Постанова № 47992121, 16.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2015 року 810/2354/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-2010” до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта-2010" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2014 №125130005/2014/610120/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10.12.2014 №125130005/2014/00221.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивач визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у декларації митної вартості, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, митний пост “Святошин” територіального органу Київської митниці Державної фіскальної служби не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та відмовив у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів.

На думку позивача, рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу прийнято з порушенням чинного законодавства, оскільки надані при митному оформленні документи в достатній мірі підтверджували правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів, оскільки ці документи містили розбіжності, внаслідок чого визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом вважає законним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засіданні не з'явився та також заявив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою суду від 14.07.2015 вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2013 між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (Постачальник) та ТОВ "Дельта-2010" (Дистриб’ютор) був укладений контракт №G-D/2013-0627, відповідно до якого Постачальник продає, а Дистриб’ютор купує шини (вантажні та легковантажні з радіальною конструкцією каркасу) на умовах поставки CIF, відповідно до Інкотермс 2010.

Згідно з пунктом 9 контракту ціна періодично погоджується між сторонами, після чого постачальник готує проформу інвойс, яка письмово підтверджується дистриб’ютором.

Відповідно до пункту 10 контракту загальна вартість контракту орієнтовно складає 35 000 000,00 доларів США.

Згідно з пунктом 11 контракту Дистриб’ютор зобов’язаний сплатити постачальнику 100% передоплати від загальної вартості кожної партії товару, як вказано в рахунку, виставленому на кожну партію товару.

Матеріали справи свідчать, що у грудні 2014 року з метою митного оформлення товару (шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів в кількості 999 шт.), імпортованого позивачем на підставі вищезазначеного контракту, позивачем до Київської митниці Міндоходів була подана митна декларація №125130005/2014/549890 від 10.12.2014.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД №125130005/2014/549890:

- картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 17.03.2014;

- міжнародну автомобільну накладну СMR №6629 від 08.12.2014;

- міжнародну автомобільну накладну СMR №6685 від 08.12.2014;

- міжнародну автомобільну накладну СMR №7546 від 08.12.2014;

- міжнародну автомобільну накладну СMR №9550 від 08.12.2014;

- міжнародну автомобільну накладну СMR №9569 від 08.12.2014;

- коносамент (Bill of Landing) NJJY368296 від 23.10.2014;

- платіжне доручення в іноземній валюті №382 від 27.10.2014;

- прас-лист виробника Б/Н від 20.10.2014, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП);

- рахунок-фактура (інвойс) № GT1405033 від 20.10.2014;

- пакувальний лист б/н від 20.10.2014;

- страховой поліс PYIE 201434010200E03545 від 22.10.2014 р.;

- контракт (зовнішньоекономічний договір) №G-D/2013-0627 від 27.06.2013;

- сертифікат відповідності UA1.009.0005493-14 від 30.01.2014;

- інформація про радіологічний контроль товару 2761 від 23.10.2014;

- сертифікат про проходження товару форми A G14340090099348 від 22.10.2014;

- копія митної декларації країни відправлення №3301200140000021004 від 23.10.2014.

Розглянувши подані позивачем документи, митним органом не була визнана заявлена позивачем митна вартість товарів.

Зокрема, відповідач посилається на наступні обставини, що викликали у нього сумнів в правильності визначення позивачем митної вартості товару:

1) відповідно до п.8 (4) та п.9 (2) контракту від 27.06.2013 № G-D/2013-0627 всі замовлення з фактичним об’ємом товарів, що має бути закуплений, визначаються у проформі-інвойсі, яку готує Постачальник після узгодження з Дистриб’ютором (позивачем) остаточної ціни. До митного оформлення надано не проформу-інвойс, в якій відповідно до контракту узгоджуються остаточні ціни, а комерційний інвойс від 20.10.2014 р. №GT1405033, що не відповідає положенням контракту на поставку товарів.

2) прас-лист виробника товару від 20.10.2014 р. №б/н встановлено, що прас-лист не підтверджує вартість спірного товару. Це пояснюється тим, що інвойс від 20.10.2014 р. № №GT1405033 та прас лист містять різні відомості щодо вартості товару та різні умови поставки (FOB, CIF), що викликало у відповідача сумніви у достовірності наданої інформації щодо фактичних умов поставки та вартості спірного товару. При цьому, до митного оформлення не надано жодного документу, що підтверджував би вартість транспортування та страхування товарів, які обов’язково включаються до вартості товарів відповідно до умов поставки CIF згідно Інкотермс 2010.

3) надана позивачем до розмитнення митна декларація країни відправлення №3301200140000021004 від 23.10.2014 також свідчить про надання декларантом неповної інформації про митну вартість товару, оскільки відповідно до відомостей, що наведені у експортній митній декларації, фактично поставка товару здійснювалась відповідно до зовнішньоекономічного контракту №GT14SG05033, який до митного оформлення не подавався, на умовах поставки FOB, при цьому ціна, вказана у експортній декларації та у спірному інвойсі №GT1405033A від 20.10.2014 суттєво відрізняється.

