Рішення № 4799524, 19.08.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.08.09 р. Справа № 28/35

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

присекретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „САРЕПТА”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНФАРМХОЛДІНГ”,

м. Донецьк

Про стягнення 324405грн. 36 коп.

Представники:

Від позивача: Супрун А.І.

Від відповідача: Лищук І.В.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „САРЕПТА”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНФАРМХОЛДІНГ”,м. Донецьк, про стягнення 324405грн. 36 коп. у тому числі: заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 300550 грн. 65 коп., три відсотки річних в сумі 2705 грн. 69 коп. та пеня в розмірі 21149 грн. 02 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №6/7-12Р від 11.07.2006р., додаткову угоду № 1 від 16.11.2006р. до даного договору, видаткові накладні.

В позовній заяві позивач також просить накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 23.03.2009р. порушив провадження у справі № 28/35 та призначив її розгляд на 14.04.2009р.

29.04.2009р. до канцелярії суду надійшов відзив б/н від 29.04.2009р., відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає, в зв’язку з їх недоведеністю.

25.05.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшла заява про зміну підстав позову б/н від 25.05.2009р., відповідно до якої позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „САРЕПТА”, м. Донецьк, здійснювало поставку товару Товариству з обмеженою відповідальністю „ДОНФАРМХОЛДІНГ”, м. Донецьк на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи на загальну суму 283254 грн. 51 коп. Також просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості з урахуванням інфляції в сумі 291468 грн. 89 коп., проценти за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в розмірі 1233 грн. 90 коп. та накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача. Суд приймає до уваги вказану заяву та розглядає справу по суті.

15.06.2009р. до канцелярії господарського суду надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову б/н від 15.06.2009р., відповідно до якого позивач зазначає, що розрахунок інфляційних витрат та 3% річних невірний, а кожна накладна є відокремленим фактом постачання, тому є самостійною підставою позову.

Відповідачем було заявлено клопотання в письмових поясненнях від 13.07.2009р. про залишення позову без розгляду.

27.07.2009р. до канцелярії суду надійшла заява б/н від 27.07.2009р., відповідно до якої відповідач визнав суму боргу у розмірі 245208 грн. 47 коп.

19.08.2009р. до канцелярії суду надійшла заява б/н та дати позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 245208 грн. 47 коп. Суд розглядає зменшені позовні вимоги. Від стягнення 3 % річних та інфляційних витрат позивач відмовився.

25.05.2009р. сторони надали клопотання про продовження строку розгляду справи на 2 місяці. Відповідно ухвали господарського суду Донецької області від 25.05.2009р.строк розгляду справи № 28/35 продовжений до 23.07.2009р. 13.07.2009р. сторони надали клопотання про продовження строку розгляду справи на 1 місяць. Ухвалою від 13.07.2009р. господарський суд Донецької області продовжив строк розгляду справи до 23.08.2009р.

В процесі розгляду справи сторонами надавались письмові пояснення по суті спору.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20 та 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „САРЕПТА”, м.Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю „ДОНФАРМХОЛДІНГ”, м.Донецьк була досягнута усна домовленість про поставку на адресу останнього товару.

Відповідно до видаткових накладних, наявних в матеріалах справи, за період з 11.06.2008р. по 20.11.2008р., відповідачу поставлявся товар медичного призначення. Як встановлено судом, вказаний товар був отриманий представником відповідача, що підтверджується підписом в графі “получил”, який діяв на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей, наявних в матеріалах справи.

Відповідач підтвердив факт отримання товару.

Суду також надані відповідні податкові накладні.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем була направлена вимога б/н від 23.01.2009р. про оплату грошових коштів в розмірі 281708 грн. 55 коп., що була отримана відповідачем 02.02.2009р. (згідно з написом представника відповідача на даній вимозі “получил 02.02.09р.”). Відповідач в судовому засіданні 13.07.2009р. підтвердив, що отримав зазначену вимогу 02.02.2009р., що відображено в протоколі судового засідання від 13.07.2009р.

