Постанова № 47998801, 30.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2015 рокусправа № 804/7113/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю:

представника позивача: Шматько Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року у справі № 804/7113/14 за адміністративним позовом Криворізького міського центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа: Реєстраційна служба Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Криворізького міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_2 коштів в розмірі 17615.35 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що в період перебування на обліку в Криворізькому міському центрі зайнятості в якості безробітного, Відповідач був зареєстрований як фізична особа - підприємець, а тому не мав права на виплату допомоги по безробіттю.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року адміністративний позов було задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Позивача кошти у розмірі 17615.35 грн.

ОСОБА_2 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Криворізького міського центру зайнятості відмовити.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що фактично на момент подачі документів до центру зайнятості він не мав роботи та не отримував жодного доходу, а тому мав всі підстави для реєстрації в якості безробітного.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11.07.2013 року ОСОБА_2 звернувся до Криворізького міського центру зайнятості із заявою про сприяння у працевлаштуванні.

Наказом Криворізького міського центру зайнятості від 16.07.2013 року Відповідачу був наданий статус безробітного, відповідно до ст.43 Закону України «Про зайнятість населення», а з 19.07.2013 року йому була призначена допомога по безробіттю.

На виконання приписів чинного законодавства, 24.03.2014 посадовими особами Криворізького міського центру зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», на підставі якої був складений акт №5.

За результатами розслідування, Позивачем було встановлено, що ОСОБА_2 під час взяття на облік та отримання статусу безробітного в Криворізькому МЦЗ приховав факт відкриття підприємницької діяльності, що вплинуло на умови надання статусу безробітного та отримання матеріального забезпечення.

На підставі зазначених висновків, 24.03.2014 року Відповідачем був прийнятий наказ №75 про відшкодування коштів на користь Фонду загальноообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, яким ОСОБА_2 було зобов'язано повернути незаконно отриманні грошові кошти у розмірі 17615.35 грн. протягом 15 календарних днів після ознайомлення з листом.

Однак, грошові кошти Відповідачем сплачені не були, що на думку Криворізького міського центру зайнятості свідчить про можливість їх стягнення у примусовому порядку.

Стягнення отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 17615.35 грн. є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем в даному випадку не були дотримані приписи чинного законодавства, які регулюють зайнятість населення, а тому стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю є обґрунтованим та законним.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Приписами ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ст.43 Закону України «Про зайнятість населення», статусу безробітного може набути зокрема особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013, № 198.

Відповідно до п.3 зазначеного Порядку, реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування. Під час проведення реєстрації працівник центру зайнятості заповнює в Єдиній інформаційно-аналітичній системі державної служби зайнятості персональну картку, в якій зазначаються персональні дані безробітного (прізвище, ім'я та по батькові, зареєстроване місце проживання чи перебування, число, місяць та рік народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку в паспорті), відомості про останнє місце роботи або вид діяльності згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", підстава для припинення трудових відносин відповідно до запису в трудовій книжці або іншого виду діяльності, що підтверджено документально. Форма персональної картки та додатки до неї затверджуються Мінсоцполітики.

Приписами п.7 Порядку визначеного, що підставами для відмови у наданні статусу безробітного є встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення роботодавця про працевлаштування особи.

Згідно зі ч.3 ст.3 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Зі змісту, зазначених правових норм вбачається, що однією з підстав для встановлення особі статусу безробітного є відсутність факту його зайнятості, зокрема шляхом здійснення підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, Криворізьким районним центром зайнятості за наслідком проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» було встановлено факт відкриття ОСОБА_2 підприємницької діяльності.

Зазначена обставина, на думку Позивача, свідчить про безпідставність отримання Відповідачем допомоги по безробіттю у загальному розмірі 17615.35 грн. та наявність у останнього обов'язку її повернення.

