Постанова № 47993465, 29.07.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

29.07.2015 р. Справа № 814/389/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Науменко О.Г. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг", пр. Героїв Сталінграду, 113, м. Миколаїв, 54025

доМиколаївської митниці ДФС України, вул. Московська, 57-А, м. Миколаїв, 54017 провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 13.01.2015року №504070000/2015/000003/2 та картки відмови у митному оформленні товару від 14.01.2015року №504070000/2015/00006,

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (далі - Позивач) до Миколаївської митниці ДФС України (далі - Відповідач, митний орган, Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 13.01.2015 р. № 504070000/2015/000003/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.01.2015р. №504070000/2015/00006, прийняті митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці ДФС.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що митний орган неправомірно змінив вартість товарів, що підлягали митному оформленню в бік збільшення через незаконне, на думку позивача, застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості, замість застосованого позивачем основного методу - за ціною договору (контракту).

Відповідач позов не визнав, вказавши, що для митного оформлення товару позивачем не було надано достатніх документів для визначення митної вартості товару за основним методом. Внаслідок застосування автоматизованої системи контролю ризиків у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо задекларованої митної вартості товару, а на вимогу відповідача підприємство не надало достатніх додаткових документів на підтвердження митної вартості товару за основним методом, внаслідок чого митний орган правомірно визначив митну вартість товару із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних (аналогічних) товарів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обгрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 10.01.2014 року між позивачем (покупець, основними видами діяльності якого є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства, та ін.) та компанією "CNH International SA" (Швейцарія) укладено контракт поставки №UA-ЕАС-EUR-2014, відповідно до якого Продавець (компанія "CNH International SA") зобов'язався продати, а Покупець ТОВ «Техноторг» купити товар. Конкретні умови та терміни поставки товару визначаються у відповідних Додатках до контракту, а ціна за одиницю товару вказується в специфікаціях.

Сторонами укладено Додаток до цього контракту №15 від 18.12.2014 року, предметом поставки за яким є товар, зазначений у специфікації №15 від 18.12.2014 року, зокрема й жатка зернова New Holland модель 8P25VB (ширина захвату 7,6 м.) без транспортного візка у кількості 3 одиниць за ціною 5000 Євро за одну одиницю, всього 15000,00 Євро.

12.01.2015 року позивачем заявлено для митного оформлення отриману від компанії «CNHI International SA» нову жниварку New Holland модель 8P25VB (ширина захвату 7,6 м.) без транспортного візка (1 одиниця товару) за ціною 5000 Євро та подано до Миколаївської митниці Міндоходів митну декларацію №504070000/2015/000036.

Для митного оформлення товарів позивач подав: митну декларацію - МД№504070000/2015/000036 від 12.01.2015 року, декларацію митної вартості товарів від 12.01.2015 року до МД №504070000/2015/000036, в якій зазначено складові митної вартості, контракт разом із доповненням № 1 від 10.01.2014 року, додатком №15 і специфікацією №15 від 18.12.2014 року, інвойс FTCNH140292485 від 31 грудня 2014 року, договір № TIR-31/12-14-3 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні від 31.12.2014 року, товарно-транспортну накладну (СМR) №058617/001 від 09.01.2015 року, довідку ФОП ОСОБА_1 Вих. № 02/1 від 09.01.2015 року, в якій зазначено вартість витрат перевезення до митного кордону України та витрати на завантаження оцінюваного товару та інформація, що товар не страхувався.

Під час процедури митного оформлення товару відповідач був повідомлений про те, що товар не страхувався.

За результатом розгляду наданих документів митницею витребувано у позивача додаткові документи - виписку з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (пакування, страхування, транспортування) та інші документи щодо перевезення вантажів в міжнародному сполученні: каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями або інформацію біржових організацій про вартість товару.

