Ухвала суду № 47998814, 16.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2015 рокусправа № 808/5925/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2014 року по справі № 808/5925/14 за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа: військовий радгосп «Дніпровський» про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа: військовий радгосп «Дніпровський» в якому просила:

- скасувати постанову головного державого виконавця Шевченківського ВДВС ЗМУЮ Іваниці Ю.О. від 25.02.2014 року ВП №42301873 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа);

- зобов'язати Відповідача відрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 28.11.2012 року у справі №2а-7966/10/0870 за постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.05.2012 року про стягнення з військового радгоспу «Дніпровський» суми податкового боргу у розмірі 109838.40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при винесенні оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25.02.2014 року серії ВП №42301873 головним державним виконавцем Іваницею Ю.О. було порушені вимоги ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження у даній справі відсутні.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2014 року адміністративний позов було задоволено, скасовано постанову головного державного виконавця Шевченківського ВДВС ЗМУЮ Іваниці Ю.О. від 25.02.2014 року ВП №42301873 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документу). Зобов'язано Шевченківський ВДВС ЗМУЮ відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого судом 28.11.2012 року у справі №2а-7966/10/0870.

Шевченківський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2014 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19.02.2014 Позивачем був направлений до Шевченківського ВДВС ЗМУЮ на примусове виконання виконавчий лист, виданий Запорізьким окружним адміністративним судом 28.11.2012 у справі № 2а-7966/10/0870 за постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.05.2011 про стягнення з Військового радгоспу "Дніпровський" суми податкового боргу у розмірі 109 834,40 грн.

Але, 25.02.2014 року Головним державним виконавцем Іваницею Ю.О. було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) серії ВП № 42301873.

Зазначена постанова була обґрунтована тим, що за виконавчим документом стягувачем є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя, а заява про прийняття виконавчого документана до виконання подана з боку Державної податкової служби у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, тобто є розбіжності у назві стягувача.

Не погодившись з обґрунтованістю винесення зазначеної постанови про відмову у відкриті виконавчого провадження, Позивач оскаржив її в адміністративному порядку.

Постановою начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби від 17.04.2014, залишеною без змін Головним управлінням юстиції у Запорізькій області управління державної виконавчої служби від 07.05.2014 року №11412/08-30-10-024 у задоволенні скарги позивача було відмовлено.

Вважаючи зазначені відмови необґрунтованими, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Правомірність винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25.02.2014 року ВП №42301873 є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, Відповідачем були порушені приписи ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження в даному випадку відсутні.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст..1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ст.2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема такі виконавчі документи, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

При цьому, положеннями ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу та полягає в примусовому виконані судового рішення, яке здійснюється органами державної виконавчої служби. Так, посадова особа державної виконавчої служби відкриває виконавче провадження на підставі виконавчих документів, до яких зокрема відносяться рішення суду. Але, у випадках передбачених положеннями ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» та у інших випадках, що виключають здійснення виконавчого провадження, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження було подання виконавчого документа іншою особою ніж зазначено у виконавчому листі.

Зазначена обставина, на думку Відповідача, свідчать про неможливість належного здійснення виконавчого провадження.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з зазначеними доводами Відповідача з огляду на наступні обставини.

Так, у зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року №981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», відповідно до наказу ДПА у Запорізькій області від 14.10.2011 року №680 «Про реорганізацію територіальних органів державної податкової служби Запорізької області», була здійснена реорганізація Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя шляхом перетворення, в результаті якої Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Запоріжжя 15.03.2012 року ліквідовано, а її правонаступником стала Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

При цьому, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби була реорганізована, шляхом приєднання до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на підставі наказу ДПС України від 03.06.2013 року №20 «Про реорганізацію територіальних органів Державної податкової служби у Запорізькій області» у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів».

Отже, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області є правонаступником всіх прав та обов'язків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, яка в свою чергу є правонаступником Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені нормативно - правові акти були надані Позивачем разом з заявою про відкриття виконавчого провадження.

В свою чергу, Відповідач вважає, що податковий орган спочатку мав звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Однак, положеннями ст.264 КАС України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Аналіз зазначеної статті дає можливості вважати, що звернення може бути здійснено державним виконавцем або заінтересованою особою за умови наявності відкритого виконавчого провадження, що в даному випадку свідчить про безпідставність висновків Відповідача.

Крім того, в оскаржуваній постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження Відповідачем не був належним чином обґрунтований вплив реорганізації позивача на неможливість здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №42301873 від 25.02.2014 року є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2014 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2014 року по справі № 808/5925/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко