Ухвала суду № 47999222, 03.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 р.Справа № 820/18077/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної казначейської служби України в Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2015р. по справі №820/18077/14

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області Чирик Олени Юріївни, Жовтневого районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Начальник Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Крука Олександра Івановича, Начальника 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Харків-аеропорт" Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Гнатик Альони Олегівни, Управління Державної казначейської служби України в Дзержинському районі м. Харкова, Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова, Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області Чирик Олени Юріївни, Жовтневого районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, Начальник Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Крука Олександра Івановича, Начальника 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Харків-аеропорт" Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Гнатик Альони Олегівни, Управління Державної казначейської служби України в Дзержинському районі м. Харкова, Управління Державної казначейської служби України у Червонозаводському районі м. Харкова, Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Харкова, в якому, з урахуванням наданих уточнень, просив:

визнати не чинним та скасувати:

- рішення від 10 липня 2014 року начальника 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Харків-аеропорт" Харківського прикордонного загону Восточного регіонального управління Державної прикордонної служби України Гнатик Альони Олегівни, як уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову в перетинанні кордону України громадянину України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, документ що посвідчує особу - закордонний паспорт серії НОМЕР_1, у перетинанні державного кордону на виїзд з України як громадянину України;

- висновок Жовтневого РВ ХМУ УМВС України у Харківській області від 26.09.2003 року про результати службової перевірки підстав документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України в Харківській області, оформлений 24.01.1995 року на ім'я ОСОБА_1, паспорт колишнього СРСР серії НОМЕР_3 як начебто виданий з порушенням чинного законодавства, про недійсність отримання в подальшому довідки про визначення належності ОСОБА_1 до громадянства України та паспорту громадянина України;

- висновок про відміну рішення про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 від 29.12.2008 року УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області, згідно якого було визнано, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_1 16.04.2002 року Жовтневим РВ ХМУ України в Харківській області є таким, що оформлений з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає вилученню та знищенню у встановленому законом порядку, а також про те, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного паспорта України, також є таким, що виданий з порушення чинного законодавства;

повернути ОСОБА_1 паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_1 16.04.2002 року Жовтневим РВ ХМС України у Харківській області та закордонний паспорт серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1;

здійснити стягнення з відповідачів - суб'єктів владних повноважень 3714,00 грн. на відшкодування шкоди, завданої їх незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю на користь ОСОБА_1;

відшкодувати моральну шкоду у розмірі 100000 грн.

Оскільки заподіяння позивачу моральної шкоди пов'язано з неправомірно вчиненими діями кількох відповідачів, розмір відшкодування визначити з урахуванням ступеню вини кожного з них, а саме: стягнути моральну шкоду з Головного управління ДМС України в Харківській області у розмірі 50000,00 грн. на користь ОСОБА_1; стягнути моральну шкоду з заступника начальника Головного управління ДМС України в Харківській області Чирик Олени Юріївни у розмірі 30000,00 грн. на користь ОСОБА_1; стягнути моральну шкоду з Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області у розмірі 10000,00 грн. на користь ОСОБА_1; стягнути моральну шкоду з Харківського прикордонного загону Восточного регіонального управління Державної прикордонної служби України у розмірі 5000,00 грн. на користь ОСОБА_1; стягнути моральну шкоду з начальника Харківського прикордонного загону Восточного регіонального управління Державної прикордонної служби України Крук Олександра Івановича у розмірі 5000,00 грн. на користь ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 10.07.2014р. начальником 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Харків-аеропорт" Харківського прикордонного загону Восточного регіонального управління Державної прикордонної служби України Гнатик Альоною Олегівною, як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону було прийнято протиправне та необґрунтоване рішення про відмову в перетинанні кордону України громадянину України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, документ що посвідчує особу - закордонний паспорт серії НОМЕР_1, у перетинанні державного кордону на виїзд з України як громадянину України. Причиною відмов в перетинанні державного кордону України громадянину України було зазначене те, що закордонний паспорт громадянина України ОСОБА_1 знаходиться на обліку бази даних 1.3 "Втрачені, викрадені та недійсні документи" від 03.08.2010р. УМВС України в Харківській області, справа 17-2837. Після цього, 10.07.2014р. Уповноважена особа склала протокол про вилучення (тимчасове затримання) паспортного документа про те, що Уповноважена особа в присутності іншої Уповноваженої особи підрозділу охорони державного кордону Біньковського Олександра Олександровича вилучила у позивача паспортний документ ЕМ 065425, виданий 25.04.2007р. МЗС України. Позивачем було заявлено Уповноваженій особі, що він паспорт не втрачав, отримував його у встановленому законодавством порядку і Рішення Уповноваженої особи вважає незаконним. Однак, заперечення позивача не були прийняті до уваги. Паспорт був незаконно вилучений, і позивач не зміг відбути до м. Єреван в Вірменії, куди направлявся за консультацією у зв'язку з наявною у нього тяжкою хворобою до всесвітньо відомого доктора.

