Постанова № 47997837, 03.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 серпня 2015 року 08:05 справа №826/7026/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-Енергетична Компанія “Гермес”

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-Енергетична Компанія “Гермес” (далі по тексту – позивач, ТОВ “ТЕК “Гермес”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі), в якому просить: 1) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 квітня 2015 року №0003012207 та №0003022207; 2) визнати протиправними дії відповідача, вчинені під час перевірки та оформлення акта від 26 березня 2015 року №176/1-26-50-22-07-36884163, по внесенню висновків щодо заниження ТОВ “ТЕК “Гермес” податку на додану вартість всього у сумі 5 316 591,00 грн.; 3) визнати протиправними дії відповідача, вчинені під час перевірки та оформлення акта від 26 березня 2015 року №176/1-26-50-22-07-36884163, по внесенню висновків щодо заниження ТОВ “ТЕК “Гермес” податку на прибуток на загальну суму 4 686 596,00 грн.; 4) визнати протиправними дії відповідача, що виразились у внесенні до АІС “Податковий блок” “Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” коригування показників податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі акта від 26 березня 2015 року №176/1-26-50-22-07-36884163; 5) зобов’язати відповідача поновити в автоматизованій системі “Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” показники податкової звітності ТОВ “Фінанс Ресурс Плюс”, які були виключені на підставі акта від 26 березня 2015 року №176/1-26-50-22-07-36884163, та в АІС “Податковий блок” дані податкової звітності ТОВ “ГК “Газовий альянс” шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період 01 січня 2012 року по 26 березня 2015 року та додатку №5 до них; 6) зобов’язати відповідача вилучити з АІС “Податковий блок” “Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” інформацію про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, оформлені актом від 26 березня 2015 року №176/1-26-50-22-07-36884163; 7) зобов’язати відповідача відновити в АІС “Податковий блок” “Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” дані податкової звітності позивача шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 липня 2014 року по 31 липня 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року відкрито провадження у справі №826/7026/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 25 червня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Голосіївському районі на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ “ТЕК “Гермес” з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток за рахунок ТОВ “ГК “Газовий Альянс” за період з 01 січня 2012 року по 21 грудня 2014 року, про що складено відповідний акт від 26 березня 2015 року №176/1-26-50-22-07-36884163 (далі по тексту – акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 5 316 591,00 грн., та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок прибуток на суму 4 686 596,00 грн.

У зв’язку із виявленими порушеннями відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 10 квітня 2015 року №0003012207, яким ТОВ “ТЕК “Гермес” збільшено суму грошового зобов’язання з податку прибуток на 5 858 245,00 грн., у тому числі за основним платежем – 4 686 596,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1 171 649,00 грн.; від 10 квітня 2015 року №0003022207, яким ТОВ “ТЕК “Гермес” збільшено суму грошового зобов’язання з податку додану вартість на 7 974 886,50 грн., у тому числі за основним платежем – 5 316 591,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 2 568 295,50 грн.

Позивач вважає протиправними дії відповідача по внесенню до акта перевірки висновків про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними на підставі дійсних правочинів, та зазначає, що на підставі акта перевірки відповідач незаконно вніс до АІС “Податковий блок” “Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” коригування показників податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ “ТЕК “Гермес”.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши про відповідність своїх дій вимогам законодавства та про правомірність визначення суми грошових зобов’язань.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ “ТЕК “Гермес” неправомірно сформувало витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування, та податковий кредит з податку на додану вартість по відносинам із придбання у ТОВ “ГК “Газовий Альянс” природного газу.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Разом з тим, позивач не надав суду первинних документів по відносинам із ТОВ “ТЕК “Гермес” та доказів, які б підтверджували реальність здійснених господарських операцій та факт використання в господарській діяльності позивача придбаного природного газу.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не зазначає про неможливість надання відповідних доказів самостійно та не наводить поважних причин не надання доказів для підтвердження обставин, на які він посилається, що в силу приписів статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, надає суду право вирішувати справу на основі наявних доказів.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ “ТЕК “Гермес” підтверджуються первинним документами, носять реальний характер, а придбані товари використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність належним чином оформленої податкової накладної та придбання товарів/послуг з метою подальшого використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Однак, позивач не надав суду податкових накладних, виписаних ТОВ “ГК “Газовий Альянс”, на підставі яких сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, та, як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача придбаного природного газу, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими, а тому збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість є правомірним.