4) не підтверджують заявлену митну вартість і відомості, що містяться у страховому полісі від 22.10.2014 р. PYIE 201434010200E03545, якому зазначено вартість у розмірі 214 821,20 дол.США, що більшою аніж заявлена позивачем (195 292,00 дол.США). Таким чином, даний документ свідчить про те, що Позивачем надано неповну та недостовірну інформацію про заявлену митну вартість.

З пояснень представника відповідача також вбачається, що оскільки фактичне здійснення поставки на умовах FOB передбачає покладання транспортних витрат та витрат на страхування на позивача, то до митного оформлення позивач в обов’язковому порядку повинен був подати документи, що підтверджують числове значення таких складових митної вартості, як вартість транспортування та страхування відповідно до ч.2 ст. 53 Митного Кодексу України, які позивачем надані не були.

Матеріали справи свідчать, що 10.12.2014 відповідачем було направлено позивачеві електронне повідомлення про необхідність надання наступних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару:

- виписка з бухгалтерської документації;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

З пояснень представника відповідача вбачається, що надані на вимогу митниці додаткові документи також не підтвердили заявлену митну вартість товару з наступних підстав:

- надані видаткові накладні не стосувалися спірної партії товару;

- висновок ДП “Укрпромзовнішекспертиза” від 02.12.2014 №4106 не містить інформації про якісні та вартісні характеристики товару.

На підставі цього Київською митницею Міндоходів в особі митного поста «Святошин» було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10.12.2014 №125130005/2014/610120/2, яким збільшено митну вартість товарів та відповідно митний збір та ПДВ, а саме: митний збір 7% збільшився на 20 777, 57 грн., а ПДВ 20% на 63 520,00 грн, що разом становить 84, 297,57 грн.

Крім того, відповідачем сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю від 10.12.2014 №125130005/2014/00221.

Підставами для коригування митної вартості за шостим (резервним) методом, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення стали: неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема, метод 1 не може бути застосовано, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку; не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовані у зв’язку з невиконанням вимог статей 59-60 Митного кодексу України; методи згідно із статтями 62-63 Митного кодексу України не застосовуються у зв’язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Митна вартість визначена за шостим (резервним) методом з урахуванням наявної інформації раніше визначеного рівня митної вартості за МД від 28.10.2014 №125130005/2014/548469.

Не погоджуючись із спірним рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями статей 49 і 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 цієї статті обумовлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Вказані норми кореспондуються з п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України, яким передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного суду України від 31.03.2015 у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 (номери рішень в Єдиному державному реєстрі – 43831987, 43801781), яка підлягає обов’язковому врахуванню на підставі положень ч. 2 ст. 161 та ст. 244-2 КАС України.

Проте, суд вважає, що аналіз наданих позивачем при розмитненні товару документів не мав викликати у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності обчислення позивачем митної вартості імпортованого товару, оскільки документи мали оцінюватися в сукупності.

Так, суд вважає непереконливим посилання відповідача на таку обставину як ненадання позивачем рахунку-проформи, оскільки за приписами п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України такий документ надається у разі, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу. З аналізу ж контакту №G-D/2013-0627 від 27.06.2013 вбачається, що поставлений за ним товар передавався позивачеві саме у власність.

Матеріали справи свідчать, що позивачем при розмитненні товару був наданий рахунок-фактура (інвойс) GT1405033A від 20.10.2014, який в достатній мірі підтверджує фактичну вартість партії товару, а лише посилання відповідача на положення контракту щодо підтвердження ціни товару саме проформою інвойсом, свідчить про формальний підхід митного органу до аналізу наданих декларантом документів, без дослідження їх змісту.

Більш того, в самому ж контракті сторони передбачили, що будь-яке порушення постачальником умов будь-якої проформи інвойсу не надає дистриб’ютору право вважати даний договір розірваним (п.8), а 100% передоплата здійснюється дистриб’ютором саме на підставі відповідного рахунку (інвойсу), виставленого на кожну окрему партію товару (п. 11).

Твердження відповідача про необхідність надання позивачем документів на підтвердження транспортних та страхових витрат не відповідають договірним умовам поставки товару за правилами CIF Інкотермс 2010, відповідно до яких такі витрати несе постачальник та включає їх у вартість товару.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання митного органу на те, що обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей виникли у нього у зв’язку з тим, що в прайс-листі виробника товару №б/н від 20.10.2014 та митній декларації країни відправлення №330120140000021004 від 23.10.2014 зазначено, що товар поставляється на умовах FOB (за якими витрати по страхуванню та транспортуванню товару покладаються на покупця), оскільки договірними умовами передбачена поставка товару саме за правилами CIF, а позивач не може нести відповідальність за відображення його постачальником у виписаних ним документах інформації, яка відрізняється від закріплених в договорі умов.

Крім того, суд звертає увагу на те, що як прайс-лист виробника товару №б/н від 20.10.2014, так і митна декларація країни відправлення №330120140000021004 від 23.10.2014 складені не контрагентом позивача за контрактом – GITI Tire Global Trading Pte. Ltd., а GITI TIRE (ANHUI) COMPANY LTD., який є заводом (виробничою потужністю) постачальника, не веде будь-якої комерційної діяльності (згідно заяви GITI Tire Global Trading Pte. Ltd.), а тому відображені ним показники у власних документах не можуть впливати на визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

З тих самих підстав суд вважає непереконливими посилання відповідача на розбіжності в номерах контракту та вартості партії товару, які відображені в експортній митній декларації, як на підставу для виникнення обґрунтованого сумніву у достовірності поданих декларантом відомостей.