Позивач вважає, що його права, свободи та інтереси як фізичної особи у сфері публічно - правових відносин з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в т.ч. на виконання делегованих повноважень були порушені. Коли Уповноважена особа прийняла спірне рішення про відмову позивачу у перетинанні державного кордону на виїзд з України як громадянину України на підставі неправдивої інформації щодо недійсності паспорта позивача свідомо внесеної до бази, а начальник Харківського прикордонного загону Восточного регіонального управління Державної прикордонної служби України не виконали свої обов'язки щодо внесення зазначеної інформації тільки на підставах (і у строгій відповідності) передбачених законодавством, вони, за судженням позивача, порушили права, свободи та інтереси позивача як фізичної особи у сфері публічно - правових відносин.

Враховуючи, що причиною відмови в перетинанні державного кордону України позивачу як громадянину України було зазначено те, що закордонний паспорт громадянина України ОСОБА_1 знаходиться на обліку бази даних 1.3 "Втрачені, викрадені та недійсні документи" від 03.08.2010р. УМВС України в Харківській області, справа 17-2837, останній 16.07.2014р. звернувся зі скаргою до начальника Головного управління ДМС України в Харківській області, в якій прохав розібратись з підставами включення паспорта до зазначеної бази даних та повернути позивачу закордонний паспорт. 18.08.2014р. начальником ГУ ДМС в Харківській області Чирик О.Ю. було надано відповідь, що згідно з висновком Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 26.09.2003р. про результати службової перевірки підстав документування позивача паспортом громадянина України в Харківській області, оформленого 24.01.1995р. на ім'я позивача, паспорт колишнього СРСР серії НОМЕР_3 виданий з порушенням чинного законодавства, тому отримані в подальшому довідка про визначення належності позивача до громадянства України є недійсними. 29.12.2008р. УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області було затверджено висновок про відміну рішення про встановлення належності позивача до громадянства України. Паспорт громадянина України, серії НОМЕР_2, оформлений на ім'я позивача 16.04.2002р. Жовтневим РВ ХМУ України в Харківській області з порушенням вимог чинного законодавства, підлягає вилученню та знищенню у встановленому законом порядку. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон, оформлений позивачу на підставі вищезазначеного паспорту громадянина України, також є таким, що виданий з порушенням чинного законодавства.

Позивач стверджує, що оскільки у висновку Жовтневого РВ ХМУ України в Харківській області зазначено: "паспорт громадянина України для виїзду за кордон виданий з порушенням чинного законодавства", та не зазначено, що паспорт визнаний недійсним, формально не було підстав для внесення інформації в базу даних про його недійсність. Раніше позивач звертався до цієї установи з питання законності надання йому громадянства України і отримав довідку № 30804 про визначення належності до громадянства України від 09.04.2002р. Тобто, одна і та же установа, з одного і того ж факту (щодо громадянства) зробила діаметрально протилежні висновки. За таких підстав, позивач вважає, що має місце порушення всіх законодавчих та відомчих нормативів розгляду питання законності надання йому громадянства України і визначення належності до громадянства України, що свідчить про упередженість цих установ. Окрім того, позивач звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області з проханням надати йому засвідчені належним чином копій документів, зокрема висновку Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 26.09.2003р. та висновок про відміну рішення про встановлення належності позивача до громадянства України, затверджений 29.12.2008р. УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області. Також позивач просив надати йому можливість ознайомитись та копіювати вказані вище документи. 13.10.2014р. заступник начальника ГУ ДМС України в Харківській області Чирик О.Ю. надала позивачу відповідь, якою відмовила у наданні вказаних рішень з посиланням на те, що ці рішення відносяться до інформації з обмеженим доступом. При повторному зверненні до ДМС позивач все ж таки ознайомився з рішеннями та дійшов висновку, що висновок Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області від 26.09.2003р. та висновок про відміну рішення про встановлення належності позивача до громадянства України, затверджений 29.12.2008р. УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області є незаконними. Позивач зазначає, що отримав громадянство України цілком законно, виключно на законних підставах, а відтак, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком, обмежень, які встановлюються законом.

