Постанова № 47998783, 30.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

30 липня 2015 рокусправа № 804/20017/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О..

за участю представника позивача: Рибки Т.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року у справі №804/20017/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» до державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

04 грудня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» звернулось до суду із позовом про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0007052201 від 20 серпня 2014 року на суму 577723.75 грн., прийняте ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях податкового органу, зроблені з огляду на господарську діяльність контрагента позивача, тому прийняті за наслідками перевірки податкові повідомлення - рішення є незаконними та необґрунтованим та підлягають скасуванню в судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Доненергопром» відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Доненергопром» звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги позивача з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 04 серпня 2014 року по 08 серпня 2014 року посадовими особами ДПІ в Жовтневому районі м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Доненергопром» з питань, що стали предметом оскарження, наданого підприємством 25.07.2014 року акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Доненергопром» від 16.07.2014 року №4986/22-01/32083341 з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «Рамбутан» з податку на додану вартість за період березень 2014 року, за результатами якої складено акт передвіки від 15 серпня 2014 року №5682/22-01.

Проведеною перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин по придбанню товарів та у відповідності до п. 193.1, ст. 193, п. 198.3, ст. 198 завищено податковий кредит у розмірі 462 179.12 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2014 року у сумі 462 179.12 грн..

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0007052201 від 20.08.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 462179 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 115544.75 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення №0007052201 від 20.08.2014 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач не мав виробничих та технічних можливості проводити господарську діяльність обумовлену договором поставки з ТОВ «Рамбутан», у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідок якої є поставка товару (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між ТОВ «Доненергопром» та ТОВ «Рамбутан» було укладено договір постачання товару №7 від 03.03.2014 року, згідно якого ТОВ «Рамбутан», як постачальник, зобов'язується передати ТОВ «Доненергопром», як покупцю товар, а ТОВ «Доненергопром» зобов'язується прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими специфікаціями до цього договору, що є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.1 цього договору позивач зобов'язується здійснити оплату товару на розрахунковий рахунок ТОВ «Рамбутан» протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару.

Розділом 3 договору передбачено умови поставки продукції є DDP Інкотермс 2010, місцем поставки є м. Кухарово, Донецької області, вул. Плєханова, 2а, якщо інне не встановлено специфікаціями.

На підтвердження виконання вказаного договору поставки позивачем до суду надано документи первинного бухгалтерського обліку, а саме: специфікації, податкові та видаткові накладні виписані протягом березня 2014 року. (т.1 а.с. 11-175).

Оплата товару була здійснена позивачем частково, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок продавця товару, на підтвердження чого позивачем до суду надано копії платіжних доручень датованих квітнем - серпнем 2014 року, на загальну суму 680250.30 грн. (т. 1 а.с. 7-16).

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що отримання товару на складі позивача здійснювалось особисто директором ТОВ «Доненергопром» ОСОБА_2 у зв'язку із відпусткою відповідального за приймання та зберігання товару на складі ОСОБА_3 з 03.03.2014 по 31.03.2014 року, на підтвердження чого позивачем до суду надано копію наказу від 24.02.2014 року про призначення відповідальним за приймання та збереження товару директора ОСОБА_2 у період з 03.03.2014 року по 31.03.2014 року, а також наказу про відрядження ОСОБА_2 з метою отримання товару від ТОВ «Рамбутан» у період з 03.03.2013 року по 31.03.2014 року. (т. 2 а.с. 7-8)

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Щодо доводів ДПІ про неналежне оформлення позивачем товарно-транспортних накладних, які б свідчили про факт транспортування товарів від ТОВ «Рамбутан» до складу покупця, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відсутність або певна невідповідність товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту. Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, суд зазначає, що позивачем було надано до суду завірені належним чином копії товарно - транспортних накладних, акти виконаних робіт про здійснення перевезення вантажу.

В свою чергу, надані ТТН містять в графі «пункт призначення» вантажу адресу, що відповідає адресі розташування складу позивача, однак, графи «пункт навантаження» не містять точної адреси відправника товару.

