Ухвала суду № 47998818, 02.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2015 рокусправа № П/811/3332/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 р. по справі за позовом фермерського господарства «Інгульське-2009» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року фермерське господарство «Інгульське-2009» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000452204 від 11.09.2014 р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 р. позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0000452204 від 11.09.2014 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.09.2009 р. фермерське господарство «Інгульське-2009» зареєстроване Кіровоградським районним управлінням юстиції Кіровоградської області та перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області та є платником податків і зборів до бюджету.

14.08.2014 р., на підставі п.п.20.1.4 п.20 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, начальником Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області видано наказ №1519 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Сільгосп-Центр» за січень, лютий 2014 року.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки складено акт №30/11-23-22-04/36415904 від 28.08.2014 р.

В ході проведення перевірки були встановлені порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 186941,00 грн. в тому числі за: січень 2014 р.- 147978,00 грн.; лютий 2014 р. - 38963,00 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач подав заперечення до Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, які були залишені без змін.

11.09.2014 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0000452204 про збільшення позивачу сум грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 233676,00 грн., з яких за основним платежем - 186941,00 грн.; 46735,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відносини між позивачем та ТОВ «Сільгосп-Центр» носять реальний характер, що підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді ФГ «Інгульське 2009» здійснювало діяльність з переробки сої на шрот соєвий, жмих соєвий та олію соєву.

Так, згідно договору купівлі-продажу №09/01-14 від 09.01.2014 р. позивачем за період з січня по лютий 2014 року придбано у товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосп-Центр» 385,93 тон сої на загальну суму 1586808,72 грн. в тому числі ПДВ на суму 264468,12 грн., що підтверджується наступними документами: специфікаціями №№1,2 від 10.01.2014 р., №3 від 15.01.2014 р., №4 від 16.01.2014 р., №5 від 17.01.2014 р., №6 від 23.01.2014 р., №7 від 23.01.2014 р., №№8,9 від 24.01.2014 р., №10 від 04.02.2014 р., №11 від 05.02.2014 р.; податковими накладними №№1 від 10.01.2014 р., №5 від 11.01.2014 р., №6 від 11.01.2014 р., №7 від 15.01.2014 р., №8 від 16.01.2014 р., №9 від 17.01.2014 р., №12 від 23.01.2014 р., №13 від 23.01.2014 р., №14 від 24.01.2014 р., №15 від 24.01.2014 р., № 2 від 04.02.2014 р., №3 від 05.02.2014 р.; видатковими накладними №РН-0000001 від 10.01.2014, №№РН-0000005, № РН-0000006 від 11.01.2014 р., №РН-0000007 від 15.01.2014 р., № РН-0000008 від 16.01.2014 р., № РН-0000009 від 17.01.2014 р., № РН-0000012 від 23.01.2014 р., № РН-0000013 від 23.01.2014 р., №РН-0000014 від 24.01.2014 р., РН-0000015 від 24.01.2014 р., № РН-0000017 від 04.02.2014 р., № РН-0000018 від05.02.2014 р.; товаро-транспортними накладними №0022430 від 10.01.2014 р., №№0000428, 0022429 від 11.01.2014 р., №0022427 від 15.01.2014 р., №0022437 від 16.01.2014 р., №3 від 17.01.2014 р., №№4,5,6,12 від 23.01.2014 р., №13,14 від 24.01.2014 р., №1 від 04.02.2014 р., №2 від 05.02.2014 р.; платіжними дорученнями №186 від 11.01.2014 р., №187 від 13.01.2014 р., №189 від 14.01.2014 р., №№190,191 від 16.01.2014 р., №194 від 21.01.2014 р., №202 від 27.01.2014 р., №206 від 31.01.2014 р., №208 від 04.02.2014 р., №216 від 07.02.2014 р., №218 від 11.02.2014 р.

Також позивачем у січні 2014 року укладені: договори купівлі-продажу олії соєвої з ТОВ «Агролайф-Корми» та ФГ «Улар»; договори поставки макухи соєвої, шроту соєвого, масла соєвого з ТОВ «Агро Фекторі», макухи соєвої (або інших видів кормів) з ТОВ «Агро Альянс ЛТД», макухи соєвої з ТОВ «Амбасадор Агро».

Виконання зазначених договорів підтверджується специфікаціями, видатковими та податковими накладними, товаро-транспортними накладними.

Отже, досліджені судом першої інстанції первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності із вказаним контрагентом.

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу сформований на підставі висновку Акту перевірки №134/11-23-22-06/37502704 від 25.06.2014 р. «Про результатати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сільгосп-Центр» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинах з СТОВ «Порльська Нива» за січень, лютий 2014 року», яким встановлено, що даний суб'єкт господарювання здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Тобто висновок податкового органу не ґрунтується на дослідженні первинних документів.

Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих постачальників.

Висновки акту перевірки контрагента позивача щодо відсутності можливості здійснювати господарську діяльність не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Крім цього, щодо посилання відповідача на дефектність, наданих до перевірки позивачем, товаро-транспортних накладних суд апеляційної інстанції зазначає, що товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних. Наявність в товарно-транспортних накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, а також використання у власній господарській діяльності, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати з придбання цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення..

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим