Постанова № 47994381, 05.08.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2517/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2015 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Електромонтажна компанія “Асвіт” до ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0003022202 від 20.08 2014 року,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Електромонтажна компанія “Асвіт” до ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0003022202 від 20.08 2014 року.

В судовому засіданні 23.07.2015 року представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги з огляду на те, що підприємство правомірно сформувало показники податкового кредиту з ПДВ за березень та квітень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «ПАРУС». Представник відповідача ДПІ у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одесткій області був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.159-160), але в судове засідання не прибув без поважних причин, а тому, на підставі положень ч.6 ст.128 КАС України, враховуючи те, що представник позивача не заявив будь-яких клопотань щодо витребування додаткових письмових доказів, допиту свідків чи експертів по цій справі, суд ухвалив рішення щодо розгляду цієї справи 05.08.2015 року в порядку письмового провадження за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач ДПІ у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів України, на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу», є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

ДПІ у Овідіопольському райлоні Головного управління Міндоходів в Одеській області на підставі наказу керівника від 22.07.2014 року №454 була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Торгівельний Дім «ПАРУС» за березень-квітень 2014 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 06.08.2014 року №1249/15-21-22-02/32986703 (а.с.9-38), на підставі якого було встановлено завищення показників податкового кредиту з ПДВ за березень та квітень 2014 року в розмірі 39229,00 грн., у зв’язку із порушенням позивачем положень п.44.1 ст.44, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198, Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 20.08.2014 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0003022202 (а.с.40) про донарахування податкового зобов’язання з ПДВ на суму 39229,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9807,00 грн.

Представник позивача не погоджується з прийнятим податковим повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу товарів з боку контрагента ТОВ «ТД «ПАРУС» підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

Представник відповідача – ДПІ у Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області не надав суду письмових заперечень проти позову зазначив, а тому враховує правову позицію податкового органу з акту перевірки від 06.08.2014 року №1249/15-21-22-02/32986703, в якому зазначено, що хоча суми ПДВ за вказані податкові періоди й була формально сплачена та підтверджена наявними документами, але фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами надано не було ні під час проведення перевірки ні на теперішній час, при цьому матеріали зустрічних перевірок з контрагентом позивача за господарськими операціями, підтверджують позицію посадових осіб органу ДПС щодо сумнівів товарності вказаних операцій, що позбавляло позивача право на формування та податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах.

Розглянувши оскаржені акти суб’єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, між позивачем та ТОВ «ТД «ПАРУС» був укладений договір №3-С від 03.03.2014 року (а.с.42-45) та аналогічний договір №4-С від 02.04.2014 року, відповідно до якого ТОВ «ТД «ПАРУС» повинно було надати послуги з виконання електромонтажних робіт в мережах 10 та 0,4 кВ.

Фактичне виконання вказаних договорів з боку ТОВ «ТД «ПАРУС» підтверджується наступними документами первинного податкового та бухгалтерського обліку: актами приймання виконаних будівельних робіт за березень та квітень 2014 року встановленого зразку (а.с.66-141), податковими накладними та платіжними дорученнями на проведення оплати вартості наданих послуг в тому числі ПДВ (а.с.50-61), виписками з картки рахунку №631 синтетичного бухгалтерського обліку позивача за березень-липень 2014 року (а.с.62-64).

Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання договору надання послуг в сфері будівництва контрагента позивача.

Але такий висновок посадових осіб ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області є помилковим з наступних підстав:

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідають критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

Крім цього, судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

У податковому спорі податковий орган не може ставити під сумнів оподатковувану операцію, натомість повинен довести відсутність реальності такої операції в силу відсутності товарно-грошового обороту, номінального оформлення операції, її імітації з єдиною метою отримати незаконну податкову вигоду та податкову економію, тощо.

В судовому засіданні представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв’язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту надання та продажу послуг його контрагентом, а тому висновок податкового органу про безтоварність такої угоди є помилковим, в зв’язку із чим, прийняте ним податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню на підставі положень ч. 2 ст. 162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області №0003022202 від 20.08.2014 року.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.