За таких підстав, позовні вимоги ТОВ “ТЕК “Гермес” про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі залишились не підтвердженими.

Суд також не погоджується із позовними вимогами про визнання протиправними дій відповідача по внесенню до акта перевірки висновків про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість з урахуванням того, що дії контролюючого органу по зазначенню в акті перевірки тих чи інших висновків не породжують, не змінюють та не припиняють права та обов’язки позивача у сфері публічно-правових відносин, є лише викладенням суб’єктивної думки посадової особи, що здійснила перевірку.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення до АІС “Податковий блок” “Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” коригування показників податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі акта перевірки та про зобов’язання поновити в автоматизованій системі “Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” показники податкової звітності ТОВ “Фінанс Ресурс Плюс” та в АІС “Податковий блок” дані податкової звітності ТОВ “ГК “Газовий альянс”, зобов’язання вилучити з АІС “Податковий блок” “Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” інформацію про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та відновити дані податкової звітності, суд керується наступним.

Суд встановив, що інформацію про акт перевірки відповідач вніс до інтегрованої автоматизованої інформаційної системи “Податковий блок” (далі по тексту – АІС “Податковий блок”).

Згідно з інформаційним повідомленням на офіційному порталі Державної фіскальної служби України (http://sfs.gov.ua/modernizatsiya-dps-ukraini/povidomlenia_/2013-rik-/88461.html), систему “Податковий блок” введено в експлуатацію в органах податкової служби з 01 січня 2013 року згідно наказу Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року №1197.

Згідно пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що сума грошового зобов’язання, яка зазначається у податковій декларації, визначається платником податків самостійно, крім випадків, встановлених статтею 54 Податкового кодексу України.

Водночас контролюючий орган може змінити задекларовані платником податків дані податкової звітності шляхом визначення суми грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, у випадках, передбачених пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

З наданого відповідачем витягу з АІС “Податковий блок” суд встановив, що за липень 2012 року, березень та квітень 2013 року, в яких встановлено завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість, відповідачем здійснено коригування показників податкового кредиту по відносинам із ТОВ “ГК “Газовий Альянс” шляхом зменшення, у зв’язку із прийняттям податкового повідомлення-рішення від 10 квітня 2015 року №0003022207 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

Тому, на думку суду, дії ДПІ у Голосіївському районі щодо коригування показників податкової звітності ТОВ “ТЕК “Гермес” у даному випадку не суперечать вимогам Податкового кодексу України, що, у свою чергу, виключає задоволення позовних вимог щодо зобов’язання вилучити з АІС “Податковий блок” “Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів” інформацію про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та відновити дані податкової звітності.

Безпідставними є також позовні вимоги про зобов’язання поновити в автоматизованій системі “Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” показники податкової звітності ТОВ “Фінанс Ресурс Плюс” та в АІС “Податковий блок” дані податкової звітності ТОВ “ГК “Газовий Альянс”, так як матеріали справи не містять доказів коригування відповідачем показників податкової звітності ТОВ “Фінанс Ресурс Плюс” та ТОВ “ГК “Газовий Альянс”, а будь-які коригування, якщо такі мали місце у відношенні до вказаних підприємств, не стосуються прав та інтересів ТОВ “ТЕК “Гермес”.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “ТЕК “Гермес” задоволенню не підлягає.

Частина третя статті 4 Закону України “Про судовий збір” встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що за майнові вимоги позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 384,80 грн. (4 872,00 грн. – 487,20 грн.) має бути стягнута на користь Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-Енергетична Компанія “Гермес” відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-Енергетична Компанія “Гермес” (код ЄДРПОУ 36884163; 01033, м. Київ, вул. Короленківська, 4) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) 90 відсотків суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко