Ухвала суду № 47999538, 29.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 р.Справа № 816/1061/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача - Дзюби І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р. по справі №816/1061/15-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_4, звернувся до суду із адміністративним позовом до Полтавської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2015 року №806000009/2015/000017/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806010001/2015/00044.

В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на неправомірність відмови митного органу у митному оформленні товару та коригування його митної вартості за резервним методом, оскільки декларантом подано документи, які чітко ідентифікували товар, містили об'єктивні та достовірні дані, які піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, позивач самостійно визначив їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявив цей показник в митній декларації до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі - МК України). Враховуючи, що жодних розбіжностей, ознак підробки або відсутності обов'язкових відомостей в даних до митного оформлення документах відповідачем встановлено не було, то приймаючи спірні картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів, контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства.

Відповідач надав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 19.11.2014 року між позивачем та "Hangzhou Jinyi Silk Co,LTD" укладено контракт № ZU-1, відповідно до якого, з урахуванням додаткової угоди від 15.12.2014 року, "Hangzhou Jinyi Silk Co, LTD" здійснює поставку товару, а ФОП ОСОБА_4 приймає товар на умовах FOB Нингбо в асортименті, кількості та якості, за ціною, що визначені у специфікаціях (а.с.110-116).

Відповідно до специфікації № 1 поставці підлягали тканини у кількості 49849 погонних метрів на загальну суму 48390,92 доларів США (а.с.112).

З метою здійснення митного контролю та оформлення товару, подано до митного органу подано митну декларацію від № 806010001/2015/001470 (а.с.20-23).

Митна вартість товарів заявлена позивачем за основним методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

За результатами проведеної перевірки митний дійшов висновку про відмову у прийнятті митної декларації, про що складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №806010001/2015/00044 (а.с.14-15).

Також митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.02.2015 №806000009/2015/000017/1, яким митну вартість імпортованих товарів (поліестрова тканина з полівінілхлоридним покриттям) скориговано із застосуванням резервного методу, використавши при цьому як основу для розрахунків раніше визначену митну вартість товару, оформленого за митною декларацією №100250002/2015/53368 від 06.02.2015 року (а.с.89-91).

Позивач, не погодившись із зазначеними рішенням та карткою відмови, звернувся до суду із даним позовом.

Як вбачається із змісту оскаржуваних рішень, фактичною підставою для коригування митної вартості товарів слугував встановлений митним органом, за наслідками проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам, в зв'язку з виявленими і непідтвердженими розбіжностями в документах, через те, що використані декларантом відомості не підтверджують в повному обсязі числові значення складової митної вартості, а саме згідно із контрактом № ZU-1 від 19.11.2014 року включено вартість тари та пакування, проте документи на підтвердження даної складової не надано; не надано договір на перевезення та документи на підтвердження страхування; у додатково доданому висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" №550 від 25.02.2015 року зазначене найменування товару суперечить найменуванню товару, зазначеному у висновку лабораторії № 142008800-0060 від 17.02.2015 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені митним органом за наслідком проведеного контролю заявленої позивачем митної вартості товару, факт невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару встановленим умовам, є обґрунтованим, в зв'язку з чим, відповідач під час розрахунку митної вартості товарів позивача на підставі статті 64 МК України з урахуванням раніше визнаної митної вартості діяв згідно вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Згідно із вимогами ч.ч. 4,5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

У відповідності до положень ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно із положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості,правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження митної вартості товару було додано: картку обліку від 26.11.2014 року; акти про проведення митного обліку від 02.02.2015 року; товарно-транспортні накладні від 02.02.2015 року; коносаменти від 30.12.2014 року; некласифікований комерційний документ від 19.11.2014 (цінова пропозиція), платіжні доручення від 25.11.2014 року та від 10.12.2014 року; довідку про транспортні витрати; контракт та додаткові угоди до нього; специфікацію; договір про надання послуг митного брокеру, відмітки про позитивні результати санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю; екологічні декларації; лист щодо помилки в інвойсі, лист щодо опису товару; копії митної декларації країни відправлення (а.с. 92-127, 24-75).

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що пунктом 3 контракту ZU-1 (з урахуванням додаткової угоди від 15.12.2014 року) передбачено, що ціни на товар визначаються у доларах США та включають у себе вартість тари; упаковки та маркування, транспортування товару до Нингбо. В свою чергу, в інвойсі, пакувальному листі ціновій пропозиції та в інших наданих документах відсутні посилання на включення до вартості товару витрат на перевезення до Нингбо та вартості тари, пакування, маркування, а зазначено найменування товару, кількість, вартість тощо (а.с.99-100, 104-109).

Пунктом 2.1 визначено, що товар поставляється на умовах FOB Нингбо.