Листом від 13 січня 2015 року №12 позивач надав митному органу додаткові документи, а саме банківську контр-гарантію № GRI0715MK14 від 24.12.2014 року, а також її переклад на українську мову, відповідь МОД АТ «Райффайзен Банк Аваль» Вих. № Р2-01-05-3/14-53 від 13.01.2015 року щодо форми наданої банківської контр-гарантії № GRI0715MK14 від 24.12.2014 року, витяг з прайс-листа CNHI International SA від 01.10.2014 року, комерційну пропозицію CNHI International SA від 02.12.2014 року, а також її переклад на українську мову, бухгалтерські документи передбачені Розділом 5 Договору № TIR-31/12-14-3 на перевезення вантажу від 31.12.2014 (заявка № 4 на транспортно-експедиторське обслуговування в міжнародному сполученні від 31.12.2014 року та рахунок-фактура на оплату №4 від 09.01.2015 року, в якому в першій графі сума перевезення до кордону становить 20000,00 грн., з цієї суми 10000,00 грн. - вартість перевезення комбайну разом з витратами на навантаження, а 10000,00 грн. - вартість перевезення зернової жниварки разом з витратами на навантаження). Також у наданій митному органу відповіді позивач вказав на відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини, так як оцінюваний товар є новим, а також повідомив, що оцінюваний товар не було застраховано, а пакування товару входило у його загальну вартість.

13 січня 2015р. митним постом "Костянтинівка" Миколаївської митниці Міндоходів прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 504070000/2015/000003/2, яким здійснено коригування заявленої митної вартості товару до 20457,38 Євро. В рішенні зазначено, що за митну вартість прийнято вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього (МД від 05.11.2014 року №90150000/2014/11746).

На підставі п. 6 ст. 54 Митного кодексу України та зазначеного рішення про коригування митної вартості Митним органом також 14.01.2015 року складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні товарів №504070000/2015/00006.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання інкримінованого правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі ст.52 ч.1 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 Митного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами ст.54 ч.6 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно ст.57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу України. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного Кодексу України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Системний аналіз правових норм, які регулюють правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, зокрема витребувати додаткові документи для перевірки правильності митної вартості товару за наявності підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

В той же час, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких обмежень, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного Кодексу України. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного Кодексу України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Які саме документи витребувати митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик декларуємого товару, а тому останній не може посилатись на порушення цієї норми, у зв'язку із тим, що декларант не надає всіх передбачених наведеною нормою документів, оскільки деяких (необов'язкових) документів декларант може об'єктивно не мати.

Аналіз документів поданих підприємством до Митниці, дозволяє стверджувати, що остання мала в своєму розпорядженні всі дані, які надавали їй можливість перевірити числові значення складових митної вартості товарів, які були задекларовані позивачем. Так, у МД №504070000/2015/000036 від 12.01.2015 року, вказано, що позивачем декларується зернова жниварка New Holland модель 8P25VB. Ці дані щодо найменування товару, його вартості, співпадають із такими, що зазначеними в інвойсі FTCNH140292489 від 31 грудня 2015року.

Митний орган мотивує спірне рішення про коригування митної вартості товарів тим, що у наданих позивачем документах наявні розбіжності та неточності, зокрема:

- розбіжність між витягом з прайс-листа б/н від 01.10.2014 року з надання спеціальної пропозиції для дилерів та умовами розділу 3 «Ціни/платежі» Додатку 9 «Загальні умови продажу» Договору про імпортування та дистрибуцію від 01.05.2014 року (оцінюваний товар відсутній у списку узгодженої продукції, що підпадає під дію Договору про імпортування та дистрибуцію від 01.05.2014 року).

- в наданих документах відсутня інформація щодо вартості транспортних витрат при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження;

- декларантом не надано документи, які спростовують вплив пов'язаності осіб на ціну товару

Суд не погоджується з твердженням позивача щодо розбіжностей між витягом з прайс-листа від 01.10.2014 року з надання спеціальної ціни для дилерів та умовами р.3 додатку № 9 договору про імпортування та дистрибуцію від 01.10.2014 року, адже оцінований товар (зернова жатка) придбана за контрактом від 10.01.2014 року, а не за Договором про імпортування та дистрибуцію від 01.05.2014 року.

Зазначаючи про відсутність інформації щодо вартості транспортних витрат при подачі порожнього транспортного засобу до місця завантаження як складової митної вартості товару та неправильність проведеного розрахунку, митний орган керується ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України та наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.2012 р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення».

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України декларант надає митному органу транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно п. 5, п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

- витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

- витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Позивач надав митному органу довідку перевізника ФОП ОСОБА_1 Вих. № 02/1 від 09.01.2015 року про вартість перевезення, у якій відповідно до приписів п. 6 ч. 2 ст. 53, п. 5, п. 6, п. 7 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України перевізник надав інформацію щодо всіх складових митної вартості товару, що оцінювався, зокрема, витрати на перевезення до місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження та повідомлення про те, що страхування товару не здійснювалось.

