Постанова № 47994610, 27.07.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/2295/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Колодяжного Д.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Хорішка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом позивача ОСОБА_3 до відповідача Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

23 червня 2015 року ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області (надалі - ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 № 1022-15.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ у м. Полтаві протиправно винесено податкове повідомлення-рішення від 08.05.2015 № 1022-15, яким зобов'язано ОСОБА_3 сплатити земельний податок з фізичних осіб у розмірі 520,12 грн. Позивач стверджує, що відсутній розрахунок податкового зобов'язання відповідно до розміру площі під приміщенням з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території. Також позивач зазначає, що частка прибудинкової території та розмір об'єкту оподаткування не визначені; позивачу, як власнику приватизованої квартири багатоповерхового будинку, частка земельної ділянки не виділялась та документів, що засвідчують право власності на земельну ділянку, ОСОБА_3 не має, у зв'язку з чим об'єкт оподаткування за земельним податком відсутній.

Позивач у судове засідання не з'явився, проте, забезпечив явку свого уповноваженого представника. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

У письмових запереченнях ДПІ у м. Полтаві посилається на те, що 27.10.2011 між виконавчим комітетом Полтавської міської ради (орендодавець) та громадянкою ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування магазину, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; згідно з пунктом 2.1 цього договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 36 кв.м.; відповідно до пункту 3.1 договір укладено по 24.02.2013. За твердженням відповідача, після закінчення терміну дії договору оренди землі ОСОБА_3 має бути повернуто земельну ділянку по АДРЕСА_1 орендодавцю - Полтавській міській раді, що повинно підтверджуватися відповідним актом приймання - передачі земельної ділянки; оскільки повернення даної земельної ділянки не відбулося та новий договір не укладався, то відповідно до пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України ОСОБА_3, як власник нежитлового приміщення площею 29,5 кв.м. у житловому будинку по АДРЕСА_1, є платником земельного податку за ділянку під таким приміщенням з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, надані сторонами, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 12.03.2008 серії НОМЕР_2 (дата державної реєстрації 26.02.2008) ОСОБА_3 належить нежитлове приміщення (магазин непродовольчих товарів) за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа 29,5 кв.м. (а.с. 11).

27.10.2011 між виконавчим комітетом Полтавської міської ради в особі першого заступника міського голови ОСОБА_4 (орендодавець) та громадянкою ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування магазину, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з пунктом 2.1 цього договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 36 кв.м. Відповідно до пункту 3.1 договір укладено по 24.02.2013. У пункті 3.2 сторонами досягнуто згоди про те, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даним договором (а.с. 22-23).

У ході судового розгляду справи судом з'ясовано, що вказаний договір не пролонгований.

08.05.2015 ДПІ у м. Полтаві на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення № 1022-15, яким визначено податкове зобов'язання ОСОБА_3 з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 520,12 грн, терміном сплати протягом 60 днів з для вручення. Позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення - рішення отримано в приміщенні ДПІ у м. Полтаві 16.06.2015.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі (пункт 269.1 статті 269 цього Кодексу). У силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 зазначеного Кодексу об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Отже, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV.

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України і статтею 377 Цивільного кодексу України. Даними нормами встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

При цьому в силу вимог статей 182, 334 Цивільного кодексу України та положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до пунктів 286.5, 286.6 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно (пункт 287.8 статті 287 Податкового кодексу України).

Отже, фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 07.07.2015 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 46872174).

Пунктом 287.5 статті 287 та пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (пункт 286.1 статті 286 Податкового кодексу України).

Розраховуючи земельний податок, який підлягає сплаті позивачем, податковий орган посилається на довідку про нормативну грошову оцінку частки земельної ділянки від 20.07.2015 № 11-1604-0.5-910/2-15, видану Головним управлінням Держземагентства у Полтавській області, згідно з якою відповідно до "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Полтави", із урахуванням коефіцієнта індексації за 2014 рік, без визначення локальних коефіцієнтів, нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земель за адресою: АДРЕСА_1, становить 1 444,81 грн.

З огляду на викладене, з урахуванням того, що позивач є власником нежилого приміщення за адресою АДРЕСА_1, за земельну ділянку під якою відповідачем оспорюваним податковим повідомленням-рішенням нараховано земельний податок, незважаючи на те, що позивачем не зареєстровано право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Зазначене також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 07.07.2015 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 46872174).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, представником відповідача в повній мірі доведено, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10 % суми судового збору, що становить 182,20 грн. Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, позивач повинен сплатити 90 % недоплаченої суми судового збору, що становить 1 644,30 грн.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби України у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.05.2015 № 1022-15 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р №31213206784002, отримувач коштів: УДКС України у м. Полтаві, код 22030001; банк отримувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019; ідентифікаційний код 38019510; код класифікації доходів бюджету 22030001; призначення платежу: судовий збір за позовом ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, Полтавський окружний адміністративний суд) судовий збір у розмірі 1 644,30 грн ( одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2015 року.

Суддя Т.С. Канигіна