За таких обставин, суд вважає, що підстав для витребування у ТОВ "Дельта-2010" додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 МК України, для підтвердження митної вартості імпортованого товару у відповідача не було.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Як встановлено судом, позивач надав відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості товару за ціною договору та проведення розмитнення, а тому твердження відповідача що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності є неправомірним та необґрунтованим.

З аналізу частини першої та другої ст. 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Основними документами, які підтверджують митну вартість товару є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018--IV “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Всі необхідні документи, які підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, були надані відповідачу, зокрема: контракт (зовнішньоекономічний договір) №G-D/2013-0627 від 27.06.2013, інвойс (рахунок-фактура) GT1405033 від 20.10.2014, платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) №382 від 27.10.2014.

Саме в інвойсі GT1405033 від 20.10.2014 зазначена кількість, ціна та перелік товару, який був наданий позивачем відповідачу при розмитненні товару.

Крім того, ціна розмитнюваного товару, яка була задекларована позивачем підтверджується не лише інвойсом, а також прайс-листом виробника Б/Н від 20.10.2014, завіреним радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), та висновком ДП “Укрпромзовнішекспертиза” від 10.12.2014 №4106. Дані документи подавалися декларантом інспектору м/п, але вони не були взяті до уваги.

При цьому, суд також не погоджується з зауваженнями відповідача, про те, що не підтверджує митну вартість спірних товарів і наданий позивачем висновок ДП “Укрпромзовнішекспертиза” від 02.12.2014 №4106.

Так, в експортному висновку ДП "Укрпромзовнішекспертиза" від 02.12.2014 №4106 вказується, що згідно аналізу комерційних пропозицій підприємств виробників та постачальників відповідної продукції, можна вважати, що рівень цін на автошини, що імпортуються згідно Інвойсу № GT1405033 від 23.10.2014 до контракту №G-D/2013-0627 від 27.06.2013, відповідає поточній кон’юктурі ринку. Рівень цін може змінюватись в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, кон’юктурної ситуації на ринку, тощо. Джерела інформації: цінові пропозиції компаній виробників: Xingtai Shine Tire Co. Ltd., Qingdao Goldkylin Industry Product Co. Ltd., Qingdao Tyreway Co., Ltd, Qingdao Sino Combo Imp. And Exp. Co., Ltd., Tirexcelle (Qingdao) Inc, Qingdao Sakura International Trade Co., Ltd, Sinorient Tyre Co., Ltd., Інтернет ресурси: alibaba.com, made-in-china.com.

З викладеного вище вбачається, що зауваження відповідача, що експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку, не відповідають дійсності, ДП "Укрзовнішекспертиза" провело аналіз цін аналогічної продукції на ринку, що і відображено у висновку від 02.12.2014 №4106.

Отже, ТОВ "Дельта-2010" для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

За таких обставин суд вважає, що у митного органу не було підстав для коригування митної вартості товарів у зв’язку з наявністю розбіжностей у поданих позивачем документах, які призвели до виникнення сумнівів у правильності визначення позивачем митної вартості.

Окрім того, суд звертає увагу, що відповідачем у справі не було ніяким чином доведено проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, окрім резервного.

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Системний аналіз зазначених норм приводить суд до висновку, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Натомість оскаржуване рішення містить формальну відсилку про неможливість застосування 2 – 5 методів визначення митної вартості через відсутність відомостей та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема – на дії по отриманню необхідних відомостей.

За таких умов суд приходить до висновку, що оскаржувані картка відмови та рішення, які опосередковують застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості, - є необґрунтованими, а тому такими, що підлягають скасуванню.

При цьому, суд звертає на те, що спірні рішення були прийняті Митним постом «Святошин», який, згідно зі статтею 547 Митного кодексу України», входить до складу Київської митниці ДФС як відокремлений структурний підрозділ, у зв’язку з чим резолютивна частина постанови має містити висновок про визнання протиправними та скасування рішень Київської митниці ДФС в особі її структурного підрозділу – митного поста «Святошин».

Так, відповідно до частини 2 статті 162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” розмір ставки судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України “Про судовий збір” під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про Державний бюджет України на 2015 рік” розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2015 року становить 1218 грн.

Отже, за вимогу майнового характеру про визнання протиправним та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів, внаслідок яких позивачем були понесені додаткові витрати в розмірі 84 297,57 грн. (митний платіж та ПДВ), позивачеві необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 182,70 грн., який і підлягає стягненню на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби в особі структурного підрозділу Митний пост «Святошин» №125130005/2014/610120/2 від 10.12.2014 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130005/2014/00221 від 10.12.2014.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-2010” (07403, Київська область, м. Бровари, вул. Чкалова, 3А, оф. 52, ідентифікаційний код 36998136) судовий збір у розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.