Постанова № 47997041, 23.08.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2182/11

"23" серпня 2011 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Твердохліб Н.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1.;

представника відповідача ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір»

до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 19 квітня 2011 року № НОМЕР_1, -

ВСТАНОВИВ:

Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір»(далі по тексту ОСББ «Явір»або позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції (далі по тексту Тернопільська ОДПІ або відповідач) від 19 квітня 2011 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в період з 01.01.2008р. по 31.01.2011р. ОСББ «Явір»не проводило операцій, що могли бути об'єктом оподаткування, згідно з приписами Закону України «Про податок на додану вних вартість», у нього не було жодних підстав для реєстрації як платника податку на додану вартість та, відповідно, подання заяви згідно вимог ч.2 п.9.4 ст.9 наведеного закону.

Таку позицію позивач пояснює тим, що норми Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" вказують на те, що діяльність об'єднання спрямована не на надання послуг членам об'єднання (з вивезення сміття, обслуговування ліфтів, з енерго-, водо-, газо-, теплопостачання), а на утримання спільного майна членів об'єднання за рахунок їх грошових внесків, шляхом придбання комунальних послуг у відповідних суб'єктів господарювання, у порядку визначеному статутом об'єднання та укладеними згідно його приписів договорами із членами об'єднання. Крім того, позивач зазначає, що податковим органом не враховано специфіку самого ОСІБ «Явір»яке є одночасно власником та управителем багатоквартирних житлових будинків.

З врахуванням цього, позивач вважає хибним, безпідставним та необгрунтованим висновок Тернопільської ОДПІ про порушення ОСББ «Явір»п.п.2.3.1, п.2.3 ст.2, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1, п.7.3, ст.7, п.9.4, ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.181.1 ст.181, ст.188, п. 187.1 ст.187, п. 183.2, ст.183 Податкового кодексу України та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для ОСББ «Явір».

Представник позивача присутній у судових засіданнях підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Тернопільська ОДПІ в своїх заперечення посилається на те, що ОСББ "Явір" за своїм статусом є неприбутковою організацією, проте статус неприбутковості не впливає на порядок обкладення ПДВ операцій, що здійснюються позивачем.

Податковий орган також зазначив, що з позивачем було укладено цілий ряд типових договорів щодо відносин власників житлових і нежитлових приміщень (їх встановлено 412 та 4 із юридичними особами), змістом яких є зобов'язання сторін з надання послуг з експлуатації житлового комплексу та їх оплати, вичерпний перелік послуг та їх вартість.

На думку відповідача, із суті договорів вбачається, що відносини між власниками приміщень та позивачем мають цивільно-правовий характер. Відтак, поставкою послуг слід вважати надання членам ОСББ "Явір", а також тим особам, які не є членами ОСББ "Явір", послуг із належного утримання житлових і нежитлових приміщень, сприяння в отриманні житлово-комунальних та інших послуг.

З врахуванням викладеного, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що до основних операцій, які може здійснювати ОСББ і які є оподатковуваними, належать: надання послуг, що входять до квартирної плати; надання комунальних послуг; надання в оренду приміщень, які перебувають у власності членів ОСББ, а будь-яких пільг щодо перелічених операцій Закон № 168 не передбачає.

Представник Тернопільської ОДПІ також пояснив, що якщо загальна сума від здійснення зазначених операцій, нарахована (сплачена) ОСББ протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тж, гри, без урахування ПДВ, то в даному випадку, ОСББ "Явір" забов'язане було зареєструватись та стати платником ПДВ не пізніше 01.04.2009 р. Згідно податкових звітів про використання коштів неприбутковими установами іа організаціями, дохід позивача за попередні 12 місяців становив 365845 грн.: 2 квартал 2008 р. 61307 грн,, 3 квартал 86991 грн., 1 квартал 2009 р. 146579 грн.

Відтак, перевіркою було встановлено, що позивач занизив податкове зобов'язання за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. в сумі 877945 грн., що призвело до заниження ПДВ в розмірі 175590 грн.

