Ухвала суду № 47999015, 04.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/4908/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

04 серпня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Мамчура Я.С,

суддів: Шостака О.О., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Гімарі Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергопром» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу, та податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві , в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі наказу №365 від 16.02.2015; визнати протиправним та скасувати наказ №365 від 16.02.2015 про проведення перевірки; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242205 від 05.03.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2015 року - позов задоволено частково, а саме:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві №0000242205 від 05.03.2015;

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2015р., та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акта перевірки №92/26-57-22-04-21/32589733, відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000242205 від 05.03.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 223 792 грн., в т.ч. 815 861,00 грн. - за основним платежем, 407 931,00 грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Екодит» позивач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 815 861,00 грн.

Відповідач, за результатами перевірки господарських взаємовідносин ТОВ «Укренергопром» з ТОВ «Екодит» дійшов висновку про відсутність у позивача права на їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку, в обґрунтування чого посилався на те, що ТОВ «Екодит» здійснювалося маніпулювання податковою звітністю, оскільки податкові накладні, виписані від його імені на користь ТОВ «Укренергопром» подрібнені на суми до 10000 грн., у зв'язку з чим вони не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. На думку відповідача, такі дії здійснені позивачем і його контрагентом з метою надання податкової вигоди третім особам.

Крім того, апелянт зазначає, що згідно звітності ТОВ «Екодит» щодо нарахування Єдиного соціального внеску, у серпні 2014 року кількість застрахованих осіб, якім нараховано певні виплати, становила 13 осіб, із яких - 9 жінок, у жовтні 2014 року кількість застрахованих осіб, якім нараховано певні виплати, становила 14 осіб, з яких - 10 жінок. При цьому в обох звітних періодах штатна чисельність працівників становила 0 осіб. Отже, на думку апелянта, вказане свідчить про відсутність у ТОВ «Екодит» трудових ресурсів для виконання договорів, укладених з ТОВ «Укренергопром».

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, оскільки ТОВ «Екодит» не був позбавлений права залучати третіх осіб для виконання договорів, укладених з ТОВ «Укренергопром». Колегія суддів звертає увагу на те, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача маніпулював податковою звітністю шляхом подрібнення податкових накладних, виписаних позивачу за період, що перевірявся.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Кодексу).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано суду доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів про виконання монтажних та ремонтних робіт, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Екодит», не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, колегія суддів вважає, що господарські відносини між позивачем та його контрагентом ТОВ «Екодит» документально підтверджені та мали реальний характер.

Враховуючи викладене, а саме наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за результатами господарських відносин із ТОВ «Екодит» у спірному періоді, а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу суми податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000242205 від 05.03.2015, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий - суддя: Я.С. Мамчур

Судді: О.О. Шостак

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 05.08.2015.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Желтобрюх І.Л.

Шостак О.О.