Але, ОСОБА_2 наголошує, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007 року його підприємницька діяльність в якості фізичної особи підприємця була припинена, а тому він надав достовірні відомості до центру зайнятості щодо нездійснення ним підприємницької діяльності. Крім того, станом на дату звернення до Позивача з заявою про отримання статусу безробітного, діяла ст.49-1 «Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», положення якої встановлювали порядок проведення державним реєстратором спрощеної процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, у зв'язку з чим відсутність у державному реєстрі відомостей по припиненню ним підприємницької діяльності сталися не з його вини.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою зазначену позицією Позивача та погоджується з нею з огляду на наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2007 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Статтею 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» (в редакції, чинній на момент винесення судового рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2.) було передбачено, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Приписами ст.47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням; свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця; довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах); довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості; довідки відповідних органів фондів соціального страхування про відсутність заборгованості або про те, що вона не перебувала на обліку.

Отже, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за рішенням суду включає в себе необхідність самостійного звернення підприємця до державного реєстратора та подання відповідних документів.

В той же час, Законом України від 1 липня 2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання» Закон № 755-IV доповнено статтею 49-1.

Відповідно до положень цієї статті спрощена процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться державним реєстратором на підставі судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, якщо таке рішення прийнято судом після 1 липня 2004 року та в разі ненадання державному реєстратору протягом трьох років з дати опублікування у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації оголошення про постановлення судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов'язане з банкрутством, документів, перелік яких визначено частиною одинадцятою статті 47 цього Закону.

Таким чином, якщо особа, підприємницьку діяльність якої припинено згідно з судовим рішенням після 1 липня 2004 року, не звернулась протягом 3 років до державного реєстратора із заявою про внесення запису про припинення діяльності, застосовується спрощена процедура, у якій особиста участь заявника не вимагається.

Як вбачається з пояснень Відповідача, він не звертався до органу державної реєстрації із заявою про припинення його реєстрації як фізичної особи-підприємця, а тому не втратив статусу підприємця.

Отже, виходячи з наявності рішення господарського суду про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2, яке було прийнято 17.07.2007 року, тобто після 01. липня 2004 року та факту неподання останнім протягом трьох років заяви про внесення запису про припинення діяльності, держаним реєстратором в даному випадку мала бути застосована спрощена система припинення підприємницької діяльності.

Однак, зазначені дії державним реєстратором вчиненні не були, у зв'язку з чим, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців міститься запис про перебування Відповідача у стані припинення, що на думку Криворізького центру зайнятості свідчить про порушення останнім процедури реєстрації в якості безробітного та безпідставного отримання ним грошової допомоги.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що бездіяльність державного реєстратора по не проведенню державної реєстрації припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 не є підставою для настання несприятливих наслідків для нього, а також не є доказом зловживань з його боку своїми правами або умисного невиконання своїх обов'язків.

Отже, вина ОСОБА_2 у нездійсненні державним виконавцем держаної реєстрації припинення його підприємницької діяльності в даному випадку відсутня.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», сума виплаченого страхування та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягуються з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктом 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 грудня 2000 року за № 915/5136; у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі Порядок), встановлено, що якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується в судовому порядку.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що визначальною обставиною для стягнення з особи суми виплаченої допомоги по безробіттю є наявність умисного невиконання нею своїх обов'язків.

В даному випадку, як було встановлено судом апеляційної інстанції, в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки невиконання ним своїх обов'язків по припиненню підприємницької діяльності, оскільки на час взяття Відповідача на облік в якості безробітного за приписами діючих правових норм, обов'язок по державній реєстрації припинення його підприємницької діяльності покладався на орган державної реєстраційної служби без його участі.

Зазначена обставина, за приписами ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виключає можливість стягнення з нього отриманої допомоги по безробіттю.

Таким чином, за відсутності доказів на підтвердження здійснення ОСОБА_2 підприємницької діяльності, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з нього грошових коштів у розмірі 17615.35 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року була прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про необхідність її скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.07.2014 року у справі № 804/7113/14 - скасувати та прийняти нову.

В задоволенні адміністративного позову Криворізького міського центру зайнятості - відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим