Ухвала суду № 47998879, 11.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 березня 2015 рокусправа № 2а-0870/2614/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2011р. у справі №2а-0870/2614/11

за позовом Комунального підприємства Бердянської міської ради "Бердянське узбережжя"

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство Бердянської міської ради "Бердянське узбережжя" (далі по тексту - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом, з урахуванням уточнень, про скасування податкових повідомлень-рішень Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі по тексту - відповідач, Бердянська ОДПІ Запорізької області, податковий орган):

- №0001322310/2 від 10.01.2011р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 40425 грн. 00 коп. (у тому числі: за основним платежем - 22595 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17830 грн. 00 коп.) в частині нарахованої суми санкцій;

- №0000012310/2 від 10.01.2011р., яким позивачу визначено зобов'язання з податку на прибуток у сумі 7884 грн. 00 коп.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що висновки перевірки, за результатом яких прийнято податкові повідомлення-рішення, є хибними. На думку позивача, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті без достатніх підстав, тому є протиправними та підлягає скасуванню.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. Суд погодився з позицією позивача як платника податку.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку. Апелянт вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що приймаючи постанову, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Апелянт наполягає на тому, що позивачем занижено валові доходи, але ці обставини залишені судом поза увагою.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, Бердянською ОДПІ Запорізької області з 19.07.2010 по 13.08.2010 проведено позапланову виїзну перевірку КП БМР «Бердянське узбережжя» з питань валютного та іншого законодавства за період з 24.04.2007 по 31.03.2010.

За результатами перевірки складено Акт перевірки №134/23-108/35104755 від 18.08.2010 (а.с.14 Т.2), в якому зазначається про порушення позивачем вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) КП БМР «Бердянське узбережжя» та заниження податку на прибуток на загальну суму 22595 грн. 00 коп., а саме: у 2007р.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001322310/0 від 30.08.2010 з визначенням податкового зобов'язання.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, за наслідками розгляду повторної скарги позивача Державною податковою адміністрацією в Запорізькій області прийнято Рішення №14789/7/25-020 від 29.12.2010, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Відповідачем 10.01.2011р. винесено податкове повідомлення рішення №0001322310/2, яким КП БМР «Бердянське узбережжя» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 40425 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем - 22595 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17830 грн. 00 коп. (а.с.36 Т.1)

Відповідачем 10.01.2011р. винесено податкове повідомлення рішення №0000012310/2, яким КП БМР «Бердянське узбережжя» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 7884 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 7884 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 00 грн. 00 коп. (а.с.37 Т.1)

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За приписами п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

За визначенням п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

За висновками податкового органу позивачем у 2 кварталі 2007р. завищено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 7884грн., у 3 кварталі 2007р. занижено податкове зобов'язання з податку на 35660грн. та у 4 кварталі 2007р. завищено податкове зобов'язання на 5181грн. Таким чином, зазначає податковий орган, загальна сума заниження складає 22595грн.

Здійснюючи аналіз вищенаведених норм та фактичних обставин спору, колегія суддів також враховує вимоги пп. 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III (Закон №2181), відповідно до яких платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Виходячи зі змісту пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно з пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

При цьому у відповідності до пп.15.1.1 ст.15 Закону №2181 податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Проте, на час прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення №0000012310/2 від 10.01.2011р. перевіряємий період другого кварталу 2007 року знаходиться по-за межами строку в 1095днів.

Крім того, у відповідності до норм пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.4.2 пункту 4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кодний з податкових періодів, устанвлених для такого пдатку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Разом з тим, податковим органом нараховано штрафні (фінансові) санкції в більшому, ніж передбачено Законом, розмірі, що також обґрунтовує вимоги позивача.

Помилковими також є доводи податкового органу щодо відсутності у позивача первинної бухгалтерської документації, оскільки згідно з п.3 ст.8 Закону України від 16.07.1999р. №996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» термін зберігання первинних та оброблених документів, регістрів і звітності складає не менше трьох років. Тобто, не є порушенням закону незбереження позивачем документів за період, що перевищує три роки, з урахуванням того, що перевірку платника розпочато 19.07.2010р.

З урахуванням встановленого колегія суддів погоджується з висновками суду. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об`єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2011р. у справі № 2а-0870/2614/11 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2011р. у справі №2а-0870/2614/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскарженою в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна