08.09.2014 для відбору зразків вапна та перевірки якості.

Також суди встановили, що 08.09.2014 спільною комісією за участю представників трьох сторін: представників продавця ПрАТ "АКЗ" - лаборанта Бринзак Л.В. та майстра обпалення печі Лопатіної І.П., представника покупця ТОВ "Вертикаль" - Трайно Т.В., представника ПрАТ "НК ЗСЦ" начальника лабораторії та відділу технічного контролю Краковецької О.А. у відповідності до вимог ДСТУ БВ 2.7-90:2011 було здійснено відбір зразків вапна, про що складено Акт відбору зразків, та перевірено якість вапна в умовах лабораторії ПрАТ "НК ЗСЦ", про що складено Акт приймання продукції за якістю.

Згідно Акту приймання продукції за якістю від 08.09.2014 вищевказаними представниками був здійснений відбір зразків вапна із однієї тачки, які направлені на дослідження до ТОВ „Будівельна лабораторія".

Посилаючись на те, що результати випробувань незалежної лабораторії ТОВ „Будівельна лабораторія", підтверджують факт невідповідності фактичних характеристик вапна ПрАТ "АКЗ" паспорту якості, наданого відповідачем, №143 від 29.08.2015, та, відповідно, підтверджують порушення відповідачем вимог Цивільного кодексу України щодо якості товару, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі. Позов обґрунтовано приписами ст.ст.673-676, ч.2 ст.678 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 42000 грн збитків, заподіяних внаслідок неякісного відвантаження продукції, вказав на їх доведеність. Судове рішення мотивовано тим, що докази, які містяться в матеріалах справи, свідчать про вчинення відповідачем неправомірних дій, в порушення умов договору поставки №35 від 04.04.2014, та вини останнього у заподіянні позивачу збитків через зменшення майнових прав останнього.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність усіх елементів складу правопорушення.

Однак, колегія не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, здійснюючи право на захист на свій розсуд.

Звертаючись до господарського суду, позивач відповідно до ст.54 Господарського процесуального кодексу України самостійно визначає предмет та підстави поданого позову, тобто, матеріально-правову вимогу та факти, які її обґрунтовують.

Розглядаючи справу, господарські суди повинні встановити дійсну природу правовідносин сторін та надати цим правовідносинам належну правову кваліфікацію, однак суди не можуть самостійно змінити підстави та предмету позову, позаяк це виходить за межі повноважень господарських судів (за винятком випадків, передбачених статтею 83 Господарського процесуального кодексу України).

За статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Водночас порядок і підстави такого відшкодування визначаються та доводяться відповідно до природи правовідносин, що склалися між сторонами.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог та без відповідного спору стягнув кошти, які сам визначив як збитки, тоді як позивач у своєму позові, посилаючись на правові наслідки передання товару неналежної якості, передбачені ч.2 ст.678 Цивільного кодексу України, визначав таку грошову суму як суму основного боргу за отримання товару невідповідної якості.

При цьому апеляційний господарський суд, застосовуючи до спірних правовідносин приписи ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, також залишив поза увагою, що матеріально-правову вимогу про стягнення спірної суми у даній справі обґрунтовано з посиланням на приписи ст.678 Цивільного кодексу України щодо права покупця вимагати повернення сплаченої за товар суми у разі передання йому товару неналежної якості.

Відповідно до приписів ст.ст.43, 47 Господарського процесуального кодексу України судочинство має здійснюватись на засадах змагальності, із створенням особам які беруть участь у справі, умов для обґрунтування своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, а судове рішення має прийматись суддею за результатами обговорення усіх обставин справи і саме як результат вирішення спору.

Таким чином, суди, розглянувши спір і дійшовши протилежних висновків щодо доведеності (суд першої інстанції) та недоведеності (апеляційний господарський суд) складу збитків, не врахували дійсні предмет та підстави заявленого позивачем позову, вийшли за межі позовних вимог, внаслідок чого застосували норми закону, які не регулюють правовідносини сторін спору.

Крім того, скасовуючи рішення Господарського суду Миколаївської області, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи, зокрема, стосовно того, що відповідач поставив вапно, яке не відповідає параметрам якості, котрі є суттєвими для мети його використання.

Порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю визначений Інструкцією П-7, затвердженою постановою Держарбітражу СРСР від 25.04.1966.

Відповідно до п.1 Інструкції П-7 ця Інструкція застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки чи іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по якості та комплектності, а також тари під продукцію чи товарами. В договорах поставки можуть бути передбачені особливості приймання відповідних видів продукції і товарів.

З приписів пунктів 15, 16 Інструкції П-7 вбачається, що при перевірці на якість партії товарів в разі виявлення невідповідності якості отримувач призупиняє подальше приймання товару, про що складає відповідний акт.

Пунктами пунктів 26, 27 Інструкції П-7 передбачено, що у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, договором для визначення якості продукції передбачений відбір проб, особи, які приймають участь у прийманні продукції за якістю, зобов'язані відбирати такі проби. Відбір проб здійснюється у точній відповідності з вимогами зазначених нормативних актів. Відібрані проби опечатуються або опломбовуються і забезпечуються етикетками, підписаними особами, які приймають участь у відборі. Про відбір проб складається акт, який підписується всіма особами, які беруть участь у відборі проб.

Як встановив місцевий господарський суд, Акт приймання продукції за якістю від 08.09.2014 був складений за згодою представників сторін та за їх участю, а також, за участю представника ПрАТ „НК ЗСЦ". При цьому, всі названі представники погодились, що відібрані зразки вапна підлягають направленню на дослідження до ТОВ „Будівельна лабораторія".

За таких обставин, суд першої інстанції встановив, що висновок ТОВ „Будівельна лабораторія" щодо якості поставленого товару є належним та допустимим доказом якості отриманого позивачем від відповідача вапна. При цьому результати випробувань незалежної лабораторії ТОВ "Будівельна лабораторія" підтверджують факт невідповідності фактичних характеристик вапна ПрАТ "АКЗ" наданому паспорту якості № 143 від 29.08.2014.

Посилання апеляційного господарського суду на те, що позивач всупереч вимогам ст.33 ГПК України не надав суду висновок незалежної лабораторії ТОВ „Будівельна лабораторія" та, відповідно, такий висновок в матеріалах справи відсутній, є некоректними при тому, що апеляційним судом відхилено клопотання позивача про долучення такого доказу до матеріалів справи.

Таким чином, розглянувши спір, суди обох інстанцій всупереч вимогам ст.43, 32, 43 ГПК України, всебічно, повно і об'єктивно не дослідили всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч.2 ст.1115 ГПК України).

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, ухвалені по справі судові акти підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм матеріального й процесуального права, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, при цьому надавши належну оцінку всім доводам сторін.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 у справі №915/21/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда