Ухвала суду № 47998979, 05.08.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/5821/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Рахманкулова І.П. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

05 серпня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.,

Петрика І.Й.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області про визнання неправомірними дій, скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2015 року управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, в якому просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Данілевського О.М. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 28 травня 2015 року в сумі 680 грн. при виконанні виконавчого листа № 750/11713/13-а, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова та скасувати дану постанову.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2015 року позов задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Данілевського О.М. про накладення штрафу від 28 травня 2015 року у ВП №45847882 за виконавчим листом № 750/11713/13-а, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова. В іншій частині вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та постановити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, відповідно до положень ч. 1 ст. 195 КАС України, не переглядає постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки в цій частині постанова суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржується. Відтак, суд апеляційної інстанції, в силу вимог процесуального законодавства, не може надавати правову оцінку вимогам в частині визнання дій відповідача неправомірними щодо винесення оскаржуваної постанови, оскільки позивачем постанова суду першої інстанції в цій частині позовних вимог не оскаржується.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 грудня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Курильцем В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 45847882) з виконання виконавчого листа № 750/11717/13-а, виданого 05 грудня 2014 року Деснянським районним судом м. Чернігова, про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в місті Чернігові поновити ОСОБА_5 виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 01 лютого 2012 року.

Судом встановлено, що на виконання судового рішення та постанови про відкриття виконавчого провадження управлінням Пенсійного фонду України в місті Чернігові було поновлено стягувачу виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 01 лютого 2012 року. Судове рішення виконано частково в частині поновлення виплати пенсії, однак, виплата коштів не здійснена боржником у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів.

Даючи правову оцінку обставинам справи та діям відповідача в межах апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

28 травня 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області Данілевським О.М. винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 680 грн., яка є предметом оскарження.

Підставою для прийняття зазначеного рішення стало невиконання судового рішення, на підставі якого видано виконавчий лист № 750/11713/13-а.

Частиною першою ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (надалі - Закон) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною другою ст. 2 Закону, примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Відповідно до частин першої та другої ст. 75 Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження; у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Відповідно до ст. 89 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Враховуючи викладене, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість, у тому числі й фінансову, виконати судове рішення, проте не зробив цього.

При вирішенні даного спору, суд апеляційної інстанції бере до уваги, те що виконання рішення суду в частині виплати донарахованої суми пільгової пенсії не здійснено позивачем, оскільки починаючи з 21 травня 2013 року та по теперішній час ВАТ "Чернігівське Хімволокно" кошти на виплату та доставку пільгової пенсії не відшкодовує, та у позивача немає підстав для формування документів на її виплату.

Згідно з п.п.7-9 Порядку призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 937 від 18 липня 2007 року, виплата пільгової пенсії здійснюється після надходження у повному обсязі коштів від підприємства, організації до органу, що призначає пенсію, у строки, передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Перерахування коштів підприємством, організацією здійснюється до дня досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону.

Кошти на виплату пільгової пенсії та витрати, пов'язані з доставкою пенсій, перераховуються підприємством, організацією у порядку та строки, визначені правлінням Пенсійного фонду України.

Спірні питання щодо перерахування коштів для виплати і доставки пільгової пенсії вирішуються відповідно до законодавства.

Орган, що призначає пільгову пенсію, здійснює контроль за перерахуванням коштів підприємством, організацією для виплати та доставки пенсій і відображає їх надходження окремим рядком у звітності відповідної форми.

Згідно з п. 6 Порядку подання та оформлення документів для призначення пільгової пенсії та перерахування підприємствами та організаціями коштів на її виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 937, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-2 від 25 січня 2008 року, підприємства та організації до 20-го числа кожного місяця, що передує місяцю виплати пільгової пенсії, перераховують до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування підприємств та організацій зазначену в повідомленні місячну суму коштів, необхідну для фінансування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії.

Оформлення платіжних документів для перерахування місячних сум коштів, необхідних для фінансування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, здійснюється підприємствами та організаціями окремо на кожного пенсіонера із зазначенням у них призначення платежу.

Відповідно до п. 9 вказаного Порядку, виплата пільгової пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера шляхом оформлення окремих виплатних документів після надходження у повному обсязі коштів від підприємств та організацій для її виплати.

Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності таких коштів у боржника, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості протягом встановленого державним виконавцем семиденного строку та в подальшому - до отримання фінансування, виконати судове рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24 березня 2015 року у справі № 21-66а15, яка в силу приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України, є обов'язковою для застосування.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції, що постанова про накладення штрафу є незаконною та необґрунтованою, з урахуванням того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2015 року клопотання апелянта про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено частково та в порядку ст. 88 КАС України відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі.

Приймаючи до уваги те, що рішення у справі ухвалено не на користь апелянта, судовий збір за подачу апеляційної скарги за немайновий спір у розмірі 36,54 грн. підлягає стягненню з Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 198, 200, 206, 212, 254 КАС України, суд ,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області - залишити без змін.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 червня 2015 року - залишити без задоволення.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 21-А) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському район; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; код банку отримувача (МФО): 820019; рахунок отримувача: 31211206781007; код класифікації доходів бюджету: 22030001) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 54 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.08.2015

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.