Враховуючи все вищенаведене, представник відповідача вважає, що висновки податкового органу покладені в основу оспорюваного податкового повідомлення-рішення є правомірними, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем, а також витребовувались з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСББ "Явір" з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати (на підставі поданої звітності та інших документів пов'язаних із оподаткуванням) податку на додану вартість за період з 01.01.2008 р. по 31.01.2011 р.

За результатами перевірки якої було складено акт № 1679/16-02/25349597 від 01.04.2011 р.

Перевіркою зокрема, було встановлено порушення позивачем пп. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2, п. 4.1. ст. 4, пп. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7, п. 9.4. ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 від 03.04.1997 р. (далі - Закон № 168), п. 181.1. ст. 181, п. 188.1. ст. 188, п. 187.1. ст. 187, п. 183.2. ст. 183 Податкового кодексу України № 2755 від 02.12.2010 р. (далі - ПК України), в результаті чого платником було занижено податкове зобов'язання за період з 01.04.2009 р. по 31.12.2010 р. в сумі 877945 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 175590 грн.

На підставі висновків акта перевірки Тернопільською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000961602 від 19.04.2011 р., яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 218371 грн. (175590 грн. - основний платіж та 42781 грн. - штрафних (фінансових) санкцій).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, 28.04.2011р. ОСББ «Явір»звернулось зі скаргою до Державної податкової адміністрації в Тернопільській області.

Не отримавши відповіді на скаргу, позивач 23.06.2011р. до ДПА в Тернопільській області подав заяву про повернення скарги від 28.04.2011р.

За рішенням Державної податкової адміністрації в Тернопільській області від 24.06.2011р. скарга була повернута ОСББ «Явір»без розгляду, а тому процедура адміністративного оскарження завершилась 24.06.2011 року.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган встановив, що ОСББ "Явір" при провадженні господарської діяльності за період з 01.01.2008 р. по 31.01.2011 р. було перевищено загальну суму від здійснення операцій з поставки товарів (послуг) згідно пп. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 Закону № 168 в лютому 2009 р., а п. 9.4. ст. 5 Закону № 168 встановлено, якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп. 2.3.1. п. 2.3. ст. 2 цього закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом 20 календарних днів, наступних за таким звітним періодом. З врахуванням цього, податковий орган зробив висновок про те, що згідно п. 9.4. ст. 9 Закону № 168, позивач зобов'язаний був подати заяву про реєстрацію платником ПДВ не пізніше 20.03.2009 р., і відповідно стати платником ПДВ не пізніше 01.04.2009 р.

Податковим органом було взято до уваги дані податкових звітів про використання коштів неприбутковими установами та організаціями, згідно яких дохід позивача за попередні 12 місяців становив 365 845 грн.: 2 квартал 2008 р. 61307 грн„ 3 квартал 86991 грн,, 1 квартал 2009 р. 146579 грн.

Суд не погоджується з вищенаведеною позицією податкового органу виходячи з наступного:

Відповідно до пп. 2.3.1. ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 03.04.1997 р. (далі - Закон № 168), особа підлягає обов'язковій реєстрації платником ПДВ, якщо загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 1.4. статті 1 Закону № 168 надано визначення поняття "поставка послуг". Так, відповідно до даної норми, під поставкою послуг необхідно розуміти будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач було уклав ряд типових договорів про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території з фізичними особами (412 договорів) та 4 договори з юридичними особами.

Відповідно до вищенаведених договорів обєднання співвласників багатоквартирних будинків забезпечує утримання та ремонт житлових будинків та утримання прибудинкової території, а співвласники приймають участь у витратах повязаних із заходами щодо утримання будинку та прибудинкової території.

Суд погоджується з позицією податкового органу з приводу того, що як вбачається із суті договорів, відносини між власниками приміщень та позивачем мають цивільно-правовий характер.