Таким чином, на дату подачі позовної заяви строк виконання зобов’язання по оплаті по видатковим накладним, наявними в матеріалах справи, є таким, що настав, відповідно до ст. 530 ЦК України.

За твердженням позивача, відповідач частково повернув товар, частково його оплатив, що підтверджується накладними на повернення товару постачальнику, наявними в матеріалах справи.

На підставі зазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 245208грн.47коп. (з урахуванням заяви позивача б/н та дати).

Відповідач у заяві б/н від 27.07.2009р. визнав позовні вимоги щодо суми заборгованості в розмірі 245208 грн. 47 коп.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 245208грн.47 коп. підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 8214грн. 38 коп. та 3% річних в сумі 1233 грн. 90 коп. В заяві від 19.08.2009р. відповідач відмовився від заявлених вимог щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 8214грн.38коп. та 3% річних в сумі 1233 грн. 90 коп.

Суд вважає, що відмова позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

До прийняття відмови позивача від позову господарським судом у відповідності з вимогами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій. Одночасно, позивач ознайомлений з наслідками відмови від позовних вимог, про що є посилання у заяві позивача б/н та дати.

Згідно зі ст.78 та п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню при відмові позивача від позову та прийнятті цієї відмови господарським судом.

Також позивач просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням вищевказану заяву, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що позивач не довів належними доказами наявність у відповідача коштів на рахунках в банках, крім того вказана заява заснована лише на припущеннях позивача стосовно того, що грошові кошти, які є у відповідача, можуть зникнути, зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом. Крім того, оскільки позовні вимоги по цій справі пов’язані зі стягненням коштів, відсутній зв’язок між заходом до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно і предметом позовної вимоги. Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача.

Відповідачем було заявлено клопотання в письмових поясненнях від 13.07.2009р. про залишення позову без розгляду. Суд відмовляє в задоволенні цього клопотання в зв’язку з необґрунтованістю та безпідставністю.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, при розгляді справи судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення 324405 грн. 36 коп.

Виходячи зі змісту ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №7-93 від 21.01.1993р. “Про державне мито” із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, встановлено ставку державного мита в розмірі 1% ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, позивачем повинно бути сплачено державне мито в сумі 3244грн.05коп.

Як встановлено судом, при подачі позовної заяви позивачем згідно з платіжними дорученнями № 157 від 17.03.2009р. та № 155 від 11.03.2009р. було сплачено державне мито в розмірі 3244 грн. 07 коп.

За таких обставин, за висновками суду, у відповідності до ст.47 Господарського процесуального кодексу України надлишково сплачене позивачем державне мито в розмірі 00 грн. 02 коп. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 47, 49, 66, 77, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „САРЕПТА”, м. Донецьк від позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНФАРМХОЛДІНГ”, м. Донецьк інфляційних витрат в розмірі 8214грн.38коп. та 3% річних в сумі 1233грн.90коп.

Припинити провадження по справі в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 8214грн. 38 коп. та 3% річних в сумі 1233грн.90коп.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „САРЕПТА”, м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНФАРМХОЛДІНГ”, м. Донецьк, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ДОНФАРМХОЛДІНГ” (83055, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, 134, ЄДРПОУ 23602109, р/р 26004077300 в ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „САРЕПТА” (83054, м. Донецьк, вул. Поліграфічна, 18, ЄДРПОУ 20339315, р/р 260030132840 в ВАТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627) заборгованість в сумі 245208грн.47 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2452грн.08коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 89 грн. 19 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельна фірма „САРЕПТА” (83054, м. Донецьк, вул. Поліграфічна, 18, ЄДРПОУ 20339315, р/р 260030132840 в ВАТ „Сбербанк Росії”, МФО 320627) з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито в сумі 00 грн. 02 коп.

Видати довідку.

В судовому засіданні 19.08.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення підписаний 19.08.2009р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя