Ухвала суду № 47999304, 27.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 р.Справа № 820/5534/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

представника позивача - Кізілова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015р. по справі №820/5534/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста", звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002191501 від 30.04.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем діючого законодавства. Зокрема вказує, що ТОВ «Веста» мало право на віднесення до податкового кредиту у податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року оскільки податкові накладні отримані за грудень 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що 01 січня 2015 року з п.198.6 Податкового кодексу України(далі - ПК України) було вилучено норми, що дозволяли платнику, який не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, скористатися правом на включення цього ПДВ до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. Зазначив, що оскільки вказана норма була виключена та не зазначено інших строків, то фактично законодавцем відбулось розширення права платників податків для надання можливості включати до податкового кредиту податкові накладні без обмеження у 365 календарних днів. Проте, контролюючим органом при винесенні податкового повідомлення-рішення не вірно були трактовані законодавчі зміни до п.198.6 ПК України, та як наслідок, неправомірно визначено позивачу суму грошового зобов'язання.

Представник позивач у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Колегія суддів на підставі ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу без участі уповноваженого представника відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Веста" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в Західній ОДПІ.

Західною ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Веста" за січень 2015 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 20.03.2015 р. №332/20-33-15-01-08/31060248 та встановлено порушення п. 198.3, п.198.6 т.198 ПК України, в результаті чого підприємством було завищено податковий кредит у податковій декларації з ПДВ за січень 2015 року на суму ПДВ 25000,00 грн., у зв'язку з чим, в порушення п. 200.1 ст. 200 ПК України занижено суму податку на додану вартість.

На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення від 30.04.2015 року за № 0002191501, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 31250,00 грн., з яких за основним платежем - 25000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6250,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення - рішення, слугував висновок перевіряючих про неправомірне включення позивачем у податковому періоді січня 2015 року до податкового кредиту сум ПДВ на підставі отриманих від контрагента ПАТ "Харківміськгаз" податкових накладних на суму ПДВ 25000,00 грн. за грудень 2014 року

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реалізувати своє право на включення до податкового кредиту сум ПДВ, враховуючи зміни до ПК України, позивач міг лише шляхом включення відповідних сум податку до податкової декларації того звітного періоду, в якому отримано податкову накладну, тобто у грудні 2014 році. До складу податкового кредиту наступних звітних періодів такі податкові накладні не можуть бути включені.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 14.1.181 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податкуза ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п.198.1 ст.198 ПК України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З 01 січня 2015 року статтю 198.6 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)

Відповідно до ст. 201.1. ПК України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно ст. 201.10. ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Колегія суддів зазначає, що законодавцем вилучено норми, що дозволяли платнику податків, який не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, скористатися правом на включення цього ПДВ до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

При цьому, платники, які не включили податкові накладні, складені до 1 січня 2015 року, до складу податкового кредиту відповідних періодів, могли реалізувати своє право на формування податкового кредиту шляхом подання уточнюючих розрахунків за відповідні звітні періоди з урахуванням вимог пункту 198.2 статті 198 розділу V ПКУ. Зазначене стосується податкових накладних, складених до 1 січня 2015 року, як в електронному, так і паперовому вигляді, як зареєстрованих в ЄРПН, так і тих, що за правилами, діючими до цієї дати, не підлягали реєстрації в ЄРПН.

Наявність податкової накладної в паперовому вигляді у платника податку не є обов'язковою. Вимагається її наявність в електронному вигляді, та в разі необхідності її реєстрації, обов'язковість самої реєстрації.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Отже, віднесення до податкового кредиту податкових накладних протягом 180 днів можливе лише в разі порушення терміну реєстрації, а протягом 60 календарних днів лише для платників податку, що застосовують касовий метод.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що на час складення податкових накладних у грудні 2014 році, позивач мав право на включення до податкового кредиту сум ПДВ протягом 365 календарних днів. Разом з тим, починаючи з 1 січня 2015 року реалізувати право на включення до податкового кредиту сум ПДВ, враховуючи зміни до ПК України, можливо тільки шляхом включення відповідних сум податку до податкової декларації того звітного періоду, в якому отримано податкову накладну, тобто у грудні 2014 році. До складу податкового кредиту наступних звітних періодів такі податкові накладні не можуть бути включені.

Позивачем ані під час розгляду у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів з приводу отримання підприємством у січні 2015 року податкових накладних виписаних у грудні 2014 року.

Також, зміни до п. 198.6 ст. 198 ПК України були внесені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року та знаходився у вільному доступі на офіційних сайтах. Позивач не був позбавлений можливості ознайомитись з ним для того, щоб включити податкові декларації до податкового кредиту грудня 2014 року своєчасно.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість виявлених під час провденої перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, правомірності нарахування суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність нарахування позивачу суми грошового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 по справі №820/5534/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015р. по справі №820/5534/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 03.08.2015 р.