Митну вартість товару позивач підтвердив документами наданими за частиною 2 статті 53 МК України, зокрема: рахунком-фактурою (Invoice FTCNH140292489 від 31.12.2014) де ціна за одиницю товару зазначена - 5 000 Євро; довідкою про транспортні витрати перевізника ФОП ОСОБА_1 Вих. № 02/1 від 09.01.2015 року, де зазначено, що транспортні витрати по доставці вантажу склали - 10000 гривень, з них вантажні роботи - 500 гривень, та інформація, що товар не страхувався.

Як слідує з ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Тож, послуга перевезення вантажу оплачується безпосередньо за перевезення вантажу, а не за прибуття порожнього транспортного засобу до місця завантаження. Крім того, перевізник може не нести витрати пов'язані з доставкою транспорту до місця завантаження, в зв'язку з перевезення товарів в пункт навантаження за іншими договорами з іншими контрагентами та ін..

Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 року № 65, відповідно до листа Міністерства транспорту України від 25.06.2002 року №3/7-10-11249 носять рекомендаційний характер и пропонуються до відома і можливого використання в подальшій роботі.

Безпідставним також є посилання відповідача на відсутність інвойсу на частину заявленого вантажу у декларації країни відправлення, а саме комбайну ТС-5080, адже в даному випадку позивачем заявлено до митного оформлення тільки жниварку.

Доводи відповідача про те, що невідповідність митної вартості заявлено позивачем в порівнянні з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних товарів), митне оформлення яких вже здійснено (митна вартість подібного (аналогічного) товару іншого декларанта складає 20457,38 євро/шт. (МД №901050000/2014/11746 від 05.11.2014 року), в даному випадку також не мають правового значення.

Так, Митницею не прийнято до уваги витяг з прайс-листа компанії «CNHI International SA» від 01.10.2014 року, наданий позивачем під час проведення митного контролю, який свідчить про наявність знижок, нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів. Відповідно до наданого прайс-листа продавець надав пропозицію позивачу при купівлі зернових жниварок з 01.10.2014 року отримати акційну ціну на зернові жниварки в сумі 5000 Євро за одиницю жниварки.

До того ж, Митний кодекс України не забороняє оформлення митної вартості за ціною нижчою, ніж тієї ціни, по якій подібний товар завозився раніше іншими імпортерами.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною контракту, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, не встановлено.

Судження відповідача про пов'язаність позивача і компанії CNHI International SA у розумінні п. 4 ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, що вплинуло на ціну оцінюваного товару, не ґрунтуються на фактичних обставинах.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України відповідач для витребування додаткових документів повинен мати обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Про відсутність пов'язаності позивача та компанії CNHI International SA свідчить наступне.

Відповідно до ч. 16 ст. 58 МК України, для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у ст.15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з ч. 17 ст. 58 МК України та п. 5 ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року пов'язаними між собою вважаються особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого.

Відповідач під час проведення митного контролю та у наданих запереченнях не зазначив жодного доказу на підтвердження суджень про пов'язаність позивача та компанії CNHI International SA відповідно до вищезазначених приписів.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що доказом підтверджуючим, що окрім позивача на митну територію України експортуються товари компанії CNHI International SA іншими покупцями є та обставина, що відповідач скоригувавши митну вартість товару позивача використав митну базу в якій у митній декларації іншого декларанта наведена вартість ідентичного товару, того ж виробника, з тієї ж країни виробництва.

Відсутність копії гарантії забезпечення платежу відповідно до додатку 15 від 18.12.2014 року до контракту № UA-EAC-EUR-2014 від 10.01.2014 року не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. Так, відповідно до п. 4 та п. 5 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосується оцінюваного товару та за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

При цьому банківська гарантія є порукою банку-гаранта за свого клієнта і не є платіжним та/або бухгалтерським документом, а отже посилання відповідача на відсутність банківської гарантії при поданні документів за ч. 2 ст. 53 МК України є неправомірним.

За таких обставин рішення відповідача про коригування митної вартості товару з використанням методу за вартістю операції за ідентичними та/або подібними (аналогічними) товарами є неправомірним та підлягає скасуванню. Відповідно підлягає визнанню протиправним і скасуванню картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Вищенаведене є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №504070000/2015/000003/2 від 13.01.2015 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 504070000/2015/00006 від 14.01.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг" (ідентифікаційний код 30976452) 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя Желєзний І. В.