Оскільки позивачем були витрачені особисті кошти на придбання авіа білету, які йому не повернуті, а вартість квитка складала 3714, 00 грн., останній просить суд здійснити стягнення з відповідача - ГУ ДМС України в Харківській області, кошти на відшкодування шкоди, яка дорівнює вартості квитка у розмірі 3714,00 грн.

Окрім того позивач вказує, що відповідачами йому спричинено моральну (немайнову) шкоду. Позивач стверджує, що зазнав моральні та фізичні страждання, які полягають у моральних переживаннях у зв'язку зі станом здоров'я, у душевних та психічних стражданнях. У адміністративному позові останній докладно зазначив, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів йому спричинено моральну шкоду та визначився з сумою відносно кожного з них. Так, позивач просить суд стягнути моральну шкоду на його користь з ГУ ДМС в Харківській області у розмірі 50000, 00 грн., заступника начальника ГУ ДМС в Харківській області Чирик О.Ю. у розмірі 30000, 00 грн., з Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області у розмірі 10000, 00 грн., з Харківського прикордонного загону Восточного регіонального управління Державної прикордонної служби України у розмірі 5000, 00 грн., з начальника Харківського прикордонного загону Восточного регіонального управління Державної прикордонної служби України Крук О.І. у розмірі 5000, 00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано висновок Жовтневого РВ ХМУ УМВС України у Харківській області від 26.09.2003 року про результати службової перевірки підстав документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України.

Скасовано висновок УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області про відміну рішення про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 від 29.12.2008 року.

Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 вартість авіабілету у розмірі 3714 грн. 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, Управлінням Державної казначейської служби України в Дзержинському районі м. Харкова подано апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2015 року, відмовивши у стягненні з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 вартості авіабілету у розмірі 3714 грн.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимоги діючого законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що територіальні управління казначейства не мають відповідних бюджетних призначень, в тому у них відсутній рахунок, з якого можливе відшкодування шкоди позивачу. Крім того, матеріали справи не містять оригінала авіаційного квитка, або іншого платіжного документа, які є підтвердженням того, що кошти за квиток були сплачені саме позивачем, а не іншою особою. Також вказує, що в порушення вимог процесуального закону апелянт не був повідомлений судом першої інстанції про дату судового розгляду, що позбавило його права доводити у суді свої доводи.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Відповідач - Начальник 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Харків-аеропорт" Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Гнатик Альона Олегівна, надала до суду письмові заперечення, в яких просила відмовити в повному обсязі в задоволенні частини позовних вимог щодо визнання неправомірними дії уповноваженої службової особи підрозділу охорони кордону Державної прикордонної служби України та стягнення шкоди. Разом з тим, оскільки апелянтом судове рішення в частині визнання неправомірними дії уповноваженої службової особи підрозділу охорони кордону Державної прикордонної служби України оскаржено не було, то згідно положень ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) воно в цій частині апеляційному перегляду не підлягає.

Представники сторін про розгляд справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 10.07.2014р. в пункті пропуску "Харків" відділу прикордонної служби "Харків - аеропорт", відповідачем - начальником 3 відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби "Харків-аеропорт" Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України Гнатик Альоною Олегівною, на виконання обов'язків як старшим зміни прикордонного наряду, під час здійснення прикордонного контролю рейсу № 703 сполученням "Харків-Єреван", було отримано доповідь від прикордонного наряду "Перевірка документів" щодо спрацювання Бази даних 1-3 "Втрачені, викрадені та недійсні документи" відносно паспортного документу громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

При цьому, в графі "Дата встановлення на облік" було зазначено 03.08.2010р., в графі "Джерело інформації" зазначено 17-2837 06.04.2010 ВГП та ІС УМВС України в Харківській області, в графі "Додаткова інформація" було зазначено вилучити, в графі "Дата зняття з обліку" 27.04.2017 року. Ініціатором внесення інформації зазначеної у БД-3 "Втрачені, викрадені та недійсні документи" є ВГП та ІС УМВС України в Харківській області. (т. 2 а.с. 81).