В свою чергу декларантом, на підтвердження понесених витрат на транспортування товару з Нингбо (Китай) до Одеси та страхування подано до митного органу лише довідку про транспортні витрати, видану "Yiwu Honghao import&export co., LTD", згідно з якою сума витрат на транспортування товару з Нингбо (Китай) до Одеси за коносаментами ZIMUNGВ9051233 та ZIMUNGВ9051232 становить 8989,35 доларів США (фрахт), 210,65 доларів США (страхування) (а.с.160-161).

Жодних інших доказів на підтвердження понесених витрат на транспортування та страхування позивачем до митного органу під час декларування товару не надано.

Колегія суддів також зауважує, що зазначені у довідці суми про транспортні витрати не співпадають із даними, внесеними позивачем до декларації митної вартості, що унеможливило перевірити всі числові складові митної вартості товару.

Як встановлено під час судового розгляду справи, позивачем додатково додано лише лист отримувача вантажу з додатками та висновок ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 550 від 25.02.2015 року (а.с.40, 166). Натомість, вказані документи не містили інформації, необхідної для визначення числових значень складових митної декларації. Крім того, найменування товару що зазначене у висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" № 550 від 25.02.2015 року суперечить найменуванню товару, зазначеному у висновку лабораторії №142008800-0060 від 17.02.2015 року.

З приводу наданої до митного органу довідки про транспортні витрати, виданої "Yiwu Honghao import&export co., LTD", згідно з якою сума витрат на транспортування товару з Нингбо (Китай) до Одеси за коносаментами ZIMUNGВ9051233 та ZIMUNGВ9051232 становить 8989,35 доларів США (фрахт), 210,65 доларів США (страхування), в якій від руки накреслена таблиця із розмежуванням інвойса та витрат на транспортування та страхування, позивач вказує, що в ній вказано загальну суму витрат понесених на транспортування та страхування за трьома контрактами, в тому числі за контрактом № ZU-1 від 19.11.2014 року, а потім, позивачем вже самостійно розмежовано витрати на транспортування (фрахт) та страхування по контрактам.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що на момент подання митної декларації та проведених консультацій жодні додаткові пояснення та підтверджуючі документи поизвачем не надавалися.

Крім того, для того щоб встановити вартість товару заявлену декларантом у митній декларації в яку включено позивачем і вартість транспортування (фрахту) і вартість страхування, крім документів, які подав декларант необхідно документи, які підтверджують повну вартість товару, який був застрахований, відфрахтований разом із товаром, який позивач подав до розмитнення, також і документи, які вказують вартість такого товару. Вказаних документів до митної декларації позивачем надано не було.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції відносно неврахування під час судового розгляду справи документів на підтвердження митної вартості, які не надавалися митному органу під час митного оформлення, оскільки правова оцінка спірного рішення може бути здійснена лише виходячи із тих документів, які були предметом розгляду митного органу до моменту прийняття такого рішення.

Згідно ч. 8 ст. 55 МК України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Таким чином, позивач має право скористатися вказаним правом та надати до митного органу додаткові документи. В такому випадку митний орган зобов'язаний їх розглянути та прийняти рішення. У разі не згоди з прийнятим рішенням позивач буде мати можливість оскаржити його до суду із посиланням на документи, які ним були додані додатково для митного органу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідачем обґрунтовано у рішенні про коригування митної вартості неможливість використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, відсутністю необхідних даних для проведення розрахунків, у зв'язку з чим застосовано 6 (резервний) метод, за яким митну вартість визначено на підставі раніше визнаної митної вартості згідно МД № 100250002/2015/53368 від 06.02.2015, занесеної до інформаційної бази митного органу (а.с.173-177).

Посилання заявника апеляційної скарги на недоведення митним органом достатніх обґрунтувань неможливості послідовного застосування інших методів визначення митної вартості колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у відповідності до положень МК України, які регламентують порядок використання інших методів, відсутність необхідних даних для проведення розрахунків є достатньою підставою для неможливості застосування того чи іншого методу. Також позивач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду не довів можливість застосування митним органом іншого методу.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що під час розрахунку митної вартості товарів на підставі статті 64 МК України, з урахуванням раніше визнаної митної вартості, митний орган діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, в зв'язку з чим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів 27.02.2015 року № 806000009/2015/000017/1 є законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини 11 статті 264 МК України ,орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч. 12 ст. 264 МК України).

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що картка відмови №806010001/2015/00044 у митному оформленні товару прийнята у зв'язку порушенням позивачем вимог статей 52, 58, 64 МК України в частині заявлення митної вартості товару, колегія суддів дійшла висновку про її законність та обґрунтованість.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність відмови у митному оформленні товару та коригування митної вартості товару за резервним методом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р. по справі №816/1061/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р. по справі №816/1061/15-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Полтавської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Філатов Ю.М.

Повний текст ухвали виготовлений 03.08.2015 р.