Разом з тим суд вважає за необхідне встановити, які з операції відносяться до поставки послуг, які може здійснювати ОСББ і які мали б оподатковуватися згідно вимогами Закону України про ПДВ.

Як вбачається із змісту договорів, укладених між ОСББ «Явір»та фізичними особами співвласниками житлових квартир, сума вартості місячного утримання будинку та прибудинкової території визначалася в калькуляції ціни, яка включає в себе: вивіз побутового сміття (відходів); прибирання сходових кліток і двору; дезінфекція та дератизація місць загального користування; податок на землю; технічне обслуговування.

З вищенаведеного переліку тільки прибирання сходових кліток і двору можна віднести до операції з надання послуг, що надаються ОСББ «Явір», всі інші операції не підпадають під визначення поняття поставка послуг, яке було визначено тоді діючим п.1.4 ст.1 Закону про ПДВ. Проте податковим органом, як вбачається з акту перевірки розмежування сум від здійснення операцій з поставки послуг від сум інших надходжень не проводилося.

Суд погоджується з позицією відповідача з приводу того, що ознака неприбутковості підприємства не впливає на порядок обкладення ПДВ.

Одночасно суд вважає за необхідне зазначити, що податковим органом не враховано специфіки ОСББ «Явір», а саме того, що відповідно до статуту обєднання та ст.1 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку», ОСББ «Явір»є юридичною особою, створеною власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна. Отже, фактично, ОСББ «Явір» провадило діяльність не «з управління об'єднанням співвласників 12 багатоквартирних будинків», а діяльність щодо утримання та забазпечення експлуатації ряду багатоквартирних будинків, які належать ОСББ «Явір»на праві власності, на підставі свідоцтв про право власності.

Таким чином, об'єднання здійснювало утримання власного майна за рахунок власних коштів, сформованих із внесків його членів, але жодним чином - не обслуговування.

Згідно приписів ч.3 ст.22 Закону України «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку», кошти, що сплачуються власниками приміщень за надані їм комунальні послуги можуть згідно з укладеними договорами надходити на рахунок об'єднання, проте, вони спрямовуються не в користь об'єднання і не являються платою за надані послуги, а призначені лише - для накопичення і наступного перерахунку підприємствам, організаціям, які надають ці послуги. У відповідності до даної вимоги закону позивач відобразив це питання у п. 5.1 розділу 5 типового договору з співвласниками житлових приміщень.

Вищенаведене ще раз підтверджує той факт, що ОСББ «Явір»не здійснює операції з надання послуг, які в розумінні Закону про ПДВ є обєктом оподаткування.

Підсумовуючи викладене, суд вважає безпідставними висновки податкового органу, щодо порушення позивачем вимог п.п.2.3.1, п.2.3 та ст.2, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1, п.7.3, ст.7, п.9.4, ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.181.1 ст.181, ст.188, п. 187.1 ст.187, п. 183.2, ст.183 Податкового кодексу України та визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для ОСББ «Явір»

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечував проти позову, проте ним, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення суд приходить до висновку, що воно прийняте в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»та не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи.

Крім того, приходячи до переконання про задоволення позовних вимог та обираючи спосіб захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зазначити, що встановлені ст.ст. 105 та 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Поставлена позивачем вимога про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень може стосуватися лише нормативно-правового акта, що стосується індивідуального акту, яким в даному випадку і є податкове повідомлення-рішення, то суд вважає, що можна ставити вимоги про визнання протиправним, незаконним, неправомірним і скасування, а тому використовуючи право надане ч.2 ст.11 КАС України, суд частково виходить за межі позовних вимог і вважає, що з метою повного захисту прав та інтересів позивача слід визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції від 19 квітня 2011 року № НОМЕР_1.

Згідно ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції від 19 квітня 2011 року № НОМЕР_1.

Повернути з державного бюджету на користь обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Явір» 3 гривні 40 копійок понесених судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 серпня 2011 року.

Головуючий суддяОсташ А. В.

копія вірна

СуддяОсташ А. В.