Керуючись вимогами ч. 3 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну", відповідачем було вилучено паспорт громадянина України для виїзду з України серії НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_1, після чого прийнято спірне Рішення про відмову у перетинанні державного кордону громадянином України ОСОБА_1, 06.06.1957р.н., у зв'язку з відсутністю документів, необхідних для в'їзду до держави прямування відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про прикордонний контроль". Дане рішення було доведене до відома громадянина ОСОБА_1 та роз'яснено право його оскарження, другий примірник рішення вручено ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 47-48).

Позивач, не погоджуючись із правомірністю вказаних дій, звернувся до суду із даним позовом.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог, а також задоволення позовних вимог в частині скасування висновку Жовтневого РВ ХМУ УМВС України у Харківській області від 26.09.2003 року про результати службової перевірки підстав документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України та скасування висновку УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області про відміну рішення про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 від 29.12.2008 року жодною із сторін не оскаржуються, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 вартість авіабілету у розмірі 3714 грн. 00 коп., суд першої інстанції виходив з того, що позивач не зміг скористатись авіабілетом для слідування до м. Єреван з незалежних від нього причин, а тому кошти, витрачені на його придбання підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно статті 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

При цьому, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56 Конституції України).

В пункті 117 рішення Європейського суду від 06.12.2007 року у справі «Кучерук проти України» зазначено: «Суд повторює, що згідно з пунктом 1 статті 35 національний засіб юридичного захисту має бути не лише доступним, а й ефективним засобом виправлення стверджуваного порушення конвенційних прав людини».

Відповідно до ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно - правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно - правовий спір.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Застосування такого способу захисту, як відшкодування збитків, та інших способів відшкодування майнової шкоди визначається положенням ст.22 ЦК України.

Так, відповідно до ч.ч.1, 2 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У спорі, пов'язаному із вирішенням питання щодо відшкодування шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України підлягає доведенню, як факт завдання шкоди позивачу саме незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, так і розмір такої шкоди.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що внаслідок неправомірних дій та рішень відповідачів - Жовтневого РВ ХМУ УМВС України у Харківській області (з приводу складання висновку від 26.09.2003 року про результати службової перевірки підстав документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України) та УГІРФО ГУ МВС України в Харківській області (з приводу складання висновку про відміну рішення про встановлення належності до громадянства України ОСОБА_1 від 29.12.2008 року) позивачу спричинена матеріальна шкода, яка виявилась у тому, що останній не зміг скористатись авіабілетом для слідування до м. Єреван з незалежних від нього причин.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість придбаного позивачем квитка складає 3714 грн., що зокрема підтверджується довідкою № 38 від 01.12.2014р. (т. 1 а.с. 131).

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що кошти, витрачені на його придбання підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст. 23 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (ч. 2 ст. 23 БК України).

Відповідно до положень ст. 25 БК України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Так, у Додатку N 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" Фінансування Державного бюджету України на 2015 рік (тис. грн.) Код 3504030 Найменування згідно з класифікацією фінансування бюджету 1070 всього передбачено на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб 18750,0 тис. грн., які містяться на рахунку, відкритому в Державній казначейській службі України.

Колегія суддів зазначає, що заявником в апеляційній скарзі не наведено жодних доказів на підтвердження того, що діями та рішеннями відповідачів не було порушено прав позивача, та як наслідок, спричинено йому матеріальну шкоду.

Натомість, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності у територіальних управлінь казначейства відповідних бюджетних призначень не може слугувати підставою для невідшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди.

Посилання заявника апеляційної скарги на неповідомлення судом першої інстанції про дату, час та місце судового розгляду колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вказані обставини спростовуються наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (т. 2 а.с. 228)

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2015р. по справі №820/18077/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України в Дзержинському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2015р. по справі №820/18077/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.