Постанова № 47997474, 04.08.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року справа № 823/1704/15

№ провадження

12 год. 10 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Будченко А.Ю.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Холявчука А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" про стягнення заборгованості,

встановив:

Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області подало позов, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське" заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, в розмірі 8112 грн. 93 коп. на користь управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що відповідач, як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, працівникам якого призначено пенсії на пільгових умовах відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України зобов'язаний щомісячно відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Розмір фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій зазначається у розрахунках пенсійних витрат, які надаються позивачем відповідачеві щомісячно. В порушення вказаного обов'язку відповідач не відшкодував позивачеві фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених його працівникам по списку № 2 в розмірі 8112 грн. 93 коп. за квітень-червень 2015 року.

Додатково в адміністративному позові позивач просить розглянути справу без участі його представника.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що з 01.01.2015 ТОВ "Дзензелівське" стало платником єдиного податку 4 групи і зобов'язане проводити відшкодування Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, однак таке відшкодування повинно проводитися тільки відносно тих пенсій, які призначені після 01.01.2015, оскільки до цієї дати відповідач був платником фіксованого сільськогосподарського податку і не мав відшкодовувати пільгові пенсії.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дзензелівське", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 32837429, зареєстроване 08.04.2004. Згідно довідки Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області відповідач у 2015 році має статус платника єдиного податку четвертої групи, а у 2005-2014 роках відповідач мав статус платника фіксованого сільськогосподарського податку.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Закон № 1788-XII) визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, пунктом "ж" зазначеної статті визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють у сільськогосподарському виробництві та виховали п'ятеро і більше дітей, - незалежно від віку і трудового стажу, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно частини 1 статті 3, абзацу 2 пункту 1 статті 4 Закону № 400/97-ВР збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України; на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах: 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Як свідчать матеріали справи, пенсії колишнім працівникам відповідача були призначені 27.07.2005, 16.10.2006 та 24.09.2014. Таким чином, враховуючи наявність у 2005, 2006 та 2014 роках статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, відповідач не мав відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

З 01.01.2015 відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII в Податковому кодексі України фіксований сільськогосподарський податок виключений, а відповідач став платником єдиного податку четвертої групи та зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Разом з тим, суд, враховуючи положення статті 58 Конституції України, погоджується з позицією відповідача, що таке відшкодування має здійснюватися лише щодо пільгових пенсій, які призначені після 01.01.2015, оскільки відшкодування пільгових пенсій, призначених до вказаної дати, суперечить принципу незворотності дії в часі нормативних актів, крім тих, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 05.08.2015.