Постанова № 47997124, 17.08.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2293/11

"17" серпня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Христина»

до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2011 року №0000321500 та №0000311500,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Христина»(далі по тексту ТзОВ «Христина»або позивач) звернулося до суду з позовом до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі по тексту Бережанська МДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2011 року №0000321500 та №0000311500.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується із винесеними податковими повідомленнями рішеннями Бережанської МДПІ від 27 липня 2011 року №0000321500 та №0000311500 в звязку з тим, що відповідач прийняв вищезазначені податкові повідомлення-рішення без урахувань положень Конституції України та норм Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в позові та додатково пояснив, що відповідач не правильно застосував до ТзОВ «Христина»штрафну санкцію, передбачену п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України (надалі по тексту ПК України), чим передбачено відповідальність у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу та накладено штраф у розмірі 10164,23 грн. та 4895,13 грн. за порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість.

На думку позивача, відповідно до п. 7 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Кодексу штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.11р. по 30.06.11р. застосовуються в розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Як вбачається з акта перевірки, що порушення граничних строків сплати податкових зобовязань вчинене позивачем у період: лютий-травень 2011 року. Цей період підпадає під дію підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України, тому в даному випадку, до ТзОВ «Христина»повинні застосовуватися штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, мотиви виклала в поданому суду письмовому запереченні.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, перевіркою встановлено, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначених грошових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України від 2 грудня 2010 р. №2755-VІ. В результаті встановлених порушень Бережанською МДПІ застосовано до позивача штрафні санкції у відповідності з п.126.1 ст.126 ПК України.

Податковий орган посилається на те, що відповідно до розяснення ДПА України про застосування штрафних санкцій (лист від 03.02.2011 року №2963/7/10-1017/302), у випадку порушення платником податків граничних термінів сплати податкових зобовязань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності застосовується штрафна санкція у розмірах 10 відсотків встановлених статтею 126 ПК України.

Враховуючи вищенаведене, представник Бережанської МДПІ вважає, що податкові повідомлення-рішення, якими до ТзОВ «Христина»застосовано штрафні санкції, прийняті у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Бережанською МДПІ була проведена документальна невиїзна камеральна перевірка ТзОВ «Христина» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та по податку на додану вартість.

Результати перевірки відображені в акті № 136/15-01/14049168 від 13.07.2011 р.

Висновки даного акта перевірки стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 27 липня 2011 року №0000321500, по якому зобовязано товариство сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 48951,31 грн. та №0000311500, по якому зобовязано товариство сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 101642,21 грн.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивачем порушено терміни сплати самостійно визначених грошових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 ПК України від 2 грудня 2010 р. №2755-VІ. В результаті встановлених порушень Бережанською МДПІ застосовано до позивача штрафні санкції у відповідності з п.126.1 ст.126 ПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з вищезазначеним актом перевірки, а саме із застосуванням штрафних санкцій, 14.07.2011 р. ТзОВ «Христина»направило на адресу Бережанської МДПІ заперечення №175 від 14.07.2011р. на акт перевірки.

29.07.2011р. ТзОВ «Христина»отримало відповідь №4093 від 26.01.11р. від Бережанської МДПІ, де зазначено, що Бережанська МДПІ вважає, що нараховані штрафні санкції згідно акта перевірки застосовано правомірно та видало податкові повідомлення-рішення №0000321500 від 27.07.11р. на суму 4895,13 грн. та №0000311500 від 27.07.11р. на суму 10164,23 грн.

Аналізуючи неправомірність застосування до ТзОВ «Христина»штрафних санкцій у відповідності з п.126.1 ст.126 ПК України, суд виходив з наступного:

Так, судом встановлено, що регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола субєктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належать до сфери дії ПК України.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи відповідно до статті 19 Конституції України зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України визначено: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суть зворотної дії нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що їх юридична обовязковість поширюється на правовідносини, які виникли до набрання цими нормативно-правовими актами чинності.

Результати аналізу положень статей 8, 58, 92, 152, пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчать, що виключно законами України про оподаткування визначаються події та факти, які є порушеннями, та встановлюється відповідальність за їх вчинення. Відповідно, зворотна дія в часі реалізується через податкові закони у випадках, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.

Починаючи з 01.01.2011 р., повноваження, підстави та спосіб дій органів державної податкової служби та їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність платників податків визначені ПК України.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Враховуючи приписи статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 р. N 1-рп/99, можна дійти висновку, що коли подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01.01.2011 р., і ця сама подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.

Отже, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з питань оподаткування, чинними до 01.01.2011 р., а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм таких законів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій.

Відповідно до п. 7 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення» Кодексу штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.11р. по 30.06.11р. застосовуються в розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, порушення граничних строків сплати податкових зобовязань вчинене позивачем у період: лютий-травень 2011 року. Цей період підпадає під дію підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України, тому в даному випадку, до ТзОВ «Христина»повинні застосовуватися штрафні санкції в розмірі не більше 1 гривні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що до позивача не правомірно застосована штрафна санкція, згідно п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України (надалі по тексту ПК України), чим передбачено відповідальність у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу та накладено штраф у розмірі 10164,23 грн. та 4895,13 грн. за порушення терміну сплати самостійно визначеного грошового зобовязання з податку на прибуток та ПДВ.

Суд вважає, що податковим органом, у відповідності до вимог ст.ст.69, 70 КАС України, не доведено підстав застосування п.126.1 ст.126 ПК України.

З врахуванням викладеного суд вважає, що позивач не може нести відповідальність передбачену п.126.1 ст.126 ПК України, оскільки відповідно до п. 7 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні положення»ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.11р. по 30.06.11р. застосовуються в розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

При цьому судом не приймається до уваги твердження відповідача з приводу того, що відповідно до розяснення ДПА України про застосування штрафних санкцій (лист від 03.02.2011 року №2963/7/10-1017/302), у випадку порушення платником податків граничних термінів сплати податкових зобовязань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності застосовується штрафна санкція у розмірах 10 відсотків встановлених статтею 126 ПК України. Такі твердження спростовуються листом Державної податкової адміністрації України від 23.03.2011 р. №8199/7/10-1017/1114 про відкликання листів, а саме листа від 03.02.2011 року №2963/7/10-1017/302 на який посилається відповідач.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорювані податкові повідомлення-рішення суд приходить до висновку, що вони прийняті в порушення вимог Податкового кодексу України, не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що Бержанська МДПІ оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями порушила права позивача, а тому приходить до переконання про захист цих прав шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Бережанської МДПІ від 27 липня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції від 27 липня 2011 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Повернути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Христина»3 гривні 40 копійок понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19 серпня 2011 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.