В свою чергу, суд зазначає, що обов'язок щодо заповнення відповідних ТТН законодавством покладено на відправника товару, відтак саме ТОВ «Рамбутан не зазначено точної адреси відвантаження товару, при цьому у відповідності до приписів ст. 61 Конституції України юридична відповідальність носить індивідуальний характер, а відтак позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на отримання податкового кредиту за неналежне виконання третіми особами вимог правил перевезення та діловодства.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у позивача права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за звітний місяць березень 2014 року, у зв'язку з відсутністю факту реєстрації податкових накладних у кількості 20 від ТОВ «Рамбутан», в яких сума ПДВ становить менше 10 000.00 грн. на загальну суму ПДВ 82 819 грн., та податкових накладних не зареєстрованих в реєстрі в березні 2014 року на суму 365318.12 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно абз.11 підрозділу 2 розділу ХХ 73 Податкового кодексу України - реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень не підлягає включенню в Єдиний реєстр податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 01 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Отже, виходячи з аналізу зазначеної норми права, та з урахуванням того, що позивачу поставлявся товар, що не є підакцизним або ввезеним на митну територію України, позивачем вірно включено до податкового кредиту суми ПДВ, на підставі податкових накладних виписаних продавцем на суми податку на додану вартість меншу ніж 10 тисяч гривень без їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Доводи відповідача стосовно того, що позивачем віднесено суми ПДВ за 20 податковими накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, сума ПДВ в яких становить менше 10 тисяч гривень, лише з метою приховання номенклатури не мають під собою належного підґрунтя, та є лише непідтвердженим припущенням перевіряючого органу, у зв'язку з чим не приймається судом в якості доказу порушення позивачем вимог норм податкового законодавства.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно з п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше:

ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної;

для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

В свою чергу, як зазначалось вище, право у платника на формування податкового кредиту виникає з моменту настання першої з подій: 1) списання грошей з банківського рахунку платника податків, 2) фактичного постачання товарів/робіт (послуг).

В справі, що розглядається, позивачем було віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені позивачем у складі ціни за поставлені товари за звітний місяць березень 2014 року всього на суму 365318.12 грн..

При формуванні податкового кредиту за березень 2014 року позивач відносячи податок на додану вартість на суму 365318.12 грн. до складу податкового кредиту керувався приписами ст. 198 ПК України та використав право на формування податкового кредиту з моменту настання першої з подій, а саме фактичного постачання на його адресу товарів від ТОВ «Рамбутан».

Факт постачання товарів 31.03.2014 року на адресу позивача від ТОВ «Рамбутан» підтверджується видатковими накладними датованими 31.03.2014 року, зі відмітками про отримання товару, визначеного специфікаціями, та підписами посадових осіб у здачі/прийняті поставленого товару посадовими особами сторін господарських відносин.

Відтак, позивач, фактично отримавши товари від ТОВ «Рамбутан» набув права на віднесення відповідних сум податку на додану вартість до податкового періоду за березень 2014 року.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Отже, зареєстрована належним чином податкова накладна є фактичним підтвердженням правомірності нарахування платником сум сплаченого/нарахованого ПДВ до податкового кредиту, що не є тотожним виникненню самого права на формування податкового кредиту, яке визначається у відповідності до ст. 198 ПК України з урахуванням настання першої з подій: фактичного отримання товару або списання коштів з банківського рахунку платника.

Позивачем до суду надано витяг з реєстру податкових накладних, сформований 09.09.2015 року №9306169, відповідно до якого вбачається, що податкові накладні виписані продавцем товару 31 березня 2014 року було зареєстровано ТОВ «Рамбутан» в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах визначеного Законом 15-денного строку, а саме 14.04.2014 року. (а.с.29).

Тобто, податкові накладні на суму 365318.12 грн. є належним чином зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, та є підтвердженням правомірності нарахування податку на додану вартість за звітний податковий період, в який їх було віднесено до податкового кредиту, зокрема й на час проведення податковим органом перевірки ТОВ «Доненергопром» у серпні 2014 року .

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивачем було правомірно віднесено суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними 31.03.2014 року, до податкового кредиту за березень 2014 року оскільки фактична поставка товару на адресу позивача відбулась саме в березні 2014 року, в свою чергу, на час проведення податковим органом перевірки в серпні 2014 року, податкові накладні датовані 31.03.2014 року були належним чином, без порушення визначених строків, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (14.04.2014 року), що вказує на те, що факт правомірності нарахування позивачем податку на додану вартість та формування податкового кредиту за березень 2014 року станом на серпень 2014 року був належним чином підтверджений зареєстрованими податковими накладними.

Відтак, у податкового органу відсутні законні підстави для невизнання сформованого позивачем податкового кредиту та сплаченого/нарахованого податку на додану вартість за березень 2014 року, визначених на підставі зареєстрованих податкових накладних по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Рамбутан» з поставки товару.

Отже, встановивши такі обставини справи, суд дійшов висновку про безпідставність доводів ДПІ щодо заниження податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Рамбутан", у зв'язку з чим, наявними є підстави для задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення - рішення №0007052201 від 20 серпня 2014 року.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи позивач при поданні адміністративного позову сплатив 487. 20 грн. судового збору, в свою чергу при зверненні до суду з апеляційною скаргою, позивачем було справлено 2436.00 грн. судового збору. Відтак, позивачу слід повернути сплачений судовий збір у розмірі 2923 грн. 20 коп. (2436+487).

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2015 року у справі №804/20017/14 - скасувати та прийняти нову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0007052201 від 20 серпня 2014 року на суму 577723.75 грн., прийняте державної податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Доненергопром» (код ЄДРПОУ 32083341) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) гривні 20 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим