Рішення № 4799337, 16.07.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

16.07.2009

Справа №2-22/1458-2009

За позовом – ТОВ «Південний торговий дом», м. Сімферополь, вул. Київська, 1а; м. Сімферополь, вул. Воровського, 65

до відповідача – КРП «Проектно – вишукувальний інститут «Кримпроектреконструкція», м. Сімферополь, вул. Київська, 1а

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Фонду майна АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17

про визнання договору дійсним

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача – Свєтікова К.Ю., представник, дов від 24.11.2008 року

від відповідача - Мустафаєв Е.Т., юрисконсульт, посвідчення № 87 від 16.07.2007 року

від третьої особи - Хабібуліна Л.О., представник, дов від 29.12.2008 року

Обставини справи:

Позивач - ТОВ «Південний торговий дом» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - КРП «Проектно – вишукувальний інститут «Кримпроектреконструкція», просить суд визнати договір оренди нежитлового приміщення № 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 1а від 01.03.2000 року, а також, додаткові угоди до нього – дійсними, мотивуючі позовні вимоги тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного між сторонами договору.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.04.2009 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Фонд майна АР Крим.

Третя особа надала суду пояснення по справі.

Під час розгляду даної справи відповідач письмового відзиву на позовну заяву суду не надав.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

01.03.2000 року між орендодавцем - КРП «Проектно – вишукувальний інститут «Кримпроектреконструкція» та орендарем - ТОВ «Південний торговий дом» був укладений договір № 3 оренди нежитлового приміщення, погоджений з Фондом майна АР Крим та Республіканським комітетом ЖКГ АР Крим.

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає належне Автономній Республіці Крим, яке числиться на балансі, на праві повного господарського ведення, яке знаходиться у галузі управління Республіканського комітету з ЖКГ АР Крим, нерухоме майно: приміщення № 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що строк оренди встановлюється на один рік, з 01.03.2000 року по 30.04.2001 року.

Надалі, строк дії договору неодноразово продовжувався, про що свідчать додаткові угоди, укладені між сторонами, наявні в матеріалах справи.

25.04.2008 року між сторонами за договором було підписано додаткову угоду до договору оренди № 3 нежитлових приміщень від 01.03.2000 року, відповідно до якої сторони продовжили строк дії договору на п’ять років, з 27.04.2008 року по 26.04.2013 року включно. Крім того, сторонами була погоджена нова редакція укладеного договору оренди № 3 нежитлових приміщень від 01.03.2000 року.

21.11.2008 року позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 41/02-08, відповідно до якого просив у встановленому законом порядку вжити заходів з нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди майна № 3 від 01.03.2000 року та додаткових угод до нього від 06.05.2001 року, 04.05.2002 року, 05.05.2003 року, 06.05.2004 року, 03.05.2005 року, 30.04.2007 року, 25.04.2008 року, укладених між сторонами.

Так, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Після укладення спірного договору, сторони були виконані всі істотні умови договору, а саме: відповідачем було фактично передано майно у оренду позивачу, позивачем здійснювалась належна оплата орендних платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом прийому – передачі майна, платіжними дорученнями, договором страхування орендованого майна тощо.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу УРСР, норми якого діяли на момент укладення спірного договору, за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Статтею 257 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.

Згідно до приписів ст. 47 Цивільного кодексу УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Таким чином, виходячи зі змісту вищенаведених норм, на момент укладення спірного правочину, його нотаріальне посвідчення не вимагалось.

Як вказувалось вище, після укладення спірного договору оренди, строк його дії неодноразово продовжувався відповідними додатковими угодами.

Але, відповідно до ст. 209 Цивільного кодексу України, який набув чинності 16.01.2003 року, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір про закупівлю, який укладається відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», на вимогу замовника підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Так, на підставі приписів ст. 209, 793 Цивільного кодексу України, який набув чинності 16.01.2003 року, позивач звернувся до відповідача щодо нотаріального посвідчення спірного договору та додаткових угод до нього.

Слід зауважити те, що п. 4 ст. 209 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Під час розгляду даної справи позивачем були надані копії листів, адресованих відповідачу, з проханням з’явитись до нотаріальної контори для нотаріального посвідчення спірного договору ат додаткових угод до нього.

Листом вих. № 279 від 10.07.2009 року відповідач повідомив позивача про те, що, на думку відповідача, укладена між сторонами додаткова угода від 25.04.2008 року не відповідає нормам чинного законодавства України, тому й спірний договір оренди не підлягає нотаріальному посвідченню.

Але, суд звертає увагу на те, що додатковою угодою від 25.04.2008 року лише змінений строк дії договору та певні умови договору, що в свою чергу, було погоджено самими сторонами.

Доказів оскарження в судовому порядку або визнання недійсними як спірного договору так й додаткових угод до нього, під час розгляду даної справи суду надано не було.

Крім того, відповідно до наданих суду пояснень третьої особи встановлено, що позивач звертався до Фонду майна АР Крим щодо погодження та нотаріального посвідчення укладених договору та додаткових угод до нього. Але, Фонд майна АР Крим повідомив позивача про те, що оскільки Фонд не є стороною за договором, а договір було укладено між позивачем та відповідачем, тому з питань щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди слід звертатись до відповідача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем, під час розгляду даної справи, не було надано суду належних доказів вжиття заходів або вчинення дій, спрямованих на виконання зобов’язання щодо нотаріального посвідчення укладеного договору оренди та додаткових угод до нього.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Статтею 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору порушує права позивача на належне користування орендованим майном.

Згідно із пунктом 5 статті 12 Цивільного кодексу України, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Таким чином, з урахуванням викладеного, з метою дотримання вимог чинного законодавства України та захисту прав та охоронюваних законом інтересів сторін за спірним правочином та додаткових угод до нього, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 22 липня 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати договір оренди нежитлового приміщення № 95, 96, 97, 98, 99, 100, 101, 102, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 1а від 01.03.2000 року, додаткові угоди до нього, укладені між ТОВ «Південний торговий дом» (м. Сімферополь, вул. Київська, 1а; м. Сімферополь, вул. Воровського, 65, ЄДРПОУ 22322454) та КРП «Проектно – вишукувальний інститут «Кримпроектреконструкція» (м. Сімферополь, вул. Київська, 1а, ЄДРПОУ 03335296) – дійсними.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.